Будь проклята та прикордонна «колєйка»!

Влада запевняє, що найближчими днями перед пунктом пропуску «Краковець» має запрацювати експеримент з розділення смуг для автомобілів з українською та іноземною реєстрацією.


Черги на кордонах, з якими не можуть (чи не хочуть?!) дати собі ради митники та прикордонники, — це своєрідний діагноз владі: безпорадність.

Щодня читаємо у стрічках новин повідомлення, що на українсько-польському кордоні застрягло близько 1000 автомобілів. За цими сухими рядками криються митарства українців, які через різні причини вирішили чи були змушені їхати до сусідньої країни. А напередодні новорічно-різдвяних свят ще не такий “дурдом” може бути, адже щороку з середини грудня потік автомобілів у західному напрямку збільшується на 30-40 відсотків. Українці їдуть на відпочинок — хто на лижі, хто через Польщу далі у Західну Європу...

Мій знайомий пан Богдан кілька разів їздив до Любліна. У місцевій лікарні його десятирічному синові робили операцію. Щоразу згадує перетин кордону через Раву-Руську, здригаючись. Перший раз їхав півроку тому. Коли під’їхав до кордону, очам не повірив: хвіст черги був кілометрів за чотири до шлагбаума. Простояв 10 годин(!). Прокляв усе і усіх на світі. Найбільше, згадує, обурювало, що черга майже не рухалась, бо щоразу якесь авто його обганяло і встрявало попереду. Вже потім дізнався, що це контрабандисти, що перевозять сигарети. Вони один одного знають і діють за відпрацьованою схемою: один одразу їде на кордон, займає чергу, а інші тим часом “пакуються” і потім під’їжджають до кордону, обганяють чергу, і той їх пускає поперед себе. Таких “хитромудрих” мій знайомий, поки нудьгував у черзі, бачив з кілька десятків. Каже, кров закипала від гніву, коли черговий контра­бандист встрявав попереду у чергу. Власне, левова частка машин у черзі — це учасники Малого прикордонного руху, які мають можливість перетинати кордон без візи. Усі вони жителі прикордонних сіл і містечок. Їздять до Польщі щодня, а дехто і по два рази на день. Свої дешеві автомобілі, які купили у Польщі за кілька сотень доларів, облаштовують під спеціальні схованки для сигарет. Заробляють чималі гроші, при цьому в бюджет держави не платять ні копійки. Натомість закорковують кордон так, що звичайним мандрівникам чи, наприклад, таким, як мій знайомий, що змушений везти дитину на операцію, шансів нормально перетнути його не залишають. Останній раз пан Богдан їхав два тижні тому. Каже, стало ще гірше. Машин — тьма! Черга — кілометрів зо п’ять! Ідуть у кілька рядів, один одного намагаються обігнати, створюють аварійні ситуації. Усі нервують, сваряться, ледь до бійок не доходить. Туалетів немає, люди мерзнуть, бо економлять бензин. Черги переповнені ненавистю. Один кричав, що на наші кордони треба хіба що на танку чи БМП їхати... Знову простояв годин з десять, а коли заїхав на митний пункт пропуску, то там — благодать, на оформлення чекали лише п’ять машин. Коли повертався в Україну, насмілився обігнати чергу десь зо два кілометри, бо малий після операції почувався зле. Під’їхав до шлагбаума і пояснив польському прикордоннику ситуацію. Той спочатку відмовлявся пускати, наказував повертатися в кінець черги, але потім змилосердився. Та щастя було недовгим. Між польською і українською митницями, а це якихось двісті метрів, пан Богдан стояв п’ять годин! Працювала лише одна смуга, і машини з п’яти пасів, що були на польському пункті пропуску, стікалися у цю єдину. І знову нерви, сварки і жодного маневру...

Пан Богдан каже, що бажання їхати до Польщі у нього відпало надовго. Я також останнім часом намагаюсь через польський кордон не їхати, бо за що такі муки?!

Колапс на кордоні, точніше, перед кордоном, українська влада цілком могла б “розрулити”. Якби хотіла і якби хоч трохи шанувала власних громадян. От якби якийсь міністр, народний депутат чи губернатор простояли в черзі на холоді без туалетів десять годин, то вихід з нерозв’язної проблеми, думаю, знайшовся б. Але ж вони і усі їхні родичі та знайомі оминають черги.

Півроку тому місцева влада, розуміючи, що ситуація “пахне смаленим”, спробувала вирішувати цю проблему. Голова Львівської ОДА Олег Синютка виступив з ініціативою зробити перед в’їздом на пункти пропуску розмежування смуг руху транспорту: окрему смугу для автомобілів з іноземною реєстрацією, серед яких, нагадаю, левова частка — дрібні “контрабандисти”, і окрему для машин з українською реєстрацією. Ідею радо підтримали митники і прикордонники. Попри те, що багато хто з них “живе” з тих контрабандистів, тобто “дахує” цей “бізнес”, вони також добряче втомилися від цього безладу. Було вирішено на двох пунктах пропуску — “Краковець” і “Рава-Руська” — запровадити такий експеримент. Але одна річ вирішити, інша — втілити у життя. Реалізація експерименту потребує, окрім організаційних заходів (наприклад, залучення патрульної поліції, яка б регулювала рух), ще й фінансових затрат. Насамперед треба закупити парапети, які б виділяли окрему смугу для машин з українською реєстрацією. Порахували, що на один пункт пропуску треба щонайменше 670 парапетів. Один парапет коштує приблизно тисячу гривень. Отже, щоб забезпечити ними два пункти пропуску, треба півтора мільйона гривень. Справа затихла...

У Білорусі з 2015 року діє платна система електронної черги на кордоні. Ті, хто не хоче стояти у живій черзі, мають можливість забронювати час в’їзду у пункт пропуску, тобто записатися в електронну чергу, сплатити відповідні гроші і перетнути кордон в обхід живої черги. Чому б не спробувати запровадити цей досвід в Україні? Думаю, охочих у такий цивілізований спосіб поповнити державний бюджет і без втрати часу й нервів перетинати кордон не бракуватиме.

Коментар для “ВЗ”

Олег СИНЮТКА, голова Львівської ОДА

— Допоки не було великих черг, існувало розділення смуг для автомобілів української та іноземної реєстрації на території митного пункту. Коли ж з’явилися величезні черги, ми потрапили у правовий колапс. Річ у тім, що митники і прикордонники не мають права діяти за межами пункту пропуску, а задіювати на регулювання руху автомобілів патрульну поліцію не можемо через катастрофічне збільшення кількості аварій на дорогах. За два місяці в області в автомобільних катастрофах загинуло понад 60 людей. Це сумний рекорд. Відтак не маємо права відволікати патрульних на регулювання черг під польським кордоном. Тому на пункті пропуску “Краковець” вирішили виокремити на далеких підступах до прикордонного пункту реверсну смугу, яка б розташовувалась на зустрічній дорозі. Це буде окремий додатковий пас для машин з українською реєстрацією. Починатися буде приблизно за кілометр від пункту пропуску. Його планується відгородити тимчасовими обмежувачами — парапетами, які ми вже придбали у Польщі. Саме сьогодні (7 грудня. — Ред.) їх завезли в Україну. Служба автомобільних доріг вже погодила усі необхідні документи в Національній поліції. Почнемо з Краковця, подивимося, як цей експеримент буде працювати. І, можливо, поширимо його на інші пункти пропуску.

- Яка вартість парапетів?

- Первинна вартість була понад 700 тисяч гривень, але ми пошукали і повинні вкластися у 400 тисяч.

- Хто фінансує?

- Частина грошей — зі спецфонду митниці. Ще частину будемо просити у підприємців, які займаються зовнішньою економічною діяльністю.

- Коли сподіватися на початок експерименту?

- У найближчі декілька днів.

У Ягодині — 4-кілометрова черга фур

На українсько-польському кордоні — несусвітнє скупчення автомобілів. Водії фур стоять у чергах по кілька днів. Тільки у Ягодині, що на Волині, у вихідні вервечка вантажівок розтягнулася на чотири кілометри!

Пункти пропуску не справляються з потоком автомобілів. Якщо черга легковиків, що прямують з України у Польщу, рухається швидше, то водіям фур не позаздриш. Грітися доводиться, випалюючи пальне. Залишати авто на морозі, аби виспатися у придорожніх готелях, наважуються одиниці.

Киянин Олексій зізнається, що на фурі вперше «пробирається у Європу» через Ягодин. Стає в кінець «колєйки». Виходить з авто, стукає в кабіну до сусіда попереду і чує прогноз: простояти доведеться не менше двох днів.

Олександр — волинянин. Вантажівкою за кордон робить кілька рейсів на місяць. Каже, чотири кілометри черги — то ще не межа. Бувало й гірше. Телефонує дружина — вдома вийшов з ладу котел. Олександр обриває розмову й починає вирішувати домашні проблеми.

Інші далекобійники теж небагатослівні. Видно, що ситуація з переїздом українсько-польського кордону їх не влаштовує. Але бунтувати не хочуть.

Заступник начальника митного поста «Ягодин» Євген Король підтвердив, що черга вантажівок в Ягодині упродовж кількох днів сягала чотирьох кілометрів. «За день-два її не буде», — запевнив. Розповів, що не працювала база митного оформлення, це й спричинило для водіїв велику незручність. Прикро, що водіїв про це навіть не попередили.

Наталія КРАВЧУК

Фото автора.

Волинська область.