Кордон і далі «закоркований»

Експеримент із розмежування смуг руху транспорту перед пунктами пропуску «Краковець» і «Рава-Руська», здається, провалився.


Перед прикордонними пунктами пропуску “Краковець — Корчова” і “Рава-Руська — Гребенне” на українсько-польському кордоні протягом жовтня у рамках експерименту мали запровадити тимчасове розмежування смуг руху транспорту, — аби відділити так звані транзитні автомобілі від загального потоку авто. 

Саме транзитники, які мають картку учасника Малого прикордонного руху, найбільше провокують “корки” на кордоні.  Не секрет, що  перетворили свій «особливий статус» на вигідний бізнес (жителі 30-кілометрової прикордонної зони перевозять у Польщу цигарки, спиртне, іншу контрабанду), таким чином створюючи величезні “корки” на кордоні. 

Як писав “ВЗ”,  новацію із розмежування смуг руху впроваджували за ініціативи Держприкордонслужби спільно із Львівською облдержадміністрацією, управлінням Національної поліції у Львівській області та Львівською митницею. У рамках експерименту Національна поліція мала встановити інформаційні знаки, а Служба автомобільних доріг — парапети (відбійники). Однак, як стало відомо “Високому Замку” з компетентних джерел, хороша ініціатива зазнала фіаско. Головна причина — не впоралася зі своєю частиною роботи Служба автомобільних доріг у Львівській області. 

Начальник Служби автомобільних доріг у Львівській області Руслан Кандибор заявив журналісту “ВЗ”: “На це мають виділити гроші — або Укравтодор, або обласна адміністрація, або митниця. Служба автомобільних доріг є розпорядником коштів нижчого рівня. Ми є отримувачем. Коли нам буде доведено таке завдання і фінансування,  все зробимо”. 

У прес-службі Львівської митниці “ВЗ” повідомили, що відомство опікується тільки територією самого пункту пропуску, а все, що перед пунктом пропуску, — не їхня компетенція.

Враховуючи те, що кожного дня перед пунктами пропуску із Польщею стоїть від 600 до тисячі автомобілів, ситуація катастрофічна. Журналіст “ВЗ” поговорила з львівським бізнесменом, власником однієї з найбільших у Західній Україні гуртівень сантехніки. Оптові партії сантехніки фірма возить із Польщі. “Я плачу в бюджет Львівської області 6 мільйонів гривень податків щомісяця, — обурюється підприємець. — А “контра­бандисти” не платять податків ні копійки, і мало того, що організували собі непоганий бізнес, то ще через них маю стояти по двадцять годин у черзі на кордоні! Проблематично терміново виїхати на переговори з польськими партнерами або на відпочинок за кордон”.

Неодноразово співрозмовники “ВЗ” розповідали, як водії-транзитники блокують чергу. Хтось один з них зранку займає місце у загальній “колейці” автомобілів і пропускає перед собою  інших колег, які поступово цілий день під’їжджають. Номінально через пункт пропуску черга рухається, але поки не проїдуть усі “транзитники”, інші автомобілі вимушені  годинами стояти і чекати...

Нагадаємо, угода про Малий прикордонний рух, підписана 2008 року між Україною і Польщею, запроваджувалася як  форма полегшення перетину кордону для громадян двох держав, які живуть у прикордонній (30-кілометровій) зоні. Мешканці, що мають пластикову картку МПР, отримали можливість перетинати спільний кордон без віз, головно для того, щоб відвідувати родичів, які живуть по інший бік кордону. Згідно з первісною концепцією, поїздки у рамках МПР повинні мати соціальні, культурні, сімейні, а також виправдані економічні причини, які не є прибутковою діяльністю. На практиці такі  вояжі перетворилися на перевезення  дрібної  контрабанди.

Як поінформували журналіста “ВЗ” у Генеральному консульстві Республіки Польща у Львові, станом на сьогодні власниками карток Малого прикордонного руху є близько 150 тисяч осіб. Від початку дії Угоди про МПР Генконсульство РП у Львові видало близько 220 тисяч карток МПР (термін дії картки — 2 роки, після його закінчення особа отримує нову картку МПР). Як зазначили у консуляті, ця статистика стосується не Львівської області, а Львівського консульського округу (поширюється на Івано-Франківську, Львівську і Закарпатську області), але більшість карток все-таки видано у Львівській області.