Вундеркінд із Баранівців

«Високий Замок» множив двозначні числа «у стовпчик»,  а десятикласник Ростислав Гарбар – у голові. Ми програли! 

Коли почув, що у селі Баранівці Самбірського району Львівської області живе математичний вундеркінд, вирішив за першої ж нагоди з ним познайомитися… До слова, якщо десь і хтось називає школярів «баранами», то в наших Баранівцях це може бути образою… І ось сидимо у кабінеті директора одинадцятирічки Сергія Пазюка, до речі, дуже цікавого педагога, реформатора сільської освіти, - але це трохи інша тема. Заходить скромний сільський хлопчина, з тих інтелігентних вихованих відмінників. Чомусь відразу з’явилася підозра - вчительський син. І не помилився - у Ростислава Гарбара (на фото) бабуся Марта Дмитрівна - викладач математики, батько Ігор Михайлович - теж математик. І всі в одній школі… Тому, роблю висновок, те, що Ростик вміє за секунди у голові множити всілякі цифри, не дивина… Видно, талант у спадок передається.

Є у світі такий вид творчих змагань, як рахування у голові. Торік зі своїми успіхами Ростислав уже їздив мірятися силами з ровесниками на чемпіонат у Прибалтику і продемонстрував, що наші Баранівці уміють блискавично множити. Уже тепер провів перший тур в Україні, зайняв призове місце і готується до чергової подорожі на міжнародні змагання у Словенію. Директор школи Сергій Пазюк авторитетно підтвердив, що участь у конкурсі брало близько 50 тисяч осіб, а тому здолати їх було непросто. Сам Сергій Зіновійович теж вміє рахувати у голові і серед дорослих в Україні має 12-те місце, а його син Олег - 55-те. 

 Усе те, про що кажу, називається модним словом ПРАНГМІЛІНЕ — змагання з усного математичного рахунку в режимі онлайн, яке проводиться на освітньому сайті Міксіке. Змагання розвивають навички усних математичних розрахунків, дають можливість активно спілкуватися між собою учасникам змагань із різних країн.

А тепер те, що нам видається найцікавішим, те, заради чого їхав у віддалене село Самбірського району. Не міг же я не провести експеримент. Ростислава посадили за комп’ютер, бо результат треба вирахувати в голові і відразу фіксувати у таблицях на моніторі, а я сам собі перед стартом мого з ним змагання вирахував «у стовпчик» підступний приклад - «96 помножити на 95» (о диво, журналістові «Високого Замку» у школі не запропонували звичного калькулятора). Я здогадувався, що Ростик зробить це швидше, ніж я, тому результат був потрібен мені заздалегідь. Зізнаюся по секрету, давно не вправлявся у таблиці множення, а тому трохи гальмував. До того ж додалося хвилювання: а раптом мої давні знання з математики мене підведуть, і результат не буде збігатися з Ростиковим… Моєму суперникові вистачило кількох секунд, щоб дати правильну відповідь - 9120… Я був захоплений, я щиро заздрив, але тішив себе тим, що нехай кожен займається своїм: він нехай рахує, а я буду про нього писати. Зрештою, навіщо мені було з вундеркіндом із десятого класу тягатися, навіщо було підставляти авторитет «Високого Замку», коли Ростислав розв’язує до 100 прикладів різної важкості лише за 240 секунд.