Австрійці вимагали гарантій, що Максим не залишиться в їхній країні

Кишечник хлопцю пересадять в Індії.


Максима Стасіва — 17-річного юнака, який через невчасно діагностовану вроджену патологію втратив кишечник (на його лікування українці за кілька днів зібрали 6 млн. гривень), відправили до Індії. Тут йому зроблять пересадку кишечнику — одну із найскладніших трансплантологічних операцій. 

Кишечник не тільки забезпечує травлення. Це - частина імунної системи. Тут і криються ризики. Разом із пересадженим органом в організм пацієнта потрапляє велика кількість донорських імунних клітин. Щоб не було відторгнення, людина змушена приймати препарати, які пригнічують імунітет. Але це може ослабити її захист від інфекцій.

Першу таку операцію у світі провели у 1967 році. Довгий час лікарі не могли добитися успіху — розвивалися ускладнення, і пацієнти помирали. У 1988 році трансплантологи провели першу успішну пересадку кишечнику. В Україні таких операцій не роблять. У нас досі заборонені пересадки від нерідних донорів.  

“Протягом кількох днів контактували з Австрією, Німеччиною, Данією, Італією, США, Канадою, Індією, Хорватією та Францією, але чітку і конкретну відповідь отримали лише від Індії, - розповів в.о. головного лікаря Львівського ОХМАТДИТу Вальдемар Надіжко. - Не маємо досвіду ведення таких пацієнтів, а затягування часу могло би призвести до фатальних наслідків. Індія виявилася на той час єдиним реальним варіантом врятувати Максима”. Погодилася прийняти унікального пацієнта клініка у Нью-Делі. 

Спершу планували, що хлопця про­оперують в австрійській клініці, в Інсбруку. Це — один із небагатьох закладів у світі, де беруться за такі складні випадки. 

“Лікарі були у повній готовності. Трансплантант теж можна було отримати. Однак після тривалих роздумів Земельна лікарня Інсбрука поставила умови: переведення 250 тис. євро на рахунок лікарні + 250 тис. євро у формі банківської гарантії від австрійського банку + повернення 61 тис. євро, які заборгували українські пацієнти перед тим + гарантія, що хлопець не залишиться в Австрії, - написав у себе на сторінці у Facebook посол України в Австрії Олександр Щерба. - Фінансова дирекція лікарні не полінувалася зателефонувати до австрійського посольства у Київ і попросила не видавати хлопцю візу, поки ці вимоги не будуть виконані. У результаті мати провела три дні у Києві, марно чекаючи на візу, поки її син продовжував перебувати між небом і землею у Львові. У підсумку візу так і не видали. Фінансові умови (особливо подвоєння суми у вигляді банківської гарантії до півмільйона євро) виявилися непідйомними. Протягом двох днів лікарня ОХМАТДИТ домовилася про лікування в Індії. Проблем з візою або банківськими гарантіями не виникло”.

Про скандал написала одна із найбільших австрійських газет Die Kronen Zeitung, щоденний тираж якої — 1 млн. примірників. У статті “Тірольська клініка не лікує смертельно хворого українця” подали думки обох сторін. Озвучила свою позицію і клініка. “Розрахунок витрат здійснюється за правилами австрійської лікарняно-фінансової системи. Надані суми не є вигаданими. Це - витрати на саму операцію. Також розрахували наперед ризики, які можуть призвести до значного збільшення витрат, та нагадали про борг інших українських пацієнтів, який досі не був погашений, - повідомила представник клініки. - Наш заклад не в змозі задовольнити всі запити на лікування іноземних пацієнтів, особливо коли йдеться про дороговартісне лікування, тож не можемо давати жодних обіцянок, поки не буде з’ясоване фінансове питання”. Читачі залишили під матеріалом на сайті близько 200 коментарів. Схоже, бідою Максима пройнялися одиниці. “У вас є купа олігархів. Той же Фірташ, який сидить зараз в Австрії. Чому б йому не заплатити за операцію? Чому Австрія повинна займатися благочинністю для всього світу? Максим — ваш громадянин. Український уряд повинен боротися із корупцією — тоді й з’являться гроші”, - так виглядають найтиповіші коментарі. Чомусь ніхто із австрійців “не помітив”, що українська сторона не просила, аби Максима лікували безкоштовно...     

Як повідомив Вальдемар Надіжко (лікар постійно перебуває на зв’язку із мамою хлопця), доба перебування в індійській клініці обходиться у 350 доларів. Пані Богдана ночує у палаті сина, де для неї поставили окремий диван. У клініці є перекладач і частина персоналу розмовляє російською, тому мовний бар’єр відсутній. Зараз хлопця обстежують. Хірурги просять набратися терпіння, бо період підготовки до трансплантації може виявитися тривалим. Тривають пошуки донора для юнака. 

Оперуватимуть Максима під керівництвом хірурга, який має на своєму рахунку ряд успішних операцій з трансплантації кишечнику не лише в Індії, а й у Великій Британії.

Фото MedIndia