Передплатити Підтримати

Їм клеять тавро хабарників, а вони подались у... фронтовики

Чимало високопосадовців, які перебувають «під ковпаком» правоохоронних органів, беруть участь в АТО.

Метаморфози, які багато хто збагнути не може. Люди при посаді, яких прокурори і громадськість звинувачують у корисливих діях, у завданні збитків державі, відважилися на вчинки, на які казнокради за своєю “шкурницькою” суттю зважитися не можуть: пішли захищати країну від ворога. Хто несе службу в окопах, а хто працює у штабах. Що стоїть за бажанням колишніх чиновників піти туди, де свистять кулі? Щирі наміри справжніх патріотів? Бажання хоча би частково реабілітувати себе? Намір заробити майбутню “амністію” у суду? Жест відчаю? Прагнення попіаритися? 

На фронт попросився колишній мер районного центру Пустомитів на Львівщині Ростислав Ярема. У квітні минулого року міські депутати достроково припинили його повноваження, дорікнувши за “прихватизацію” земель, кумівство. А також — за політичну безпринципність: як стверджують громадські активісти, під час Євромайдану міський голова відмовився підтримувати відставку Віктора Януковича та уряду Миколи Азарова. Нині  на сторінці пана Ростислава у соцмережах більшість фотографій — фронтові... 

Під час активної фази бойових дій на сході вишкіл на базі “Правого сектору” у Дніпропетровській області проходив міський голова районного Миколаєва Ігор Хімчак. У червні 2013 року його і ще декількох посадових осіб затримали начебто при отриманні хабара. Судовий процес у цій справі іде по другому колу. Хімчак і його “друзі по нещастю” заперечують свою вину. Під час затяжної судової пау­зи відсторонений мер попросився на військову науку. Мотивував свої дії так: “Свого часу суд зняв з мене усі обмеження, я повинен був виходити на роботу. Але певні радикальні особи у місті чинили цьому перешкоди: кричали, погрожували мені люстраційним смітником… Не хотів нікому нічого доводити. Вирішив поїхати на схід. Коли на Донбасі гинуть молоді хлопці, не випадає, щоб ми, старші, сиділи вдома...”.

На фронт вирушив і сільський голова Гірського (Миколаївський район) Володимир Дудич, якому інкримінують вимагання неправомірної вигоди за земельну “оборудку”. Кореспонденту “ВЗ” війт сказав, що йдеться про міліцейську підставу. А своє “відрядження” на війну (воно закінчилося у вересні) пояснив так: 

- Найперше є конституційний обов’язок. Наших козаків та інших героїв ніхто не змушував захищати свій край від агресорів. А ще... У мене два дорослі сини, випускники військової кафедри. Вони підпадали під мобілізацію у першу чергу. Я проти того, щоб 20-річні хлопці ішли під “гради”. За моїми плечима 46 років, мені гинути можна. Я вибрав для служби добровольчий батальйон. Думаю, коли закінчиться війна, добровольці відіграватимуть не останню роль у розгоні ментовсько-прокурорської мафії, яка зачепила і мене... 15 червня 2015 року я з побратимами зробив спробу штурму Широкиного. В “Ютубі” є відеоролик про це - “Останній бій друга Віка”. У бійця на шоломі було закріплено портативну камеру, він усе це відзняв. У бою загинув мій побратим. Штурм був невдалим — через дурнуваті команди вищого офіцерства. Під Широкиним був мій другий день народження... 

Дев’ятий місяць перебуває у зоні АТО, на передовій, один із заступників мера на Львівщині, якому теж шиють кримінал. Незважаючи на пенсійний вік і брак здоров’я, він поїхав у гарячу точку. Перебуває на офіцерській посаді. Його роботу цінують і не хочуть, щоб майор “ішов на дембель”. У розмові з автором цих рядків чиновник не хотів афішувати себе. А причину свого “відрядження” на схід обґрунтував так: 

- Обов’язок кожного громадянина захистити свою сім’ю, родину, своїх земляків, Україну загалом. У мене є кого захищати. Це не високі слова, кажу їх від душі. Мій вчинок був осмислений. А ще я хочу довести своїм недругам на “цивілці”, які прийшли після мене в установу, що не є таким, як про мене думають... 

Коментарі для «ВЗ»

Олег МИЦИК, адвокат

В Україні є “військові туристи”, які хизуються участю в АТО, хоча їхня роль там сумнівна. Але у випадках із відрядженням на фронт згаданих у статті чиновників — не думаю, що це піар. 

Статус учасника бойових дій - це підстава для застосування амністії. Тобто кожен АТОшник стає суб’єктом амністії. Для цього не треба мати неповнолітніх дітей чи бути інвалідом. Але амністія як повне звільнення від відповідальності застосовується лише у випадку невеликої та середньої тяжкості злочинів. Щодо всіх інших - то після частини “відсидки” зменшується частина невідбутого покарання. При цьому є чіткі обмеження по переліку і категоріях злочинів, у тому числі — корупційних. До того ж прогнозую більш широкі амністії саме для учасників АТО. Але участь в АТО не звільняє від відповідальності взагалі. Особливо - за умисні насильницькі чи корупційні злочини.

Олександр СТРАЖНИЙ, психотерапевт, письменник, автор книги про український менталітет

У будь-якої живої істоти — жука, змії, вовка, людини — в ситуації небезпеки є три виходи. Або оборонятися, або сховатися, або втікати. У кожному окремому випадку інстинкт самозбереження підказує, який з цих варіантів найбільш оптимальний. 

У ситуації великої небезпеки людина керується не розумом, не розрахунком, а саме рефлексами та інстинктами. Можна припустити, що високопосадовці, яких звинуватили у хабарництві, керувалися саме природним інстинктом — щоби уникнути в’язниці, «втекли» до АТО і там «сховалися». 

Якщо в зоні АТО ці люди виявили героїзм — держава має їх нагородити. Але правоохоронним структурам, що розслідують їхні справи, порекомендував би довести судовий розгляд до законного вердикту, незалежно від перебування цих осіб на фронті.