Немає фінансування – немає «Дозора»

Виробництво броньовиків для бійців АТО затягнулося через брак грошей...

Львівський бронетанковий завод відкрив двері для ЗМІ. Протягом року потрапити на територію підприємства було проблематично. Екс-керівник заводу Олександр Остапець неодноразово відмовляв журналісту «ВЗ» у візиті (нового керівника досі не призначено). Найбільше запитань викликає розрекламована машина «Дозор», яку ще у липні минулого року почали робити на підприємстві для бійців АТО. За цей час працівники спромоглися виготовити лише одну таку машину, яка досі не пройшла державного випробовування... 

Заходимо на режимний об’єкт. У дворі, у два ряди, стоять танки. Головний інженер Львівського бронетанкового заводу Віктор Андрощук каже, основне завдання, яке стоїть перед підприємством, — капітальний ремонт бронетехніки. Міжнародних замовлень не виконуємо. «Танки, які 20-30 років гнили на складах, ремонтують і відправляють у зону АТО, — каже Віктор Андрощук. — До відправки на схід уже готові п’ять танків Т-72 та п’ять розвідувальних машин. Решта — у цехах, на монтажі». Усі машини, які потрапляють на підприємство,  не придатні для військової служби на фронті. Однак працівникам ремонтного підприємства, які працюють у півтори зміни, вдається вдихнути у них життя. З початку року відремонтовано понад сто бронемашин.

Журналісти прискіпливо огля­дають бронетехніку. На одній з відремонтованих машин немає радіостанції. Дізнаємося, вона у цеху на тестуванні… Коли мова заходить про легендарний «Дозор», який, до речі, є розробкою Харківського конструкторського бюро, пан Андрощук помітно нервує. «Немає фінансування — немає «Дозора», — апелює до журналістів головний інженер. — Коли машина пройде державне випробування і його затвердить спеціальна комісія, тоді Міністерство оборони виділить кошти на виробництво «Дозорів». Наразі робимо те, що можемо, за кошти підприємства».

А ось кваліфіковані кадри — на вагу золота. Підприємству бракує професійних слюсарів, фрезерувальників, токарів, які уміють читати креслення, ковалів та термістів. Пан Андрощук спростовує інформацію про те, що з заводу звільнили 200 висококласних фахівців. «Це брехня, — обурюється головний інженер. — За останні два місяці ми набрали 54 особи. А звільнили — близько десяти: пияків та ледарів і тих, хто через поважний вік уже не міг стояти по 14 годин за станком». Середня зарплата на підприємстві — 6-6,5 тисячі грн. Усі новачки проходять випробувальний термін. Якщо «Дозори» запустять у серійне виробництво (на підприємстві налагодять лінію), на роботу візьмуть ще 400 людей. А ось волонтери, які хочуть попрацювати на благо держави безкоштовно, не зголошуються… 

У цеху кипить робота…  На крані, у кабінці, працює жінка. Гордість підприємства — пожежна машина власного виробництва. Тільки новинка — не на часі, коли війна закінчиться, цією машиною точно зацікавляться. Замість драбини — ствол, який стріляє водою (вміщує 290 кубів) і піною (20 кубів).  Міністерство оборони робить ставку на танки… «Маємо проблеми з гарматами, — веде далі пан Андрощук. — Бачите, ця є бракованою. В Україні гармати не випускають, лише в… РФ. Раніше ми з танків робили тягачі, гармати знімали і складали на складі. Добре, що не здали їх на металобрухт. Маємо запас». 

Пан Ігор робить деталь для «Дозора». Раніше чоловік працював на автобусному заводі. «Щоб запустити у виробництво нову машину, потрібні роки, — каже. — Попри те, що машину розробили у Харкові, все одно у креслення вносяться певні зміни». «Напівфабрикат» — «Дозор-Б» уже вимальовується… Ось і новенький «Дозор». Уже найближчим часом його випробують на Чернігівському полігоні. Броньована машина має накатати не менше, ніж 10 тисяч кілометрів по бездоріжжю (є розроблена програма випробовувань). Через місяць-два державна комісія винесе вердикт… 

На запитання журналістів, наскільки надійною є ця машина, головний інженер, колишній танкіст, звітує: «Якщо стрельнути з танка — з машини нічого не залишиться. Однак броня тримає кулю, хоча вм’ятини і залишаються. Броньовик є мобільним. У ньому вміщається десять десантників (разом з екіпажем). Комплектуючі з різних країн: автоматична коробка передач — американська, двигун — німецький… Радіостанція — українська (виготовлена в Тернополі), прилад нічного бачення, броньоване скло. У машині є кулеметна установка, яка дозволяє вести вогонь на ходу, протимінне дно». Собівартість броньовика — близько 5 мільйонів грн. Є можливість переобладнати машину у «швидку». Щастить проїхатися на «Дозорі» лише телеоператору…

Фото автора