Місто Ларнака: море, коти та картопля

...Біля входу в кафе сидить серйозний кухар та розмовляє із гостями. На кухні невеличкого готелю вариться найсмачніша у світі картопля. Уздовж дороги квітнуть олеандри, а на теплому жовтому камені оборонної стіни середньовічного форту міста Ларнаки, що на острові Кіпр, гріється велика ящірка…

Обриси острова Кіпр нагадують тендітне пір’ячко, яке несуть хвилі Середземного моря. Найзручніший спосіб потрапити на острів — літак, в місті Ларнаці є аеропорт. Міжнародний аеропорт Ларнаки був спішно збудований на заміну летовища в Нікосії (столиці Кіпру), після розподілу острова у 1974 році на Республіку Кіпр та Турецьку Республіку Північного Кіпру (офіційно визнана лише однією державою — Туреччиною).

Кіпр знаходиться на перетині морських шляхів, що з’єднують Європу, Азію та Африку. До цієї землі допливли мікенські греки та створили високорозвинену цивілізацію, тут читали проповіді апостоли Христові та провів своє друге життя святий Лазар. Свого часу островом володіла Візантійська імперія. Венеціанці будували замки та стіни. Кіпр був у складі Османської імперії та пережив колоніальне правління англійців. На невеличкому клаптику суші склалась мозаїка із різних релігій, культур та правил, що зберігає у собі історію, яка налічує 10 000 років.

Місто біля моря

У Ларнаку я прилетіла, коли сонце сховалось за горизонтом і на морі химерно звивались відображення вогнів міста, а вдалині вгадувались обриси вантажних кораблів. Біля ресторанчиків та кафе чекали частування вгодовані безпородні котики, а вздовж моря прогулювались закохані парочки. Пляжний сезон на Кіпрі починається зі середини травня, але якщо приїхати трішки раніше, можна відчути атмосферу тутешнього життя — поспілкуватись із місцевими жителями, насолодитися красивими краєвидами та познайомитись з багатою культурною спадщиною острова. Античні пам’ятки міста Пафос, неолітичне поселення Хірокітія та десять візантійських храмів у горах Троодос включені до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ларнака — третє за розміром місто на острові. Його акуратні білі будиночки з різнокольоровими ставнями та обов’язковими квітами у горщиках на підвіконнях розташувались правильною підковою уздовж Ларнакської затоки. В одному із таких будиночків, біля самого моря, — невеличкий сімейний готель. Господиня — приваблива молода жінка на ім’я Тіна — розповідає: «Декілька років тому переїхали сюди, адже Кіпр — батьківщина мого чоловіка. Займаємось туристичним бізнесом, донька ходить у місцеву школу — вчить грецьку та англійську. Справи ідуть непогано, незабаром розпочнеться високий сезон і в готелі не залишиться порожніх номерів. Обов’язково підіть до церкви Святого Лазаря — це місце заряджає позитивом та зміцнює віру».

Наступного ранку іду до храму. Церква Св. Лазаря збудована в IX столітті за часів правління візантійського імператора Лева VI. За переказами, Ісус Христос воскресив Лазаря на четвертий день після смерті. Утвердившись у вірі та побоюючись переслідувань в Іудеї, Лазар прибув на Кіпр, де знайшов притулок та спокій. Лазар був зведений у сан єпископа апостолами Варнавою та Павлом і прожив на острові своє друге життя — іще 30 років. Церква збудована над гробницею Лазаря і розташована на затишній площі, в оточенні вузеньких та галасливих вуличок міста. На червоній черепиці храму збираються голуби, а в затінку квітучого рожевими квітами дерева — місцеві жителі, обов’язково з горнятком запашної кави та ранковою газетою.

На відпочинок – з найближчим другом.

Усі читають газети…

Місто Ларнака постало на місці древнього поліса Кітіон. У IV ст. до н. е. тут народився грецький філософ Зінон — засновник філософської школи стоїків. Про цей факт нагадує мармуровий пам’ятник на набережній Фінікудес («фініковій»), розташований серед пальм та лавочок.

Коли ж неспішно пройтись вузькими (інколи вони зовсі відсутні) тротуарами Ларнаки, складається враження, що тут усі читають газети. Поважні пани за горнятком кави, продавці сувенірного краму, залишивши задушливі приміщення, читають свіжу пресу. Довелось відволікти від цікавої статті і дівчину-касира, щоб купити квиток у середньовічний форт Ларнаки. Внутрішній дворик замку густо заставлений рядами стільців, серед яких бігала величезна метушлива ящірка. Відвідувачів немає, можна спокійно посидіти, роздивитись кремові стіни форту та послухати шум хвиль, який чути навіть тут.

Як і багато інших древніх споруд Ларнаки, форт декілька разів перебудовували та реставрували. Згідно з історичними довідками, замок збудували при правлінні кіпрського короля Якова І де Лузіньяна у другій половині XIV століття. У часи панування на Кіпрі венеціанців (1489 — 1571 рр.) замок захищав морський порт Ларнаки, а пізніше разом з усім островом увійшов до складу Османської імперії. Турки відновили майже зруйновану до цього часу споруду. Абат Джованні Маріті (жив у Ларнаці в першій половині XVIII століття) навіть називає 1625 рік роком заснування замку. Проте, порівняно швидко — через століття, форт знову занепав. Абат писав, що гармати форту використовували виключно для привітання християнських військових кораблів, що прибували у порт Ларнаки. До речі, тепер у форту немає бійниць — усі ретельно замуровані та закладені камінням. У 1878 році Кіпр був переданий Османською імперією в оренду Великій Британії. При колоніальному правлінні англійців форт переробили на поліцейський відділок та тюрму. У цокольному поверсі форту і зараз можна побачити шибеницю, на якій страчували засуджених. У цьому місці вішали людей аж до 1948 року. Саме в цьому році поліцейський відділок переїхав із форту на протилежний бік набережної Фінікудес, а в стінах замку організували історичний музей.

З даху форту, загородженого зубчастими жовтими стінами, відкривається цікавий вигляд на море та набережну. На пляжі традиційні парасольки, розкладені рушнички вперемішку з лежаками, біля мамів бігає дітвора. На Кіпрі усі пляжі муніципальні, а це означає, що готелі або приватні особи не мають права загороджувати, зачиняти або не пускати на пляж усіх охочих. Немає жодної різниці, мешкаєте у п’ятизірковому готелі біля самого моря чи винаймаєте невеличку кімнатку у гірському поселенні, — доглянута ділянка пляжу вам гарантована.

Рожеві фламінго

Іду вздовж нескінченної огорожі однієї із британських військових баз до ще однієї цікавинки Ларнаки. Перше, що бачать пасажири літака, який іде на посадку, — велике озеро Алікі. Вода в озері солена, і береги наче вкриті пухким білим шаром снігу. В інформаційному туристичному центрі Ларнаки мені дали змістовний путівник по острову (працівники знайшли екземпляр українською мовою, сподіваючись зробити нам приємність), у якому поряд з історичними довідками читаю легенду, що пояснює причину солоності води в озері. Спекотного дня йшов повз тутешні виноградники Лазар. Змучений дорогою та пекучим сонцем, він попросив господиню пригостити його гроном ягід. Жінка була скупою і зовсім не бажала ділитись із мандрівником: «Весь врожай пропав, у плетених кошиках залишилась лише сіль…». «Сіль? Тоді нехай буде сіль», — промовив Лазар та продовжив свій шлях.

Вздовж водойми облаштовано стежку для прогулянок, поруч із лавочками ростуть колючі кущі та тонкі деревця, які не дають тіні у спекотний день. На протилежному боці озера видніється мечеть Хала Султан, збудована в 648 році. Мечеть — одне із визначних місць паломництва мусульман. Вважається, що у цьому місці загинула Умм Харам — годувальниця пророка Мохаммеда. Великий халіф Муавія, свідок трагедії, звелів збудувати тут мечеть. Будівля була оновлена на початку ХІХ століття, а у 2002 році реставраційні роботи проводились за участі культурної місії ООН.

У сувенірних крамничках міста, поруч із мушлями, корабликами та коробками солодкого лукуму, продають листівки з рожевими фламінго на тлі блискучого дзеркала води озера. Виявляється, солене озеро Ларнаки — місце для зимівлі багатьох видів птахів, у тому числі і для фламінго. Правда, щоб побачити тисячі рожевих птахів на тлі мальовничих крає­видів озера, необхідно приїжджати на Кіпр у період з лютого по березень. На початку травня птахи повертаються додому.

Занурення у Ларнаку

«Навіть водії з великим досвідом, сідаючи за кермо на Кіпрі, почуваються новачками. Необхідно пристосовуватись до незвичного лівостороннього руху — Британської спадщини Кіпру», — розповідає Костас. Для дайвера Костаса сезон починається саме на острові Кіпр. Він уже декілька років приїжджає сюди працювати із материкової Греції, з міста Салоніків.

Їдемо автомобілем уздовж червонуватих полів Кіпру у бік міста Айя-Напа. Там розташований один із найкрасивіших пляжів острова, є на що подивитись і під водою. «А ви куштували місцеву картоплю? Ці червоні землі ідеальні для землеробства, і овочі тут фантастично смачні», — Костас пояснює нам тонкощі місцевої кухні.

Коли ми приїхали в бухту, виявилось, що занурення починаються від берега. Достатньо пройти декілька кроків на глибину і час втрачає свій звичний ритм. Костас часто дивиться на годинник, щоб вчасно повернути групу на сушу. Під час занурення відбулась приємна подія — хлопець зробив пропозицію, одягнувши дів­чині на палець золоту каблучку. Як пожартував гід, відмовити у таких умовах нема як — говорити під водою неможливо.

Поруч із портом Ларнаки розташований популярний у дайверів сайт — затонулий пором «Зенобія». Корабель споруджено в 1979 році компанією Kockums у Швеції та обладнано за останнім словом техніки. У червні 1980 року пором відправився у свій перший рейс із Сирії в Грецію. На борту було близько сотні 40-тонних автопоїздів з вантажем. У гавані Ларнаки корабель почав хилитись на лівий бік і невдовзі затонув. «Зенобію» часто порівнюють із «Титаніком», оскільки обидва гіганти затонули у свій перший рейс. Проте під час аварії ніхто не загинув — екіпаж встигли евакуювати.

Корабель лежить на глибині 42 метри і настільки величезний (його довжина 172 метри), що його обриси видно крізь товщу води навіть з борту прогулянкового катера. Дайвери розповідають, що на кораблі безліч переходів, відсіків та коридорів, усе настільки незвичне та різноманітне, що кожне нове занурення тут не схоже на попереднє.

Коли ми повертаємось у Ларнаку, Костас розвішує наші комбінезони сушитися. Помічаю і тут засушений гранат, що висить біля дому. Запитую, чому на Кіпрі існує ця традиція. Господиня дому пояснює: «Гранат уособлює багатство та родючість, є символом міцних родинних зв’язків». За легендою, богиня кохання та краси Афродіта посадила перший паросток граната на острові Кіпр. Напевно, тому тут так затишно і так приємно зустрічати світанки.

Кіпр.