Не бачити Онищенкові Олімпіади в Ріо, як Україні Онищенка...

Домогтися політичного притулку «газовий» нардеп може швидше, ніж екстрадиції дочекатися?

«Онищенко Олександр Романович є у залі? Є у залі Онищенко?!» - надривався спікер Андрій Парубій, видивляючись у парламентському партері того, чий слід не те що з Верховної Ради - з України загув. У запевняння Онищенка, що генпрокурорське подання обов’язково розглядатимуть за його присутності, хіба наївні увірували. Спікер — точно ні. Але так «блюдів» процедуру (після закидів, чому не повернув у ГПУ подання на Онищенка, оформлене з порушенням норм Регламенту), що й сам не помітив, як перегравати почав. Зрештою, усе засідання парламенту з присвятою любителеві газу, коней і красунь, нагадувало театральну виставу під назвою «Онищенкові вже все одно, а нам приємно». Хтось урвав момент, щоб себе показати й інших «фейсом» у лайно тицьнути. А хтось до останнього ставки робив: чи, знявши з «газового» депутата недоторканність, Верховна Рада дасть згоду на його затримання й арешт? Коли ж цифри на парламентському табло почали розвіювати інтригу, у залі ледь не гробова тиша запанувала. Чи то від здивування, що голосів таки вистачило. Чи від мовчазного протверезіння: хто наступний?  

Якщо стрілка прогнозів щодо позбавлення Онищенка депутатського імунітету схилялася до позначки «швидше, так», то у відповідях на два інші запитання (про згоду на затримання й арешт) до останнього сумніви були. Вболівальників за «вовчий квиток» для Онищенка хвилювало: чи набереться голосів, зважаючи на те, що провести ці рішення стараннями лише коаліції шансів не було. Як і гарантовано перекрити нестачу «донорами» з «Опозиційного блоку», рідної для екс-«регіонала» Онищенка «Волі народу» чи «Відрод­ження», де теж колишні «біло-блакитні» осіли.

Визначальними для остаточного результату на табло були голоси «вихідців» з коаліції. І якщо у «Самопомочі» дали зрозуміти, що на їхні «за» можна розраховувати, то у «Батьківщині» (якій закидають «блат» і спонсорські зв’язки з Онищенком) та фракції Радикальної партії демонстративно носом крутили. Заяви Юлії Тимошенко й Олега Ляшка про те, що справа Онищенка — це спроба «віджати» його бізнес, дехто розцінив як прямий натяк: радикали і «тимошенківці» за затримання й арешт «газового» депутата не голосуватимуть.

Але інстинкт політичного самозбереження змусив натиснути зелену кнопку навіть тих екс-коаліціонерів, які до останнього сумнівалися, чи не здригнеться рука. Хоча були і такі, хто вирішив, що краще «ногами проголосувати» (не прийти чи перед голосуванням витягнути з пультів картку, як це зробили Сергій Власенко і Борис Тарасюк з «Батьківщини»).

Після потрійного спікерського «рішення прий­нято», за сюжетом, напрошувалася сценка про затримання доторканного депутата Онищенка просто у сесійній залі. Ось тільки переглянути її хіба із заплющеними очима можна було — в уяві. Онищенко вирішив, що екстрим з кайданками — розвага не для нього, і влаштував свою гру - «Котики-мишки». Де зупиниться мишачий слід — питання на засипку. У Генпрокуратурі кажуть, що 2 липня Онищенко взяв курс на Мінськ. Ну не через окупований же Донбас у Росію летіти. Наступного дня російський слід Онищенка у соцмережах засвітився: з’явилося фото нардепа у компанії російської телеведучої Вікторії Боні та «Міс Росія-2015» Софії Никитчук. З підписом Боні: «Ледве вмовили Сашу прийняти правильне рішення і приїхати в Росію, подивитися матч Франція-Ісландія». Згодом Онищенко заявив, що фото — старе, і запостили його, щоб «усіх заплутати». Каже, полетів не у Росію, а в Австрію. «Хід операції показує, що мені не дали б права захищатися належним чином. І головне, що багато людей від влади дуже не зацікавлені, щоб я почав говорити. У зв’язку з цим вбачаю загрозу моєму життю! Тому прийняв рішення не дозволити показово заарештувати себе у залі ВР. Зараз готуюся до Олімпіади (літньої, яка відбудеться у Ріо-де-Жанейро. - «ВЗ»), на тренуваннях в Австрії», - написав Онищенко у Facebook, коли вже були відомі результати голосування у Верховній Раді.

Та серед олімпійців фото Онищенка навряд чи з’явиться (він і сам заявив, що від участі в Олімпійських іграх доведеться відмовитися, і «молодіжно-спортивний» міністр Ігор Жданов попередив: наказ про включення Онищенка до української команди не підпише). А ось у базі Інтерполу — цілком ймовірно. «Якщо ухилятиметься, буде в розшуку. Нове законодавство дозволяє  притягнути до заочної відповідальності і конфіскувати майно», - заявив генпрокурор Юрій Луценко. На запитання, чи вдасться повернути Онищенка в Україну, якщо його таки оголосять у міжнародний розшук і затримають за кордоном, очільник ГПУ відповів: «Думаю, крім РФ, будь-яка інша країна працюватиме з нами щодо видачі Онищенка».

Однак впевненість ген­прокурора поділяють далеко не всі. Одні сумніваються, киваючи на приклад з Фірташем, якому вдалося уникнути екстрадиції. Інші підозрюють, що втечу Онищенка санкціонували з високих кабінетів, господарі яких не зацікавлені у тому, щоб розслідування у «газовій справі» вивело на чисту воду усіх її фігурантів.

Коментарі для «ВЗ»

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, керівник аналітичного Центру «Третій сектор»

- Політичний клас дуже неохоче видає своїх, навіть якщо це представники протилежного політичного табору. Корпоративна солідарність: або не видають, або роблять це з такими зачіпками, які дають можливості для маневрів. Як це було з Клюєвим, коли він встиг не лише втекти з України, а ще й частину грошей вивести. У випадку з Онищенком теж є питання. Хоча тут вирішальну роль зіграли інформаційний і суспільний тиск. Можна сказати, що вся українська політика зросла на газових грошах. Якщо певних депутатів, щодо яких пересічний українець не має підозр, взяти за ноги і потрусити, то з кишень випадуть ті самі долари, які тхнуть газом і нафтою. Йдеться не про те, винен чи ні Онищенко. Його обрали такою собі ритуальною фігурою, на якій демонструватимуть наміри влади боротися з корупцією і навести лад в країні. Хоча насправді йдеться не про боротьбу з корупцією, а про впорядкування корупції. Риба гниє з голови. А Онищенко, якими б великими не були його статки, - це десь ближче до хвоста. Чистити рибу треба не з хвоста, а з голови.

- Багато хто прогнозував, що відмашка буде лише на результативне голосування за зняття з Онищенка депутатської недоторканності. До останнього так і виглядало. Переграли?

- Можливо. Напередодні багато хто казав, що у кайданках Онищенка з парламенту не виведуть. Влада нервово реагувала на такі закиди з боку журналістів та експертів. Тиск зробив свою справу. Депутати неохоче, але дали згоду і на затримання, і на арешт. Усі розуміють, що Онищенко не чистий на руку, що там все ж був кримінал. Виступати в ролі адвоката такої людини — це неабиякі репутаційні втрати.

- Чи допускаєте, що Онищенкові дали втекти бартером - в обмін на мовчанку?  

- Онищенко — не людина з вулиці, він мав доступ до високопосадовців. І так виглядає, що перемовини до останнього йшли. Але все ж таки було прийняте політичне рішення - йти до кінця розслідування.

- І як далеко можуть зайти у цій справі, розуміючи, в які високі кабінети тягнуться ниточки?

- Луценко розуміє, що за відсутності результату вже восени зіштовхнеться з потужною критикою. Тому намагатиметься продемонструвати максимум ефективності. «Бурштинова справа», інші. Але у мене до цього скептичне ставлення. Якщо брати той же бурштин, я далекий від думки, що заступник прокурора Рівненської області був головним «дахом». Він — лише один з ланцюжка, який тягнеться до Києва. «Дахування» відбувалося на вищому рівні. Але ніхто ж не каже про те, до кого возилися гроші у Київ.

- Ваш прогноз — де осяде Онищенко, і які шанси на його екстрадицію в Україну?

- Думаю, швидше за все, Онищенко не до Москви подасться, а як співається у пісні: «Я уеду жить в Лондон». Люблять наші олігархи це місто. Звідти розповідатиме, як потерпає від рейдерства і політичних утисків.

Груба помилка, на яку мало хто звернув увагу, - обшуки в адвокатів Онищенка. Західна Феміда дуже неприхильно ставиться до таких методів, як добування доказів через обшуки в адвокатів. І це може створити проблеми для наших правоохоронних органів.

Чи видадуть Онищенка з допомогою ордера Інтерполу? 50/50. Та й питання щодо екстрадиції може розтягнутися у часі. Гроші роблять свою справу. А в Онищенка їх досить, аби унеможливити найгірший для нього варіант.  

Юлія ТИЩЕНКО, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень

Справа Онищенка стане тестом на спроможність і для Генпрокуратури, і для новостворених антикорупційних органів. Важливо не лише довести її до кінця, а й продемонструвати політичну коректність та неупередженість слідства. Бо зі самого початку з вуст того ж Онищенка звучали звинувачення, що він все робив законно, а переслідування проти нього — це намагання «віджати» у нього бізнес. Онищенко переводить справу з кримінального у політичний бік. Враховуючи і внутрішній, і міжнародний імідж, в інтересах того ж генпрокурора Луценка довести справу до логічного завершення, щоб уникнути звинувачень в неефективності і підозр щодо можливих «договорняків».

Важливо, щоб розслідування по Онищенку не повторило долю справи тих же «діамантових» прокурорів, коли було багато розмов, гучні затримання, а в результаті виходить, що нічого не виходить, нічого не змінюється.

Щодо Онищенка, то, за нинішніх обставин, важко уявити, що він може повернутися в Україну. Не виключено, що і політичного притулку в якійсь країні проситиме.