Передплатити Підтримати

«В один автобус можуть сісти десять «атошників», в інший – жодного...»

Деякі водії маршруток не у захваті, коли треба безкоштовно везти учасників АТО. І навіть виганяють бійців з автобусів...

 

Водії маршрутних таксі, які курсують Львівщиною, відмовляють учасникам АТО у безкоштовному проїзді. “Мій син у складі десантно-штурмової бригади боронив Україну та був важко поранений. На АС “Яворів” йому відмовили у безкоштовному проїзді до Львова. Скажіть, чому у нас таке ставлення до захисників Вітчизни? Мій син стояв на смерть у Луганському аеропорту, бачив на власні очі, як гинули його побратими”. Це був крик відчаю мами 20-річного бійця пані Наталі.

Спілкуючись з військовими, не раз чула, що водії маршруток обурюються, коли “на порозі” - пільговий пасажир. “Якось у Львові я зайшов у маршрутне таксі, показав посвідчення, - розповідав мені Роман, який 1,5 року воював на фронті. - Водій почав галасувати: “Проїзд — 4 грн.”. Я витягнув 20 грн., сказав йому: “Це за мене та за інших побратимів, які зайдуть до цієї маршрутки”.

...Автостанція №4. Са­ме звідти відправляються маршрутки на Яворів. У цьому місці біля Янівського цвинтаря скупчення транспорту: автобуси, трамваї, автівки... Підходжу до віконечка. “Скільки коштує квиток до Яворова?” - питаю. “22,40”. “Чому водії виганяють учасників АТО з маршруток?” - запитую жіночку. “Якщо такі факти є, нехай пишуть скаргу, - відповідає касир пані Євгенія. - Хто має посвідчення учасника АТО, має право їздити безкоштовно”. На автостанції дізнаюся, що учасники АТО мають купити у касі квиток, на якому написано “безкоштовний” і тільки тоді сідати в автобус.

“В один автобус можуть сісти десять “атошників”, в інший — жодного. В одному пусто, в іншому — густо, - пояснює касирка. - Десята година ранку — я уже вибила 20 безкоштовних квитків. Вдень перевозимо 120-150 учасників АТО. Нехай хлопці йдуть до мене, навіщо їм з водіями гризтися... Деякі військові неврівноважені. Бувають напідпитку. Ви би бачили, скільки пляшок горілки я викинула з-під паркану...”.

Один з водіїв мене переконує, що ніколи не відмовляє учасникам АТО у безкош­товному проїзді. Каже, не раз з колегами передавали на фронт продукти та одяг. Про інцидент у яворівській маршрутці інший водій знає, читав. “Це неправда, - каже він. - Той хлопець навіть до водія не підходив. Начальник їздив до Яворова, розбирався у тій справі. Понапиваються, не знають, куди їдуть. Документи по салону валяються...”.

Ще один водій показує мені свій автобус. Триматися тут немає за що, хоча всередині салон виглядає пристойно. “За правилами маємо брати пасажирів лише на сидячі місця, але тоді люди не виїдуть до Львова... Якщо на зупинці не стану, люди дорогу перекриють”, - каже старший чоловік. Водій зі мною швидко прощається. Біжить на обід.

Водій Іван до Яворова бере 20 грн. Квитків пасажирам не видає. “Можу везти і п’ять, і вісім “атошників”, - каже він. - У мене рідний брат воює... Дехто по довідках проситься їхати — нікому не відмовляю”. Водій також чув про випадок з десантником. Розповідає, нещодавно біля цвинтаря стався інцидент. Один “атошник” вирубав шофера... “Є такі, які до кожного слова чіпляються. Можуть між собою сваритися. Один кричить: “Включи музику”, інший: “Виключи”.

...Заходжу в іншу маршрутку. Запитую у водія, чи є у нього квитки? “Я працюю на єдиному податку, - вибухає той. - Чого я маю вам щось показувати?”. Кажу, що журналіст, пишу репортаж. Але навіть після того агресивний водій не показує квитків.

 

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram