«Не піду на пенсію, поки не побудую у школі балетний зал...»

Директор Львівської хореографічної школи Володимир Саболта розповів про терни і зірки майбутніх артистів балету.

Львівська державна хореографічна школа  -  єдина на всю Західну Україну, наступного року святкуватиме 60-річчя. Вона - «кузня кадрів» артистів балету.  

Заходжу у двір старовинного будинку на вулиці Дорошенка, 63. Колись тут був гуртожиток консерваторії, зараз це житловий будинок, частину якого займає хореографічна школа. Приміщення явно не пристосоване для навчального закладу. Однак малеча цього, ясна річ, не усвідомлює:  5-6-річні дітки перед заняттями галасливо гасають у внутрішньому дворику. Зате у фойє - тиша, тут налаштовуються на зустріч із прекрасним. Це своєрідна вітальня для діток і мамусь-бабусь, де на плазмовому екрані нон-стоп демонструються фрагменти з балетних вистав.

Піднімаюся крученими сходами нагору. На стінах - портрети корифеїв львівського балету, учнів школи - дипломантів різноманітних конкурсів. Ось і кабінет директора і художнього керівника школи - заслуженого діяча мистецтв України Володимира Саболти. Кімната потопає у квітах і вітальних поштівках: цими днями пан Володимир святкує 70-річний ювілей і 55-річчя творчої діяльності. 

Попри поважний вік, Володимир Григорович - стрункий, жвавий, активний. Він - фанатик своєї справи,  життя присвятив танцювальному мистецтву. Розповідає про унікальність хореографічної школи. Тут навчаються діти від п’яти до сімнадцяти років. Не лише опановують мистецтво танцю, а й навчаються співів, гри на музичних інструментах. На підготовче відділення набирають усіх охочих із 5-7 років.  А вже підготовлені 8-9-річні діти проходять іспити і вступають  у хореографічну школу. Зараз у школі - 360 учнів, з них 110 — у підготовчих класах. Навчання платне, але вартість, за львівськими мірками, символічна:  250 грн. Заняття - чотири дні на тиждень.

 Навчання у хореографічній школі також платне - до  вересня цього року було 50 гривень на місяць.  Бувають дітки здібні, але з бідних сімей. Лише тепер підняли вартість навчання до 100 грн. на місяць. 

Проходимося приміщенням школи. Впадає у вічі, що інтер’єр та меблі обшарпані, а танцювальні класи - затісні. Для малечі ще нічого, а от старшим групам  нема де розвернутися. «Не піду на пенсію, поки не побудую у школі  балетний зал», - ділиться планами директор. Розгулятися на просторі, відчути глибину сцени майбутні танцівники можуть лише у великому балетному залі львівської опери. Театр  підтримує хореографічну школу. “З доброї ласки директора Оперного театру Тадея Едера ми у понеділок, коли в театрі вихідний, можемо безкоштовно репетирувати у великому балетному залі у театрі, - каже Володимир Саболта. - За це наші дітки беруть участь у балетних виставах - як артисти масових сцен, у підтанцьовках”.

Від співпраці хореографічної школи і Оперного театру у 2011 році за ініціативи Володимира Саболти  народився Дитячий театр балету Львова. Він дає можливість маленьким балетоманам  вийти на справжню сцену, навіть якщо у майбутньому  не оберуть для себе кар’єру артиста. Директор пишається тим, що у школі є чоловічий клас — 20 хлопців.  Директор пригадує, як його бабуся питала його, ким  хоче бути. Відповідав: “Я танцюю”. “Та добре, що ти танцюєш, а ким ти будеш? - не розуміла бабуся. - Треба щоб ти був інженером чи священиком”. 

- Пане Володимире, чи часто трапляється, що діти йдуть наперекір волі батьків і таки стають артистами?

- Нинішня солістка Львівського оперного театру — Оля Фабіянська. Її мама мені заявляла: “Моя Оля не буде артисткою балету, вступатиме на архітектурний!” Я пожартував: “Ваша Оля невисокого зросту, її не буде видно з-за кульмана”.  Оля закінчила нашу школу, Рівненський інститут культури і пішла в мистецтво. Вийшла заміж за соліста балету, нашого випускника Мирослава Мельника. Творча сім’я!

- Скільки ваших учнів іде працювати в професійний балет?

- Наші випускники - “кістяк” балетної трупи львівського оперного театру, їх там 90%. Формуємо майбутнього артиста змалечку.  У Львівському коледжі культури і мистецтв діти здобувають середню освіту.   Відколи наш оперний  став національним, харківські, київські випускники хореографічних училищ раді потрапити до Львова.

- Яка перспектива у Дитячого театру балету?

- Його  могли би взяти в підпорядкування  Львівська міська рада або  обласна рада. Такий театр — мрія для будь-якого міста. Наразі такі професійні дитячі театри є лише в Києві і  Харкові. Для нього могли би виділити приміщення. У підпорядкуванні Львівської обласної ради — чоловіча хорова капела «Дударик», академічна капела  «Трембіта», Галицький академічний  камерний хор. При міській раді є Львівський муніципальний хор «Гомін».  Чотири хорові колективи на місто Львів!   Був би ще Дитячий театр балету. Він існує вже шість років, а ніхто з влади не звертає на нього уваги.  До мого ювілею маленькі артисти приготували подарунок - з балетмейстером Оперного театру Сергієм Наєнком поставили “Лускунчика” Чайковського. Вистава має увійти в репертуар оперного.  У 2014-15 роках маленькі артисти дали 24 вистави в Іспанії! Як це не банально звучить, але краса таки врятує світ!

Довідка «ВЗ»

Володимир Саболта народився 28 липня 1946 року в селі Новий Витків Радехівського району, що на Львівщині, у сім’ї шевця. 

У 1962 році  вступив у Львівське училище культури (нині коледж) на хореографію. Керівником курсу у Володимира був Анатолій Шикера — в подальшому лауреат Шевченківської премії, народний артист України, головний балетмейстер Київського національного театру опери і балету. 

Доля на двадцять років закинула його в Харків: вступив на акторський факультет Харківського інституту мистецтв. На першому курсі одружився. Паралельно з навчанням працював. При Палаці культури  Харківського тракторного заводу 1968 року  створив  ансамбль народного танцю «Буревісник». Ансамбль, який складався із хлопців і дівчат з тракторного заводу, із гастролями об’їздив півсвіту.  

У подружжя Саболтів народилися дві донечки - Роксоляна і Владислава.  У 1986 році  переїхали у Львів. Володимира Григоровича прийняли викладачем у рідному училищі культури. Став завкафедрою хореографії. Багато зробив для того, аби на рівні міністерства перетворити цей навчальний заклад на “училище культури і мистецтв”. Це дало змогу відкрити там відділення класичного танцю (власне балету). Тоді Оперний театр потерпав без артистів балету. Із 2000 року очолив Львівську державну хореографічну школу. 

Фото з архіву хореографа