Світязький турист «клює» на… польського вугра

Ціни за копчений делікатес від 450 до 1200 гривень за одну рибину!

Період відпусток у розпалі. На Волині особливо людно на берегах головної перлини краю — озера Світязь. Тут чимало туристів не лише з різних куточків України, а й із Білорусі та Польщі. Чим заманюють до своїх садиб місцеві жителі?

Якщо серед будня кількість відпочивальників у навколишніх селах, що розкинулися на берегах мальовничого озера, в межах кількох десятків тисяч, то на вихідні прибуває ще стільки ж. Рекорд цього літа встановили на День Конституції — місцеві зустрічали майже п’ятдесят тисяч приїжджих! Тепер чергову хвилю туристів чекають на День Незалежності.

Хто має з чужого відпочинку зиск — потирає руки. Аби тільки була погода. Номер без вигод коштує 120-150 гривень з людини. Хочете в кімнаті душ — викладайте ще стільки ж. Елітна садиба з парковкою, Wi-Fi, боулінгом, джакузі та іншим шиком — до ста умовних одиниць за добу. На пампушках з ягодами, що стали візитівкою Світязя, не заробляє хіба лінивий — просять за один десять гривень. Аби нагодувати місцевими смаколиками туристів, господині встають удосвіта і замішують першу порцію тіста на пампухи. В обід знову ставлять розчину, бо ж розлітається продукція «на ура», всім не вистачає.

Популярна і варена кукурудза - качан коштує 10-12 гривень. Та, на жаль, не всі торгують совісно — в одному місці замість імпортної солодкої кукурудзи дешевше підсовують кормову, зварену у підсолодженій воді.

А скільки наставили атракціонів для дітей! Хтось надає послуги легально, хтось — хитрує. Нещодавно прикрили кінотеатр, який поставили у центрі села і майже місяць незаконно крутили у ньому фільми. Аж поки його діяльністю не зацікавилися працівники відділу кіберполіції. В окремих місцях гарно вимостили пляж й поробили акуратні доріжки, організували для туристів на символічній набережній футбольне поле.

Місцеві добре заробляють на рибалці — базарчики аж кишать копченою, сушеною та в’яленою рибою різного сорту та «калібру». Ціна — від трьох гривень за штуку до… 1200 гривень! Найдорожче, звісно, просять за вугра. Оскільки кілограм цієї риби оцінюють у 800 гривень, то одна більшенька рибинка й тягне на мінімальну місячну зарплату. Скромнішу продають по 450-700 гривень за штуку. Але вона не така популярна. А от тільки з’являється «крупняк» — миттю на нього знаходиться покупець. На «фотолови» за гігантським вугрем мені довелося виходити кілька днів. Найбільший вугор, що потрапив у мій  об’єктив, заважив один кілограм 200 грамів. За нього просили 950 гривень. Поки  наводила камеру, і на нього знайшовся покупець — ледве не поцупили «мою модель», яка розляглася майже на всю ширину великого столу, просто з-під носа.

Місцевого вугра на ринку не знайдете. Везуть цю рибу з Прибалтики та особливо масово з Польщі.

Випитую у продавців, де таких вугрів навудили. Запевняють, що  тягають їх зі Світязя. Лише окремі чесно зізнаються: місцевого вугра на ринку не знайдете. Везуть цю рибу з Прибалтики та особливо масово з Польщі. Кажуть, світязький вугор теж інколи в продажу трапляється, але найчастіше його ловлять на індивідуальне замовлення. Запитую у щирої продавчині, чи можна якось розпізнати, хто є хто? Сміється… Каже, кожен місцевий, навіть пильно не приглядаючись, відрізнить нашого вугра від іноземного — світязький після коптіння має золотисту шкірку, а імпортний — темну. Згадуючи про смак, лише махає рукою: польський — «сухий», «пісний», а місцевий — масний, смачнющий!

Та, виявляється, привізна майже вся риба, що продається на волинському курорті! Про це відверто розповідає директор Шацького національного природного парку Володимир Захарко.  Лише прісноводна риба — з наших водосховищ.

— То що, у Світязі свого вугра вже зовсім нема? — запитую.  

— Є, чому ж ні, але не в таких масштабах, як це демонструють наші прилавки.

Помітно менше вугрів стало останніми роками. А були ж часи, коли вугрів за хвости виловлювали з місцевих меліо­ративних каналів — ними аж кишіло все навколо! Перед цим Світязь зарибнили французьким мальком.

— Це було у 1983 році, коли створювався наш національний парк, — розповідає Володимир Захарко. — Справді, личинки вугра —  малесенькі, як сірнички, — літаками привозили з Франції. Доставляли  у спеціальних колбах, під час перевезення підтримувався температурний режим.

Кажуть, випустили тоді в озері 7,5 мільйона штук малька! Рибка у водах Світязя добре прижилася,  за кілька років, як попідростала, стала «перебігати» й в інші водойми Шацького краю. Люди  знаходили вугрів у себе на городах. Ця риба може повзти по вологій траві і прокопуватися крізь мокрий пісок до 50 кілометрів, аби тільки дістатися до річки чи ставка! Не дивно, що серед місцевих селян стала побутувати легенда, що вугрі серед ночі виповзають з води й ласують… горохом, що в’ється на городах. Треба лише пересипати їм зворотний шлях піском й скласти «улов» у мішки.

Вугор не нереститься у місцевих водоймах. Єдине місце, де відкладає ікру, — Саргасове море. Розсекретили вугрів вчені лише сто років тому. Сенсацією стало дослідження данського професора Йоганна Сміта, що побачило світ  1922 року. Він у водах Атлантики виловлював вугрів на різних стадіях розвитку й дійшов висновку: ніде, окрім Саргасового моря, вони не розмножуються. Риба знайшла собі «тиху гавань» для продовження потомства у єдиній у світі «водоймі без берегів», на північ від містичного Бермудського трикутника. Підрісши,  ловить теплу атлантичну течію Гольфстрім і мігрує  нею до Європи. Далі мандрує річками вгору, а не за течією… Так повертається до місць, звідки прибули на розмноження у Саргасове море предки.

Та, схоже, до Світязя вуграм надто складно добиратися. Теоретично, відстань у 6 тисяч кілометрів риба долає за 2-3 роки. Ще кілька літ — і знову чекає мандрівка у води Атлантики. Складний процес.

— А якщо знову зарибнити Світязь вуграми? Скільки б це сьогодні могло коштувати? — цікавлюся у Володимира Володимировича.

— Навіть не знаю, що вам відповісти. Така процедура потягне на мільйони, — відповідає.

І переводить розмову на іншу, більш актуальну для Світязя проблему — відсутність централізованого водогону та каналізації в однойменному селі. Адже усі стоки (а скільки їх влітку — важко навіть підрахувати) йдуть у підземні води й потрапляють у головну водойму Шацького краю. Скільки їй сил треба для очищення! Тож  не дивно, що екологи в розпал літа… моляться на дощ, щоб кількість туристів нарешті зменшилася, й озеро Світязь хоч трішки перепочило.

Фото автора. Волинська область.