У Генпрокуратурі придумали, як нардепів-«бігунів» нейтралізувати

Новий запобіжний захід – паспортний.

На запитання, чому нардепи, які согрішили перед законом, сідають не на лаву підсудних, а на літак за кордон, відповідь у правоохоронців одна: «Така у нас процедура розгляду подання про позбавлення недоторканності, затримання й арешт, що дозволяє депутатові «зробити ноги» раніше, ніж його під білі рученьки візьмуть». Процедура бракована, але змінювати її у Верховній Раді вперто не поспішають (депутатська логіка зрозуміла: «Позавчора — Клюєв, вчора — Онищенко, а що, коли завтра я?»). Пришвидшити «неугодний» процес вирішили у Генпрокуратурі. Зі слів її очільника Юрія Луценка, депутатів хочуть схилити не лише до скорочення процедури розгляду подань ГПУ щодо колег-порушників, а й погодитися на запровадження нового запобіжного заходу — паспортного. 

«Хочу просити, щоб зменшилися терміни розгляду подання. Не 20 днів для регламентного комітету і не тиждень для підготовки відповіді депутата, якого стосується подання. Терміни ще обговорюються, але хотів би, щоб вони були стислішими», — заявив генпрокурор на прес-конференції. Озвучив Луценко і пропозицію про «паспортну блокаду» нардепів, за якими кримінальна відповідальність плаче. «Після внесення подання на зняття депутатської недоторканності дія закордонних паспортів відповідного депутата має бути зупинена. Це не є гарантією, що він не втече. Але така вірогідність зменшується», — додав генпрокурор. 

Очевидно, Луценко мав на увазі не лише звичайний паспорт для виїзду за кордон, а й дипломатичний, яким народні обранці розпоряджаються на власний розсуд. І плювати вони хотіли на Положення, в якому прописано, що диппаспортом нардепи мають право користуватися лише для закордонних відряджень. Решту часу «привілейна корочка» повинна зберігатися у Міністерстві закордонних справ, куди документ потрібно здати не пізніше ніж через 10 днів після повернення з-за кордону. 

Як власники диппаспортів «чемно» ігнорують прописані для них вимоги, а у МЗС не можуть дати собі з цим ради, розповів колишній Генконсул України у Стамбулі Богдан Яременко. «МЗС несе відповідальність за те, що паспорти видані, але не зберігаються у сейфах міністерства, а залишаються на руках у власників. Сказати, що МЗС нічого у цьому плані не робило, не можна. Робило: скаржилось, попереджало, писало, закликало керівника апарату Верховної Ради вплинути на депутатів або міністра Кабінету Міністрів на віце-прем’єрів. Але, звичайно, на порушників це не діє. Хтось навіть після закінчення повноважень на пам’ять собі диппаспорт залишає. Комусь без візи в ЄС зручно мотнутися на вихідні чи у банк злітати. Депутати так любили зловживати подорожами з диппаспортом, що доходило до скандалів. Після кількох таких історій на кордоні Єгипет змушений був офіційні роз’яснення надіслати: дорогі наші українські друзі, так, мовляв, сталося, що у нас діють закони, за якими візу при в’їзді на курорти можуть отримати лише власники загальногромадянських паспортів. А ось усі «блатні», якщо вже настільки блатні, що не можуть жити в плавках без диппаспорта, нехай йдуть у наше посольство в Києві і перед вильотом до нас отримують у свої диппаспорти візи».

Зрештою, у тому ж «Положенні про дипломатичний паспорт України» прописано покарання для порушників: не здав документ вчасно без поважних причин — паспорт мають визнати недійсним і знищити. Тільки, щоб пустити дипломатичну «корочку» в утиль, її спершу треба вилучити. А така процедура ніде не прописана. Ось і користуються народні обранці тим, що вони недоторканні — у портфель чи сейф до них не залізеш, паспорт не відбереш. 

Наскільки ефективною може бути «паспортна блокада», про яку говорив генпрокурор? Відповідь він сам дав — гарантій немає. Ще б пак: які там гарантії, коли чимало депутатів завбачливо запаслися подвійним, а то й потрійним громадянством, і «безвіз» для них навіть без диппаспорта відкритий. А якщо і немає «чужинського» громадянства, то у нагоді безвідмовна «раша» може стати, куди «папєрєдніки» косяками чкурнули.