Олег СИНЮТКА: «Я б не поважав себе, якби погодився балотуватися на мера Львова...»

Понад сім років Олег Синютка був правою рукою міського голови Львова Андрія Садового.


Вважалося, поки Андрій Іванович заробляє політичний капітал, господарка міста тримається на першому заступнику. Тим несподіванішою стала новина про призначення Олега Синютки на посаду голови Львівської облдержадміністрації. Сам Олег Михайлович пояснив своє рішення змінити місто на область тим, що на попередній роботі себе вичерпав. 

- Багато хто пам’ятає вас на посаді першого заступника міського голови Львова. Тоді ви повністю були занурені у міську господарку і не вважали себе публічним політиком. Посада голови облдержадміністрації поєднує в собі і господарку, і політику. До того ж ви очолили обласний осередок Блоку Петра Порошенка, який ведете на вибори. На вас одразу навалився політичний тягар. За містом ностальгуєте? Не шкодуєте, що вв’язалися у політику?

- Якби відчував, що це не моє, мабуть, не писав би заяви на звільнення з попередньої посади. Я пішов з міста, оскільки настав той час, коли не все відповідало моєму світогляду. А тут є можливість на рівні області реалізувати стосунки між владою і людьми, в середині влади так, як я собі це уявляю.

- Тепер усе відповідає вашому світогляду?

- Ні. Не все. Але на чолі області маю шанс це змінити.

- Тобто тут маєте більше самостійності і впливів?

- Так.

- Але ж в місті у вас був один керівник — голова міста, а тут...

- ...також один керівник — президент України.

- А Адміністрація президента? Наскільки справді ви самостійні? 

- За дев’ять місяців не було жодного рішення, яке б я прийняв всупереч своїм переконанням...

- На компроміси доводилося йти?

- Я щодо цього безкомпромісна людина.

- Як безкомпромісна людина може працювати на такій посаді і ще й політикою займатися? 

- Немає жодних компромісів, на які я йшов. Люди йдуть на компроміси, коли хочуть втримати владу чи втриматись на посаді.

- Ви не хочете?

- Не тримаюся за посаду...

- І в кадрових рішеннях не йшли на жодні компроміси? Усіх погоджували з легким серцем?

- Я не погодив би жодної людини, якби на це місце була краща кандидатура. Порожнє місце — гірше, ніж нехай не ідеальна, але реальна людина, що працює і рухає справу вперед.

- Була довга епопея з призначенням керівника податкової. В результаті ви таки погодили Ігоря Кондра, який є системним податківцем і навряд чи здатний реформувати службу, зламати існуючі схеми та “правила гри”, які роками, за всіх попередніх влад, існували між фіскальними органами і підприємцями...

- Я погодив пана Кондра після публічного обговорення, як цього вимагали громадські організації...

- Ті ж громадські організації казали, що це була профанація, а не публічне обговорення...

- Ми тричі переносили публічні обговорення, і навіть заступник міністра фінансів перед тим, як погоджувати його у Києві, телефонувала до громадських активістів, і вони підтвердили, що процес їх влаштовує. Чи Кондро є найкращою кандидатурою? Запропонуйте кращу.

- Пропонували кілька кандидатур, але вони не були вихідцями з системи і через якісь невідомі громадськості причини цих людей відкинули. Маю на увазі Маркіяна Мальського і Михайла Коропецького.

- Не хочу порівнювати людей. Кожна людина має свої переваги та мінуси. Як і я. Але вважаю, що в сьогоднішній ситуації Кондро може зробити більше.

- Більше ніж хто?

- Більше, якщо порівнювати з цими двома.

- І все-таки, повертаючись до податкової, усі розуміють, що більшість людей, які там працювали у попередні роки, умовно кажучи, інфіковані вірусом корупції. Мало хто там за зарплату працює...

- Хтось, напевно, також думає, що голова ЛОДА за зарплату не працює, просто ще не вилізли схеми, в яких бере участь... Чому не можемо повірити, що на державних посадах можуть бути люди, які хочуть чесно робити свою справу? 

- Але у тій же податковій вилізло, і не один раз...

- За останні три місяці щось вилізло?

- У нашій газеті була стаття про львівське підпри­ємство“Ренком” (виробляє і експортує соняшникову олію. - Авт.), яке податкова просто тероризує. Керівник компанії Олег Медик прямо заявив, що перевіряльники схиляли його до дачі хабара.

- Саме після цієї історії я заявив, що ніколи попередніх керівників фіскальної служби не погоджу на посади.

- Усі, хто тероризував “Ренком”, досі сидять у своїх кабінетах...

- Кондро подав на звільнення всіх заступників. Але дехто з них ховається за лікарняними, тому процес звільнення затягується.

- Ця фірма звернулася зі скаргою на дії податківців у прокуратуру, але зіткнулася з круговою порукою.

- А хто вам сказав, що ця кримінальна справа не завершиться тюрмою? Це питання часу. Деякі процеси у нас тривають занадто довго, і це мене дратує, бо людське життя коротке, треба встигнути багато зробити. Але у тому, що ніяких компромісів не буде, не сумнівайтеся.

- Проаналізуємо список БПП “Солідарність” до облради. Паровозик ви тягнете різношерстий. Але найбільше претензій до тих прізвищ, які вже побували не в одній партії і знову пристали до чергової партії влади. За якими критеріями підбиралися кандидати в облраду від БПП?

- Візьмімо конкретно по прізвищах. Наприклад, у журналістів багато претензій до Михайла Дзюдзя (начальник управління департаменту виконання покарань у Львівській області. — ?Авт.). Пишуть, що він ледь не прислужник режиму Януковича. Подивимося, як завершаться вибори у Турці (балотується від БПП “Солідарність” по Турківському 56 в. о. — Авт.). Зустрічаючись з людьми на Турківщині, я побачив, що до нього ставляться з повагою. Якщо люди його підтримують, то чому ми повинні його відкидати? Маємо привести 20-річного хлопця тільки тому, що він ще не встиг наслідити, зробити помилок у житті?

Зрештою, 25 жовтня кожна людина, що балотується, отримає свій особистий рейтинг.

- На міського голову Львова БПП виставив Оксану Юринець. За якими критеріями ви підбирали кандидатуру? Які мали підстави вважати, що Оксана Юринець може скласти конкуренцію Андрію Садовому?

- Я впевнений, що ця людина дасть поштовх розвитку міста.

- Але я запитую про критерії...

- Чесна людина. До неї є якісь претензії? Це при тому, що вона була депутатом обласної ради, є народним депутатом. Врешті-решт, їй не 18 років. Якби мала за собою гріхи, то вони б вилізли. Щодо професійності. Хтось може закинути, що справу, яку робила, виконувала погано?

- Чи була якась внутріпартійна дискусія щодо кандидатів на міського голову? Конкуренція? 

- Багатьом людям навіть в останній передвиборний тиждень відмовляли. Казали їм, що від БПП ви не можете йти через різні обставини, зокрема і своє минуле, і професійні здібності. Чимало з них потім з’явилися у списках інших політичних сил. 

- Що вам дає підстави вірити у перемогу Оксани Юринець?

- Її професійні і особисті якості. Зрештою, я не роблю речей, у які не вірю.

- Це надто загальні слова.

- Які конкретні речі хочете почути? Що вона найкраще від усіх розбирається у міському водопроводі? Не розбирається... Але у мене є запитання до інших кандидатів, на які вони точно не будуть мати відповіді, а до Юринець таких запитань немає.

- Які маєте запитання?

- До кого?

- Ну, наприклад, до Ігоря Васюника?

- Що не можна без підтримки політичної сили, яку ти представляєш, балотуватися. Бо якщо не маєш підтримки серед своїх, то чому тоді розраховуєш на підтримку усіх решти.

- А до Андрія Садового маєте незручне запитання?

- Висловлюватися щодо Андрія Садового некоректно з мого боку. Я би не поважав себе, якби погодився балотуватися на мера Львова. Хоча такі пропозиції були.

- Можливо, тоді і вибори були б цікавішими. Принаймні з’явилась би інтрига.

- Але я цього ніколи б не зробив. Це суперечило б моїм життєвим принципам. Не можна працювати сім з половиною років з людиною, а через півроку боротися проти неї.

- Але зараз ви фактично також боретесь, адже БПП і “Самопоміч” конкуренти на виборах?

- Я борюсь за те, щоб люди, які представляють БПП “Солідарність”, мали якнайбільшу підтримку, бо з цими людьми область буде розвиватися набагато швидше, ніж з будь-якою іншою політичною силою. Заради того, аби президент Порошенко більш гідно представляв Україну на світовій арені. А без підтримки світової спільноти нам війни не виграти. Треба, щоб якомога більше людей показало, що надалі підтримують пропрезидентську політичну силу.

- Повертаючись до виборів міського голови Львова, в одному з інтерв’ю ви сказали, що другий тур буде неодмінно, і що, цитую, “не факт, що в другий тур потрапить чинний міський голова”. Не вірите, що Садовий потрапить у другий тур?

- Може потрапити, а може й не потрапити. А те, що буде другий тур, я переконаний. Адже багато речей люди побачили зовсім по-іншому.

- Дехто вашу заяву розцінив як наявність конфлікту із Садовим...

- Та нема ніякого конфлікту! Ми щодня спілкуємося. Не може голова ОДА не спілкуватися з міським головою обласного центру. Я можу любити чи не любити Андрія Івановича, але він голова міста, де живе третина жителів області.

- Він на вас не образився? Не телефонував?

- Міський голова занадто розумний, аби звертати на такі дрібниці увагу. З цього приводу не телефонував, хоча ми вже після цього спілкувалися.

- Може, ще не прочитав?

- Думаю, йому одразу принесли і показали. Але він мене добре знає і переконаний, що з мого боку ніякої пакості бути не може.

- На Львівщині на вибори до рад різних рівнів йде ціла армія чиновників. З одного боку, у цьому є позитив, оскільки люди матимуть змогу виставити їм оцінку, але є і мінус — у них може з’явитися спокуса використати адмінресурс. 

- Нехай спробують. У мене будуть запитання до голів райадміністрацій, які пішли на вибори і не отримали підтримки людей.

- Це була їхня ініціатива балотуватися чи ви їм дали таку рекомендацію?

- Я нікого не переконував, що мусите балотуватися, і нікого не відмовляв, хто виявив таку ініціативу. Якщо людина приходила і говорила, що хоче спробувати себе на виборах, я їй казав дві речі. Перше: будь ласка. Друге: на час виборчої кампанії ніхто не знімає з вас обов’язку забезпечувати життєдіяльність ввіреної вам території. 

- А як щодо адмінресурсу? Дехто вже звинувачує вас у використанні адмінресурсу...

- Я його не використовую.

- Але ж ви розуміли, коли погоджувалися очолити список, що вас, як голову ОДА, апріорі будуть звинувачувати у використанні адмінресурсу?

- (Зітхає. — Авт.). Що мені зробити, щоб не мати таких звинувачень?

- Ну, наприклад, не йти на вибори, не очолювати список БПП до облради...

- Чесно? Я не планував цього робити. Але коли на сесії обласної ради ми пропонували додаткові кошти скерувати на дороги, і ця ініціатива не знайшла підтримки у депутатів, для себе сказав: мушу їхати до людей і запропонувати своє бачення розвитку області. Думаєте, так легко говорити з людьми? Коли я був у Борині Турківського району, в кінці непростої зустрічі люди мені сказали, що останній керівник області, який у них був, це перший секретар обкому компартії Погребняк. Я також цих людей можу зрозуміти...

- На таких зустрічах люди більше говорять про місцеві проблеми? Чи вам доводиться відповідати і за знецінення гривні, і за тарифи, і за Мінські угоди? Ви ж представник партії влади...

- Партія влади у свідомості багатьох людей сприймається майже як “ворог народу”. Але на сьогодні таке сприйняття дуже небезпечне. Президент намагає­ться зберегти країну, перемогти у війні, побудувати цивілізовану державу. Якщо президенту цього не вдасться, то хто прийде до влади? Або реваншисти з Опозиційного блоку (читай — Янукович), або ультрарадикали з популістичними гаслами на кшталт “Завоюємо Москву!” чи “Завтра усім збільшимо зарплати і пенсії”. Перемога України можлива, якщо українці підтримають політичні сили, які розуміють, що війну треба зупинити, а реформи — неминучі. У нас всіх собак навішали на президента. Якщо десь паркан зламаний, то має приїхати Порошенко і полагодити. Але люди не хочуть бачити, що президент зупинив війну. Що армія рік тому була гола-боса і трималась за рахунок волонтерів, а сьогодні солдат нагодований, одягнений і озброєний. Що сьогодні повністю відновлена уся система ППО... Люди чомусь над цим не замислюються...

- Я думаю, замислюються, але водночас їх турбує, що цей крихкий мир встановлений ціною втрати національної гідності, коли Україна змушена йти на принизливі поступки і умови, які нам диктує агресор...

- Президент ні на йоту не поступився національними інтересами. А те, що сьогодні не можемо відновити свою територіальну цілісність збройним шляхом, то це, на жаль, реалії. Але українська армія зупинила наступ ворога. Згадайте заяви лідерів терористів, що вони мають вийти на кордони Донецької та Луганської областей. Де вони разом зі своїми заявами? Сидять і думають, як би швидше у Росію втекти. Проблема не в тому, чи Донбас повернеться в Україну. Це питання вже вирішене. Як і те, що після Донбасу повернеться Крим. Питання в тому, як Україна повернеться на Донбас. Адже там живуть і ті люди, які не просто вороже налаш­товані щодо України, а й стріляли в наших солдатів. І всі ці люди до Росії не виїдуть. І ми їх бульдозером туди не вигорнемо. З ними треба буде жити в одній державі. І про це нам усім треба думати...