Як українські олімпійці журналістами стали

Через те, що Перший національний не відрядив у Ріо свою команду, наші спортсмени беруть інтерв’ю один в одного.

Після перемог і поразок, пробираючись крізь мікст-зону (де журналісти можуть поспілкуватися зі спортсменами), українські олімпійці почуваються самотніми: уперше їх не зустрічають “свої” журналісти. В останній момент стало відомо, що команда офіційного олімпійського мовника України, Першого національного (Національної телекомпанії України), залишається за бортом Олімпіади. Офіційна версія — надто дорого: Кабмін заборонив використовувати кошти, виділені для поїздки журналістів Першого національного у Ріо. Це рішення виглядає щонайменше нераціональним, адже ексклюзивні права трансляції олімпійських змагань у Сочі та Ріо-де-Жанейро НТКУ придбала пакетом у SportFive (цій компанії Міжнародний Олімпійський комітет передав міжнародні права на трансляцію) за кругленьку суму — 3 млн. євро.

«Не хочеться копирсатися, хто і наскільки винен у тому, що вперше за 22 роки (!) українські журналісти не зможуть отримувати інформацію з перших вуст у той час, коли нашій країні потрібні перемоги! - написала на своїй сторінці у Фейсбуку ведуча “Ріо-2016. Студія” Дар’я Кузнецова. - Незважаючи ні на що, шановні спортсмени, ми у вас віримо і намагатимемося з Києва якомога глибше висвітлювати ваші перемоги на головних змаганнях світу! Вибачте, що не зустрічатимемо вас у мікст-зонах на місці подій та не зможемо розділити усю гаму емоцій!»

У Ріо працюють лише 18 українських журналістів, які представляють різноманітні видання. Однак “картинку” з олімпійських об’єктів має право показувати виключно Перший національний. Тож спортсмени самі вирішили “попрацювати” тележурналістами. “Усім учасникам Олімпійських ігор видали чудові телефони Samsung Galaxy S7H — уперше потішили нас такими класними презентами! - написав у Фейсбук чинний чемпіон світу з фехтування на шпагах у командній першості Дмитро Карюченко. - На нього знімаю репортаж з місця подій, аби відповісти на усі питання, які надсилають мені через соцмережі. Запитуйте про все, я викладатиму відео щодня”.

“З нами немає журналістів, це прикро, - зауважив чемпіон світу та Європи зі спортивної гімнастики Олег Верняєв. - Тож доведеться сюжет робити самому”. Після завершення кваліфікаційного турніру, де він став переможцем, Верняєв дістав новенький мобільник і почав розповідати на камеру усе, що відбулося у команді того дня. А згодом взяв інтерв’ю у друзів по команді та головного тренера збірної. І так жваво у хлопця це виходило, що за кілька хвилин за спиною гімнаста вишикувались дядьки-оператори, які взялися фільмувати цю спонтанну “прес-конференцію”. “Ми виконали головне завдання — пробилися до фіналу командою, а також забронювали місця в індивідуальних фіналах, - розважливо прокоментував бронзовий призер лондонської Олімпіади у вправах на кільцях Ігор Радівілов. - Перший млинець не став глевким”.

“Олімпіади не обходяться без пригод, - транслює “репортаж” з місця подій Дмитро Карюченко. - Страшенно втомилися на церемонії відкриття Ігор. Додому приїхали лише після другої ночі. Наш водій заблукав, не знав куди їхати. Хлопці змусили його зупинитися посеред дороги, і ми пішки йшли до олімпійського селища. Прогулюючись містом, я думав про те, що бразильському народу пам’ятник слід встановити: живуть у злиднях і в той же час Олімпіаду проводять. Це складно зрозуміти. А щодо нагород української збірної... Обов’язково будуть медалі. Хоча, вочевидь, і не так багато, як у Лондоні”.

Фото з архіву Дмитра Карюченка.