«На сфабрикованому відео ФСБ не впізнав викраденого брата. Його катували…»

Родич запорізького «диверсанта» Євгена Панова – про те, як Росія грубо «склепала» провокацію у Криму.

Найцинічніша спецоперація російської ФСБ останніх днів — звинувачення на адресу Києва у тому, що заслав на територію Автономної Республіки Крим кілька терористичних груп з «метою дестабілізації обстановки» на півострові. Кремлівські телеканали захлинаються жовчю, розповідаючи про українських диверсантів. Щоб росіяни повірили у цю маячню, спецслужби РФ показали уривки «кіно», на яких начебто затриманий у кримському Армянську житель Запорізької області Євген Панов «зізнається», що виконував доручення української контррозвідки. Буцімто об’єктами його диверсій були Керченська поромна переправа, нафтобаза у Феодосії, вертолітний полк у Джанкої та хімічний завод «Титан». Аби підсилити ефект від «сенсації», російські ЗМІ продемонстрували “вилучену у терористів» зброю, вибухівку. Захід не вірить у трилер з українськими диверсантами. У Києві кажуть про провокацію з арсеналу колишнього КДБ. Навіть пересічний глядач легко збагне, що йдеться про сфабриковану виставу: свої «щиросердечні зізнання» побитий Панов дає, читаючи чужий текст. Є багато інших «нестиковок»… 

Для розслідування «диверсії» російський суд на два місяці запроторив українця за ґрати. Путін зробив агресивну заяву про терористичну політику України, пригрозив жорсткою відповіддю, відмовився від переговорів у нормандському форматі щодо виконання Мінських угод. Світ затамував подих, бо у повітрі почувся запах великої війни. Про брехню і правду в цій історії кореспондент «Високого Замку» дізнавався від брата українського заручника Євгена Панова —  Ігоря Котелянця (на фото).

- Хоча у мене інше прізвище, ми з Євгеном — рідні брати. У нас одна мати, —  каже 28-річний Ігор. — Незважаючи та ще, що я молодший на 11 років, у нас з Євгеном завжди були прекрасні стосунки. Коли у дитинстві я певний час жив без батька, він мені його заміняв…

- Російська влада назвала вашого брата професійним диверсантом…

- Брехня! Євген працював водієм на Запорізькій атомній електростанції, жив в Енергодарі. Із серпня 2014-го протягом року брав участь в АТО, обороняв Маріуполь. Після цього запропонували перейти на контрактну службу, але він відмовився —  через сімейні обставини. У дружини були проблеми зі здоров’ям, вони хотіли завести дітей, переїхати до нової квартири. Після повернення з фронту Євген продовжував працювати на оборону держави — створив громадську організацію «Захисники України», з іншими волонтерами возили на передову харчі, медикаменти, одяг. Їздили по країні, шукали старі автівки, ремонтували їх у друзів-патріотів —  і відганяли нашим воїнам. Допомагали адаптуватися атошникам, які повернулися з війни. 

- Кажуть, Євген у дні, коли зник, планував їхати поправляти здоров’я…

- 5 серпня брат разом зі своїм другом збирався до Запоріжжя у військовий госпіталь на реабілітаційні процедури. Але щось там не вийшло, залишився вдома. Хтось йому зателефонував, ми подумали, що це його волонтери-побратими. Євген поїхав у Василівку, що за 60 км від Енергодара, узяв зі собою у сумку рушник, спідню білизну, зубну щітку. Виходив на зв’язок ввечері — все було гаразд. А потім зник. Що сталося з ним далі —  не знаємо. Про його долю дізналися із сюжету російського телебачення... 

Ось уже більше півтора тижня наш адвокат у Криму намагається отримати доступ до Євгена, але ФСБ відмовляє. Водночас російські спецслужби «клепають» все нові серії свого «диверсантського» відео. Всім зрозуміло, що воно — сфабриковане, Євген говорить під тиском. Найперше, чого хочемо, — щоб припинили тортури над братом. Немає жодних сумнівів, що їх застосовують. Розраховуємо, що вплинуть міжнародні організації... 

- Що саме насторожує вас із побаченого по телевізору?

- Все видають очі. Це не очі мого брата! Я все життя ріс з ним —  у нього зовсім інший погляд! У людині, яку показали на відео, не впізнаю свого брата! Він виглядає як робот. Говорить те, що у нього транслюють. Очевидно, щоб залишитися живим, вимушено читає з листочка те, що йому дала ФСБ. Правду дізнаємося, коли достукається до нього справжній адвокат. ФСБ дала братові липового захисника. Російські спецслужби кажуть, що іншого йому не потрібно. Упевнений, що Євгена зараз “пресують”, щоб сам відмовився від юридичної допомоги, яку готові надати ми, його родичі. Євген перебуває в ізоляції, не орієнтується, що відбувається. Перебуває під впливом якихось психотропних препаратів, якими його накачують російські спецслужби. У такому безпомічному стані людиною дуже легко маніпулювати. Нам важливо зараз, щоб Євген знав, що ми за нього боремося. 

- Якби ви були офіційним захисником свого брата, як спростовували б твердження російської влади про терористичні дії і наміри Євгена Панова?

- Який з нього терорист?! Євген не володіє жодною спеціальною підготовкою, яка необхідна для диверсанта. У нього багато зайвої ваги — 130 кг! Фізично не може бути спец­призначенцем. Не може брати участі і керувати спецопераціями на кшталт «кримської», яку йому приписують. Для диверсанта потрібно пробігти щонайменше 100 метрів без задишки. У брата давно травмоване коліно, воно постійно дає про себе знати, доводиться брати уколи. Євген не був мобілізований для АТО —  брав у ній участь як доброволець, закінчив цю місію у званні сержанта. На жодні спецпідготовки не їздив... Мій брат «у потрібний момент» чомусь став легкою наживою російських спецслужб. Але перемудрили феесбешні лейтенантики, які квапилися отримати нові звання, недогледіли, що Євген на роль диверсанта не підходить… 

У всьому світі розуміють, що цю історію висмоктано з пальця, що до правди не має жодного відношення. 

- З’явилися повідомлення, що ваш брат їхав у Крим за дорученням якогось депутата — перевірити, чи на місці там його бізнес…

- Це хтось запустив фейк. Товариш Євгена —  Артем Дубков, якого вв’язали у цю історію, справді походить з Криму. Коли півострів було анексовано, він зі сім’єю переїхав жити до Енергодара. Хтось висунув версію, що в Артема в Ялті залишилося незавершене будівництво, і він начебто послав мого брата подивитися, як там ідуть справи. Звісно, Артем не міг цього зробити. Навіщо підставляти друга? Якби йому потрібно було подивитися на свій об’єкт, то подзвонив би знайомим у Крим, і вони розповіли б, що і до чого... 

- Чи могли в Енергодарі бути спільники російських агентів, які допомогли російським спецслужбам викрасти Євгена?

- Не сумніваюся, що такі люди там є. В Енергодарі чимало тих, хто вболіває за «русскій мір». Щоправда, поводяться не активно, бо розуміють, що суспільство по-іншому реагує на ці “штуки”. Деякі сепаратисти активно себе проявляють у соціальних мережах. Не так давно приїхав один «професор» з Росії, який безперешкодно читав у школах лекції з історії всяких там «новоросій», розповідав про «єдіную русь». Цьому візитеру вдалося втекти, але історія набула розголосу. 

В Енергодарі є ті, що могли стежити за братом. Євген був на видноті, у нього активна громадянська позиція. Пригадую нашу розмову про окупований Крим. Брат сказав, що ніколи туди не поїде, поки півострів знову не стане українським. До того ж Євген — атошник, знав, що значиться у списках ФСБ, що є «нев’їзним» у Крим. Розумів: як тільки ступить туди, це матиме плачевні наслідки для нього —  з «укропом» могли зробити все що завгодно... 

- Яка позиція влади у вашому питанні?

- Міноборони як мовчало, так і мовчить. Скільки не намагався зв’язатися з ним, ніхто не бере телефону. Якщо і піднімають слухавку, розмовляти не хочуть. Була зустріч з представниками МЗС, Уповноваженим у справах людини — вони підтримують, обіцяють правову допомогу, бо мій брат фактично перебуває у полоні в агресора. Працюють правозахисні організації. Була заява президента, але якихось активних дій поки що не бачу. 

- А як у вашій родині сприйняли те, що сталося?

- Всі —  у шоку! Дружина Євгена і наша мама, як мовиться, перебувають на грані. Хоч минув час і трошки вляглися емоції, я вивіз їх з дому подалі від людських очей. Бо залишатися на місці їм небезпечно. Якісь “доброзичливці” розповсюдили в Інтернеті адреси моїх рідних — тепер не знати, хто і як цією інформацією може скористатися…

Фото з домашнього архіву Ігоря Котелянця, скріншот з російського ТБ. 

А тим часом… 

За повідомленням керівника аналітичної групи «Інформаційний спротив», народного депутата Дмитра Тимчука, напередодні викрадення Євгена Панова, у ряд військових частин окупаційних військ у Криму було розіслано секретні телеграми. У них йшлося про те, що в рамках проведення військових навчань «Кавказ-2016» з 5 серпня діятимуть три групи російського спецназу, які зображатимуть «три групи умовних диверсантів, завданням яких є захоплення полонених, проникнення на території військових містечок для встановлення умовних вибухових пристроїв у районах командних пунктів, радіотехнічних і зенітно-ракетних засобів, засобів зв’язку, захоплення складів зі зброєю та боєприпасами». У зв’язку з цим було віддано наказ «не допустити умовних ДРГ на територію військових містечок». Тобто, зазначає Дмитро Тимчук, російські окупанти у Криму в ході своїх навчань розігрували сценарій захоплення груп російського спецназу, який виконував навчальне завдання. Але під час нав­чань щось пішло не так, і російські спецназівці дуже захопилися своєю роллю, намагаючись виконати поставлене завдання. Цей інцидент ФСБ РФ моментально спробувала перекрутити, аби використати його як провокацію проти України. За словами нардепа, оскільки все робилося у великому поспіху, виникли величезні проколи і фальсифікації, «які спричинили лавину насмішок і знущань в адекватної аудиторії».