Бронетанковий завод «коштів Януковича» так і не побачив... 

Ухвалення відповідного закону блокує Верховна Рада. Як наслідок, стратегічне підприємство працює на одну п’яту своєї потужності.


Львівський бронетанковий завод (ЛБТЗ), виявляється, працює далеко не на повну потужність. От нещодавня заява нардепа Тетяни Чорновол: “По всій Україні фактично зупинилися оборонні заводи, які виробляють і ремонтують військову техніку. Причина у тому, що у Верховній Раді блокується виділення на них коштів, зокрема народними депутатами від Львівщини”. 

За словами Тетяни Чорновол, 30% — максимальна завантаженість оборонних заводів. Нардеп заявила, що ці підприємства залишились без фінансування, тому що в бюджеті на 2016 рік передбачено скерувати на них кошти з арештованих рахунків Януковича. Йдеться про 50 млрд. грн., 10 млрд. з яких мають скерувати на потреби оборони, а решту — на соціальні видатки. “Однак правового механізму для цього досі немає — ухвалення відповідного закону вже понад рік блокується у Верховній Раді”, - додала депутат. 

...Потрапити на територію Львівського бронетанкового заводу нелегко, потрібні спеціальні дозволи Міноборони. Про це мене попередили у прес-службі. Я прочекала кілька днів, але дозволу ніхто не дав. Скориставшись Днем танкіста, таки змогла зустрітися з керівництвом режимного об’єкта. 

На площі грав військовий оркестр, лунала музика. Робочий день на заводі був лише до обіду, усі працівники пішли на святковий концерт. Помічаю високого київського начальника у модному костюмі, який, мабуть, теж приїхав на концерт. Заступник генерального директора «Укроборонпрому» з розвитку Артур Херувимов погоджує­ться на міні-інтерв’ю, хоча дає зрозуміти, що поспішає.

“Чому виникла проблема з фінансуванням  оборонних підприємств?” - питаю. “Є така проблема, і це відчувають більшість наших підприємств. Але сподіваємося, найближчим часом це буде вирішено. Не все від Міноборони залежить. Вони також залежні від бюджету”, - пояснив посадовець. Зі слів пана Херувимова, заборгованості із зарплати на ЛБТЗ немає. “Можливо, доцільно перенести завод ближче до лінії фронту, щоб робота була ефективнішою?” - запитую. “Ми впровадили практику із виїзними ремонтними бригадами, - пояснює пан Херувимов. -  У 2014 році таких бригад було 150. Люди працювали безпосередньо у зоні АТО або у зоні розмежування. З львівського заводу у таких бригадах було 11 осіб”.

Попри те, що доводиться ремонтувати стару радянську техніку, проблем із запчастинами, каже посадовець, немає. Тобто Україна не є залежною від російських деталей до бронетехніки. Радянська техніка є не лише у РФ, а й в інших пострадянських країнах. “Все, що не можемо купити, виготовляємо, - долучається до розмови директор Львівського бронетанкового заводу Роман Тимків. - З деталями критичних ситуацій не виникає”. Якою є перспектива з фінансуванням підприємства, розпитую і у директора. “Ситуа­ція дещо змінилася, - пояснює. - До ремонту та виробництва бронетехніки залучено близько десятка підприємств “Укроборонпрому”. Фінансування здійснюватиметься через державні банки, під гарантії уряду”. 

Нині на Львівському бронетанковому ремонтному заводі працює 900 людей. Середня зарплата — 6 тисяч грн. Заробітки залежать від виконаної роботи. Але підприємство, за словами його директора, задіяне лише на... 20%. Одне з останніх його досягнень — броньовані машини “Дозор”. Десять таких машин пройшли державні випробування. Якщо до танка Т-72 під час випробовувань було 1200 зауважень, то до “Дозора” - лише 53. На броньовану машину “Дозор”, за словами керівника заводу, неабиякий попит. І є потреба випускати такі машини. Були би кошти... 

У ЗМІ писали, що Роман Тимків, який працює на цій посаді рік, не має відношення до військової галузі. Директор на такі закиди відповідає так: “Головне - бути хорошим менеджером. Будь-яку професію можна освоїти”.