До війни з корупцією готувалися цілий рік...

Та складається враження, що в силових структурах, окрім нових назв,  наразі мало що змінилося.

Рік, що минув, українська влада провела у підготовці до нещадної боротьби з корупцією. Корупція була оголошена головним ворогом держави. Щоб його здолати,  протягом року реорганізовували діючі та створювали нові правоохоронні й силові структури. Почали реформування з міліції...

Створення патрульної поліції можна вважати чи не єдиною вдалою реформою в Україні. Появу на вулицях багатьох міст одягнутих у нову форму ввічливих і непідкупних поліцейських  схвально сприйняли всі українці. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вважають створення патрульної поліції власним здобутком. Останнім часом високопосадовці навіть не  згадують, що насправді патрульну поліцію в Україні створила грузинський “легіонер” Ека Згуладзе. 

Не варто переоцінювати важливість появи патрульної поліції у боротьбі зі злочинністю. Новітня  поліцейська структура відповідає лише за громадський порядок на вулицях міст і дотримання водіями правил дорожнього руху. Розкривати  злочини мають інші  підрозділи. Головним з них має стати Національна поліція України, про створення якої оголосили наприкінці минулого року. 

Якщо в патрульну поліцію набирали всіх охочих, які мали для цього відповідні здоров’я та знання,  то Національну поліцію мусили створювати на базі колишньої наскрізь прогнилої структури міліції. Керівництво  МВС вирішило, що кожен міліціонер, від рядового до генерала, для переходу на службу в поліцію мусить пройти переатестацію.  Наразі її проходять міліціонери Києва та Київської області. Атестують правоохоронців  дванадцять комісій у столиці та шість - в області. 

Співробітники міліції, які не претендують на керівні посади, мусять пройти два тести і співбесіду. Саме тестування   спричинило найбільше  непорозумінь. Перший тест правоохоронці  проходять на профпридатність - знання  законодавства України.  Другий тест має визначити розумові здібності майбутнього поліцейського.  Розуміючи, що в міліції служать не найбільші інтелектуали, екзаменатори запровадили для переатестації один із найпростіших американських тестів на логіку. Та навіть цей тест  не змогли пройти сотні правоохоронців. Фахівці припускають, що тестування для багатьох міліціонерів стало непрохідним бар’єром не через їхню тупість, а через те,  що пересічний український міліціонер жодного разу не проходив тестування, отож і не знає, що це таке.  Чи може міліціонер,  який звик до зрозумілих наказів,  відповісти, наприклад, на запитання  тесту: “Чи може слон бути без хобота?”  Правильна відповідь - може, якщо цей “слон”  - шахова фігура.  

Не менш важкими для багатьох  міліціонерів виявилися співбесіди з членами атестаційних комісій. Один із правоохоронців, скажімо, скаржився, що член комісії, активіст “Автомайдану”, наказав міліціонерові перерахувати прізвища всіх героїв Небесної сотні...  Можливо, міліціонери  перебільшують прискіпливість членів атестаційних комісій. Але те, що в ці комісії потрапили чимало  випадкових громадян, підкреслив і член однієї зі столичних атестаційних комісій Валерій Невструєв. “Моя комісія, - розповів громадський  активіст, - почала пропускати кандидатів із балами нижче 25 - колишніх ППСників (патрульно-постова служба. - Авт.) і даішників,  а також багатьох з тих, хто явно не гідний служити  в новій поліції України. Причини таких дій комісії доволі проста. Це не лобіювання чиїхось  інтересів,  не магнітні бурі на Сонці. Причина - банальна дурість.Поряд зі мною в комісії перебувають дурні. Люди, які вірять в казки кандидатів про те, що даішники та ППСники не брали хабарів...”.

До переатестації на Київщині допустили 18 тисяч міліціонерів. З них наразі вдалося скласти “екзамени” лише дев’яти тисячам. 13 грудня минулого року міліціонери, які не пройшли переатестації, влаштували в столиці акцію протесту. На їх захист стало чимало ворогів реформ, які почали лякати тим, що міліціонери, опинившись “на вулиці”, поповнять лави злочинців. Насправді даішник, який звик брати хабарі у водіїв, навряд чи піде в якусь банду. Проте, підказує досвід Грузії, саме неатестовані правоохоронці та члени їхніх родин у майбутньому стануть найзапеклішими ворогами реформаторів. 

Наприкінці минулого року в Україні завершилося реформування  органів прокуратури. Прокуратуру, зокрема, позбавили функції  загального нагляду (правильно: нагляд за додержанням і застосуванням законів). Ця структура перестала бути таким собі всегосударевим оком, яке спостерігало і за бізнесом, і за політичними процесами. 

Під час реорганізації прокуратури всіх її майбутніх працівників примусили пройти конкурсний відбір у новостворені місцеві прокуратури. Хоча за умовами конкурсу участь у  ньому могли брати всі громадяни України з відповідною освітою та стажем юридичної практики,  71 відсоток  керівних посад у місцевих прокуратурах посіли колишні керівники міських і районних прокуратур. 

Головним інструментом у боротьбі з корупцією має стати створене 16 квітня минулого  року НАБ (Національне антикорупційне бюро) України. Проте з дня створення детективи Бюро жодного разу не покинули свої кабінети для затримання якогось корупціонера.  Причина — затримка зі створенням Антикорупційної прокуратури, прокурори якої мали чинити правовий супровід дій детективів НАБ. 

“Ми були готові працювати з 1 жовтня,- розповів про вимушену бездіяльність своїх підлеглих голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник. - Та не могли. Бо не було антикорупційного прокурора. Зараз він з’явився. Сьогодні вже є дванадцять антикорупційних прокурорів. Та навіть за умови, що у мене було б вже 240 детективів, 12 прокурорів не змогли б забезпечити процесуального нагляду над такою кількістю справ. Сьогодні призначено 230 детективів. Тобто штат бюро сформовано  наполовину.  Запрацюємо на повну потужність, коли в Антикорупційній прокуратурі буде  не 12, а 52 прокурори, а у нас - 242 детективи”. 

Згідно  із законодавством, Національне антикорупційне  бюро має розслідувати корупційні та економічні злочини, вчинені колишніми  президентами, чинними депутатами всіх рівнів, членами Кабміну, головою Нацбанку, членами ради Нацбанку, секретарем РНБО, чиновниками I та II категорій і суддями. Логічно було  припустити, що, десь навіть рекламуючи свою діяльність, першою справою детективів  НАБ стане розкриття резонансного для всієї країни злочину. Наприклад, викриття корупційних схем у роботі   Одеського припортового заводу, в яких, за твердженнями губернатора Одещини Михайла Саакашвілі, задіяний найближчий соратник Арсенія Яценюка -  екс-нардеп Михайло Мартиненко. Натомість  першою справою НАБ стало... викриття у вимаганні  3500 доларів  голови Здолбунівського районного суду Рівненської області. Раніше такими справами займалися слідчі СБУ...                     

Те, що лише на початок  реформування правоохоронних структур витратили цілий рік, оптимізму українцям не додало. Якщо початок нового, 2016 року,  не позначиться гучними справами, порушеними проти корупціонерів з вищих щаблів влади, стане зрозуміло: усі  заяви про нещадну боротьбу з корупцією лунали лише для того, щоб уряд зміг отримати черговий транш МВФ.