Депутати під рентгеном

Тепер громадяни знатимуть, в інтересах кого голосують місцеві «слуги народу».

Виборці з великим інтересом стежать за перебігом роботи Верховної Ради: біля приймачів-“колгоспників” вслухаються у прямі трансляції пленарних засідань, дивляться телевізійні ток-шоу, деякі - на порталі парламенту читають стенограми сесій, аналізують таблиці голосування  депутатів. Іншими словами, з головою занурюються у велику політику. Всі знають, хто із законодавців чим “дише”. А от до політики “малої” - та, що здійснюється у їхньому селі, місті, районі, стосується наповнення і розподілу місцевого бюджету, вирішення майнових, земельних,  комунальних та інших злободенних питань, доступу у громадян майже немає. А все - через закритість роботи місцевих рад, зокрема утаємниченість діяльності “слуг народу”. Досі ніхто у місцевих громадах не здогадувався, хто стоїть за тією чи іншою ініціативою, хто ухвалив чи, навпаки, не підтримав конкретне рішення, - а відтак, у чиїх інтересах “протиснули” чи “завалили” резонансне питання. Добути цю інформацію з надр місцевих канцелярій було неможливо. Тепер цій секретності поставлено край.

Верховна Рада ухвалила закон, який встановлює, що у місцевих радах всі рішення приймають відкритим поіменним голосуванням (крім випадків, коли законом передбачено таємне волевиявлення, як-от обрання на посади в раді чи висловлення недовіри). У день голосування його результати (із зазначенням, хто з депутатів як голосував) має бути оприлюднено на сайті відповідного органу місцевого самоврядування, зафіксовано у протоколі. Зберігатимуть ці дані без строку давності, інформацію про них будь-який громадянин зможе отримати на свій запит — відповідно до закону про публічну інформацію.

Серед інших громадян ця новина повинна би потішити Михайла Малинівського, який живе у Берездівцях поблизу Нового Роздолу. Кілька місяців тому він скаржився у редакцію, що ніяк не може домогтися, аби місцева рада виділила йому землю під будівництво. За словами нашого читача, всі ділянки місцеві депутати виділили своїм найближчим родичам. Якби закон про персональне голосування було прийнято раніше, на подібне кумівство депутати не зважилися б...   

Те, до чого “докумекали” в Україні, у США запровадили ще у ХІХ столітті. Координатор руху “Простір свободи” Святослав Грабовський, який прокладав дорогу згаданому законопроекту, в архіві штату Род-Айленд надибав протокол засідання місцевого сенату від 1882 року, в якому подано детальну статистику персональних голосувань. Тож через віки можна дізнатися, хто закладав підвалини заможної демократичної Америки. 

Персональне голосування введено у радах великих міст (Київ, Львів, Харків). Тепер воно стане правилом для всіх рад без винятку.  На думку експертів, новація зробить справжню революцію у житті органів місцевого самоврядування, суттєво підвищить якість їхньої роботи. Найголовніше — завдасть удару по доморощеній корупції, корисливому протегуванні, зруйнує закулісні інтриги, послужить дієвою формою народного контролю, своєрідним рентгеном для депутатів. Вони тепер будуть підзвітними, нестимуть особисту відповідальність за кожне своє “за”, “утримався”, “проти”. Відповідальність ця більше не буде загальною, а отже — розмитою, а стане персоніфікованою. Виборці зможуть проаналізувати голосування свого депутата, звірити його з передвиборчими обіцянками, за нагоди запитати обранця, з яких мотивів той підняв руку за конкретне рішення.         

Один із авторів закону — народний депутат Сергій Лещенко — проілюстрував наслідки закритих голосувань на такому прикладі. На сесії Київради 1 жовтня 2007 року (коли там заправляли мер Лео­нід Черновецький і секретар Олесь Довгий) відбувся грандіозний дерибан столичної землі. Однак встановити, хто причетний до цих оборудок, виявилося неможливим  — бо не було поімен­ного голосування. 

У Білій Церкві так само скритно депутати передали в концесію два великі майнові фонди. Тисячі подібних оборудок на місцевому рівні відбулося/відбувається по всій країні. Відповідальності не поніс ніхто. “Безіменна корупція!” - так назвав це явище голова парламентського Комітету з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв. Хотілося б вірити, що з появою нового закону простір для маневру у неї суттєво звузився.     

Коментарі для «ВЗ»

Михайло ГАЛУЩАК, депутат Миколаївської міської ради, учасник АТО

Закон матиме два боки медалі. Аверсом буде те, що це додасть прозорості роботи сесії, бо не раз таке було, що чиюсь руку не побачили чи «забули» порахувати. Реверсний бік — сесії будуть значно довшими: на районному рівні немає електронного голосування, як в облраді чи у парламенті, — доведеться робити переклички. Відтак є загроза, що для пришвидшення процесу голосування надійдуть пропозиції багато питань голосувати пакетом, внаслідок чого можуть пройти “цікаві” рішення... Згідно з регламентом нашої, Миколаївської міської ради, для проведення поіменного голосування достатньо бажання третини присутніх депутатів. При розгляді дискусійних питань ми апелювали саме до цієї статті — виборці мають знати своїх “героїв”... 

Ігор ТАНЧИН, політолог

Завдяки цьому закону... а) створюється можливість політичної відповідальності депутатів місцевих рад за прийняті рішення; б) звужується поле для маніпуляцій. Адже  дуже часто навіть самі депутати не здатні правильно підрахувати, скільки учасників голосування підняли руки, а відтак лічильна комісія може спотворити його результат...

Чи очистить згаданий закон місцеві ради від корупції? Не впевнений. Адже поіменне голосування у Верховній Раді не знищило корупцію у парламенті. Але це крок у правильному напрямку, виборці тепер зможуть пред’являти аргументовані претензії своєму депутатові.