Передплатити Підтримати

«Красивий вид» на Бельведер

У ХVІІІ столітті у палаці відкрили один з перших музеїв у світі, який існує досі

У будь-якому туристичному довіднику, який описує пам’ятки архітектури Відня, можна побачити рекомендації, що саме варто відвідати в австрійській столиці насамперед. Це неймовірної краси палаци — Шенбрунн, палац Гофбургів і, звичайно, музейний комплекс Бельведер, що поповнив список ЮНЕСКО лише на початку ХХІ століття.

Фото автора, Відень, Австрія

Що таке Бельведер? Якщо перекласти дослівно, це - “красивий вид”. Назва повністю відповідає дійсності, бо “розлігся” палац своїми володіннями на схилі пагорба. Якщо стати спиною до входу у Верхній Бельведер, відкривається чудова панорама на собор Святого Стефана і Відень.

Палацовий комплекс Бельведер у бароковому стилі збудував Лукас фон Гільдебрандт. Це була літня резиденція для одного з полководців початку ХVІІІ століття — принца Євгена Савойського. До центральної прямокутної частини з трьома арками наче “доклеєні” з країв восьмигранні павільйони. Можна собі тільки уявити, як тут, стежками парку, шурхочучи кринолінами і шовками, спацерували дами з кавалерами. Як десь там, в середині палацу, грали вальс, і кожен мав за честь потанцювати на цих балах... 

На перший погляд здається, що це — величезний килим на вулиці. Насправді, це рельєфні газони у вигляді дивного малюнка, що тягнуться з Верхнього Бельведера до Нижнього.

У другій половині ХVІІІ століття імператриця Марія Терезія і її син, імператор Йосиф ІІ, перенесли у Верхній Бельведер імператорську колекцію живопису, і у 1781 році у ньому відкрили один з перших публічних музеїв у світі. 

У холі Верхнього Бельведера нас зустріли кам’яні брили і статуї без голів, демонструючи сучасне мистецтво. Зізнаюся: я не розумію такого мистецтва, тому, особливо не затримуючись, ступила на королівські сходи, прикрашені купідонами. Ох, як мені хотілося у цей момент одягнути вечірню сукню, щоб бодай продефілювати вгору-вниз і відчути усю помпезність імператорського життя... Довелося задовольнитися кількома фотографіями у теплій куртці на сходах, бо у залах фотографувати не можна. Ми піднялися на другий поверх, де розмістилися картини і скульптури знаменитих художників. Величезні атланти підтримують на своїх плечах стелю, і від цього зали з картинами виглядають ще величнішими. 

Екскурсовод водила нас із залу в зал, де ми знайомилися з імпресіонізмом, класицизмом, реалізмом і модерном. У Верхньому Бельведері можна побачити на власні очі знамениті картини Ван Гога, Ренуара, Моне... Усіх не беруся перелічити — цю красу треба бачити. Однак найбільша цінність Бельведера — картини Густава Клімта — основоположника модерну. У залі, де представлені його картини, найбільше тлумиться народу. Тому, щоб сюди увійти групі, треба зачекати, поки вийде інша. Найбільший ажіотаж викликають його знамениті твори “Поцілунок” і “Юдіф”. Ці картини належать до “Золотого періо­ду” творчості Густава Клімта - у прямому і переносному значеннях. Це його найзнаменитіші шедеври. Виконані полотна із застосуванням сусального золота і позолоти. “Поцілунок” зроблений ніби з золотих лусочок. Я бачила неодноразово репродукції картини, але від оригіналу насправді важко відірвати очі — картина магічно притягує до себе, і ми кілька разів поверталися до неї... Біля кожної з найцінніших картин стоїть охорона, тож клацнути фотоапаратом не вдається. Може, й справді це не вдається туристам з Європи, але ми і тут дали собі раду. Хіба та охорона може за всіма встежити?

Коли ми були на третьому поверсі Верхнього Бельведера, я визирнула з вік­на і аж рота роззявила від здивування. Бачила різні газони, але така краса, що постала перед очима, мене зачарувала. На перший погляд здалося, що це — величезний килим на вулиці. Насправді, це рельєфні газони у вигляді дивного малюнка, що тягнуться з Верхнього Бельведера до Нижнього. 

Парадний вхід у Верхній Бельведер.

Ці газони створив ще під час австрійської імперії баварський архітектор Жерар Домінік. Виконав їх згідно з модною на той час моделлю стереометрії. І ця рельєфна модель газонів досі дивує та милує око незвичною формою і красою. Навесні і влітку, коли клумби цвітуть, тут, мабуть, ще гарніше. Я ж була у Відні перед новим роком. І хоча розмаїття і колір вже були не ті, що влітку, зимові барви також вражають. 

Вхід у парк безоплатний, а щоб побачити шедеври Верхнього Бельведера, треба заплатити 14 євро з дорослої особи. На два євро менше беруть зі студентів, а діти віком до 18 років мають можливість зайти бе­зоплатно.

У Нижньому Бельведері можна побачити кімнати, у яких жила людина, яка колись веліла збудувати цю красу. Хто ж він такий, Євген Савойський, і чому француз за походженням збудував цей шедевр у Відні? Він був правнуком савойського герцога Карла Еммануїла і наймолодшою дитиною у родині аристократів. Євген Савойський був полководцем священної Римської імперії і мав звання генералісимуса. Він — учасник двох австро-турецьких війн, на його рахунку 24 битви, сім з яких вплинули на хід світової історії. Якби не перемоги Євгена Савойського, Австрія досі могла би бути турецькою. За заслуги перед Австрією його щедро нагородили землями і грошима. Принц ніколи не був одружений і не залишив після себе спадкоємців. Ймовірно, через те, що мав гомосексуальні нахили... 

Найбільша цінність Бельведера — картини Густава Клімта. Ажіотаж викликає його знаменитий твір “Поцілунок”, зроблений ніби зі золотих лусочок.

Під час Другої світової війни Верхній і Нижній Бельведери постраждали через бомбардування. Але австрійці вміють дбати про історичний і архітектурний спадок, тож відновили цей шедевр барокової культури.

Палац став відомим на увесь світ у 1955 році. У мармуровому залі Верхнього Бельведера міністри закордонних справ СРСР, Сполучених Штатів Америки, Франції і Великої Британії, а також австрійський міністр закордонних справ Леопольд Фігль підписали державний договір, згідно з яким було виведено окупаційні війська та проголошено незалежність і нейтралітет Австрійської республіки. 

В обидвох палацах є гардероб. Можна здати речі за один євро, а можна й зекономити і носити куртку в руках. Так, правда, незручно, зате дешево. Туалет тут також платний — 50 євроцентів. У кожному палаці є кафе і магазинчики зі сувенірами. Тут можна придбати репродукції знаменитих картин і море неймовірно красивих і неймовірно дорогих сувенірів. Мені страшенно сподобалася футболка з “Поцілунком” Клімта за 50 євро. Але моя внутрішня жаба мене мало не задушила за таку ціну, і футболка залишилася лежати на полиці Бельведерського палацу...

Редакція «Високого Замку» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі.