Передплатити Підтримати

До повії – з паспортом?

У Верховній Раді зареєстрували законопроект про легалізацію проституції. Якщо його схвалять, до борделю треба буде йти з посвідченням особи...

 

Народний депутат з фракції «Воля народу» Андрій Немировський зареєстрував у Верховній Раді законопроект «Про регулювання проституції та діяльності секс-закладів», яким запропонував узаконити найдавнішу в світі професію.

Деякі положення зареєстрованого законопроекту читаються як анекдоти. Не може, наприклад, не викликати посмішки ст. 3 законопроекту, в якій зазначається, що «відносини, які виникають у сфері проституції, регулюються Конституцією України...» Як не посміятися зі статті 7-ї - «Соціальні гарантії повій», у якій говориться, що «держава сприяє розвитку секс-закладів, вживає заходів для підвищення іміджу повій»!

У пояснювальній записці до свого законопроекту Андрій Немировський зауважує, що «правова невизначеність у сфері проституції та діяльності секс-закладів на сьогодні є складовою кримінального бізнесу. Відсутність на поточний час державного регулювання призводить, зокрема, до розвитку сфери торгівлі людьми, насильницького втягування, в тому числі неповнолітніх, до секс-бізнесу».

Пропонуючи легалізувати проституцію, автор законопроекту посилається на досвід країн Євросоюзу. 1998 року, нагадує пан Немировський, Кабмін Латвії затвердив «Правила обмеження проституції», якими фактично визнав це явище легальним видом діяльності. У Нідерландах, ідеться в пояснювальній записці до законопроекту, проституція легалізована з 2000 року.

Проституцію справді узаконили в багатьох державах ЄС. В Угорщині, скажімо, роботу повій прирівняли до індивідуальної трудової діяльності. У Німеччині проституцію легалізували 2002 року. Борделі функціонують в усіх великих містах Німеччини. Вартість інтим-послуг у цій країні - від 40 євро за годину. Нещодавно профспілка німецьких повій почала боротися за встановлення для своїх спілчанок пільгових пенсій за віком. Лідери профспілки пояснюють, що через смаки клієнтів «нічні метелики» мусять рано йти на пенсію, та порівнюють працю повій з роботою... професійних футболістів.

У Латвії для повій діє кілька обмежень: «жриці кохання» мусять бути повнолітніми й обов’язково мати картку здоров’я. Тамтешнім повіям дозволяють надавати інтим-послуги лише у власних помешканнях або орендованих для цього житлових приміщеннях. У Нідерландах більшість повій працюють у борделях. «Знімати» клієнтів на вулиці в цій країні заборонено. Послуги повії у Нідерландах - найдорожчі в Європі: від 100 євро за годину...

За оцінками фахівців, в Україні професійно займаються проституцією близько 50 тисяч жінок. Експерти підрахували, що в разі легалізації найдавнішої професії державний бюджет України щороку поповнюватиметься приблизно на 15 мільярдів гривень. Проте чимало людей, які професійно вивчали специфіку української проституції, вважають, що на шляху легалізації найдавнішої професії - чимало перепон.

Зокрема, у статті 6-й запропонованого законопроекту, «Про регламентування проституції та діяльності секс-закладів», йдеться: «При вході до секс-закладу власник секс-закладу або уповноважена ним особа зобов’язана ідентифікувати фізичну особу - відвідувача секс-закладу, шляхом пред’явлення нею документа, що посвідчує особу, із зазначенням дати народження». Таким чином автор законопроекту пропонує унеможливити відвідування борделів особами, які не досягли 18-річного віку. Але покажіть чоловіка, який погодиться йти в бордель з паспортом і таким чином ставити під удар власну репутацію. Хто дасть гарантію, що власник борделю не шантажуватиме клієнта тим, що повідомить про його відвідини повії дружині?

Проституція в Україні, як і будь-який інший вид діяльності, неоднорідна - за розцінками та якістю надання послуг. На вокзалі, скажімо, можна купити повію за пляшку горілки. На українських дорогах «трасовички» візьмуть за «роботу» 30-50 гривень. Повії, які працюють за викликом, оцінюють свої послуги від 500 до тисячі гривень за годину.

Навряд чи будуть у захваті від легалізації власних прибутків елітні повії, які обслуговують політичну та бізнесову еліту України. Нещодавно у Києві правоохоронці викрили мережу так званих ескортних повій, послугами яких користувалися відомі люди. «Серед затриманих, - розповів начальник відділу боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі МВС Василь Поштак, - дівчата віком близько двадцяти років. Всі вони їздять на дорогих іномарках - «Лексусах», «Мазератті». Мають по дві-три квартири. За зустріч з клієнтом та надання секс-послуг дівчата отримували по тисячі- півтори доларів».

Усі повії, від «трасовичок» до елітних, не захочуть добровільно платити державі податки. В українському законодавстві проституція визнана адміністративним правопорушенням, за яке карають штрафом близько 2500 гривень. Лише за звідництво й утримування місць розпусти передбачена кримінальна відповідальність. «А як податківці контро­люватимуть мої прибутки? - риторично запитала знайома повія. - Можу обслужити за ніч одного клієнта, а можу - п’ятьох. Вони що, зі свічкою біля мене з клієнтом стоятимуть? Я плачу чимало грошей адміністрації готелю, в якому працюю. То хай з них податки збирають».

Думки з приводу

За легалізацію

«Єдина проституція, з якою варто боротися, — політична»

Валентин Гладких, експерт аналітичної групи «Левіафан»

Попри нашу моральну оцінку проституції, це явище є невід’ємною складовою людської цивілізації. Причому далеко не завжди негативною. Оскільки, з одного боку, це явище дозволяє задовольняти сексуальні потреби людям, які не мають можливості задовольнити їх іншим шляхом. З іншого боку, проституція дає можливість отримати засоби для проживання тим, хто не має можливості отримати їх в інший спосіб. Державі варто навчитися поважати принцип «моє тіло - моє діло». Навіть якщо взяти за відправну точку твердження, що проституція - це соціальне зло й прояв аморальності, треба усвідомлювати, що кримінальне переслідування жодним чином не лікує цю «соціальну виразку».

Легалізація проституції - це, перш за все, легалізація надання сексуальних послуг приватною особою іншій особі. Це жодним чином не є легалізацією в частині примушування до занять проституцією. Єдина проституція, з якою варто боротися, - це політична проституція, яка становить значно більшу суспільну загрозу.

Проти легалізації

«Держава не повинна потурати торгівлі тілом»

Ігор Горпинченко, президент Асоціації сексологів і андрологів України

Щодо легалізації проституції існує чимало міфів, які легко спростувати. Перший міф - економічний: держава контролюватиме жриць кохання й отримуватиме від цього великі прибутки. Не факт. Як і в будь-якому бізнесі, вигадають схеми, що дадуть змогу пустити основний грошовий потік не в державну кишеню.

Ще один міф, на якому наполягають прихильники легалізації найдавнішої професії, стосується медичного контролю повій. Професійні жриці кохання, підтвердять венерологи-практики, і без легалізації ніколи не допустять статевого контакту без презерватива.

Третій міф - подвійна мораль. Я запитую прихильників легалізації: чи захотіли б вони, щоб їхня донька стала повією? Не захочуть. Однак будь-яку іншу дівчину готові відправити на панель. Якщо держава визнає проституцію, то розпишеться у власній неповноцінності. Є інший шлях - створення нових робочих місць і умов для того, щоб молодь не йшла поганим шляхом, а опановувала нормальну професію, якою можна пишатися. Проституція існуватиме й через сто років. Але держава не повинна потурати торгівлі тілом і підносити цю торгівлю до рівня закону.  

З історії питання

 Першим легалізував проституцію та обклав податками повій афінський законодавець Солон. У 640-550 рр. до н.е в Афінах з’явилися перші борделі.

У Давньому Римі жінка, яка вирішила заробляти на хліб власним тілом, мусила звертатися до магістра та отримати від нього дозвіл на заняття проституцією. Проституція в Давньому Римі з часом настільки поширилася, що імператор Тиберій мусив видати едикт про заборону займатися проституцією донькам... сенаторів. За деякими легендами, у 40 році н.е проституцією займалася під псевдонімом навіть дружина імператора Мессаліни.

У мусульман-шиїтів існує прихована проституція, якій дали назву мтьє - тимчасовий шлюб на ніч. Після такого “шлюбу” “молода” отримує нагороду, яку цнотливо визнають “весільним подарунком”.