Отримаєш візу – тоді складай валізу!

Українцям не раді у Євросоюзі: німці відмовляють кожному двадцятому прохачу візи, бельгійці – кожному десятому.

16 з 22 держав Шенгену, які мають консульства в Україні, стали частіше відмовляти українцям у візах. Про це свідчить статистика за минулий рік. “Деякі консульства свідомо не дають шенгенські візи українцям, навіть коли ті мають на них право”, — заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін. 

Рекордсмен за кількістю відмов — Фінляндія. “Ні” від консульства цієї держави українці чують у 3,3 раза частіше. Швейцарія збільшила рівень відмов у 2,8 раза, Іспанія — у 2,6 раза, Португалія — у 2,2, Греція — у 2,1...

Існує негласне правило: країна, у якої рівень відмов — нижче 2%, вважається міграційно безпечною. Вперше у цей норматив українцям вдалося вкластися у 2013 році (відмову прохачі віз отримали лише у 1,85% випадків). За підсумками 2014 року, завдяки Польщі та країнам Балтії, Україні вдалося залишитися у безпечній зоні (з результатом 1,97% відмов). Попри це, у Шенгенській зоні є п’ять держав, рівень відмов у яких перевищив 4%. Бельгія відмовляє кожному десятому прохачу. Німці, попри те, що відмовляють у візі кожному двадцятому заявнику, почали більш лояльно ставитися до українців — у 2013-му рівень відмов становив 6,59%. Не дуже хочуть бачити у себе українців шведи, фіни, швейцарці та голландці.

“Українців неохоче пускають на територію Євросоюзу, бо у кожному бачать потенційних мігрантів. Четверо з п’яти українців перебувають за межею бідності (живуть менш як на п’ять доларів на день). За теперішнім курсом, якщо українець заробляє менш ніж 3450 гривень на місяць, він — злидар, і є велика ймовірність, що залишиться нелегалом. Ходять чутки, що українцям відмовляють через якісь таємні домовленості, адже багато чоловіків призовного віку ухиляються від мобілізації. Кожного літа їздив на сезонні заробітки у Польщу. Жодних проблем із отриманням шенгенської мультивізи не виникало, — каже 32-річний Святослав Хмілько (прізвище та ім’я чоловік попросив змінити. — Авт.). Цього року вперше отримав відмову, хоча подавав документи на національну візу”. Чоловік зізнається: запрошення робив “ліве”. “А які у мене варіанти? — розводить руками. — Друзів чи родичів у Польщі не маю, роками працюю без оформлення. В Україні роботу знайти важко, а сім’ю треба годувати. Та й черга кволо просувається. Без допомоги посередників по 2-3 місяці треба чекати”. 

“Якщо видаємо більше віз, то більшою є й кількість відмов (у середньому не перевищує 3% від загальної кількості поданих заявок. — Авт.). Нам і так закидають, що надто лояльно ставимося до українців, — розповів у коментарі “ВЗ” Генеральний консул Республіки Польща у Львові Ярослав Дрозд. — Кожен заявник, який отримав відмову у видачі візи, може вимагати повторного розгляду його справи. Але більшість цього не робить. Чому? Не у мене треба запитувати. Якщо людина подає документ, фальшивий від початку до кінця, то як може сподіватися на позитивну відповідь від консульства? Запитую у заявника: “Ви хоч знаєте, хто вас запрошує на роботу?”. Відповідає: “Ні, мені готове запрошення дали”. Запитую: “Хто дав?”. “Жіночка за рогом”. Кажу, йдіть шукайте ту жіночку, хай вам розкаже, куди їдете. У відповідь чую: “Та я вже три дні її знайти не можу — взяла гроші і зникла”. Якщо упіймаємо людину на тому, що вона подала підроблені документи, передамо цю інформацію до дипломатичних представництв усіх держав Шенгенської зони, і в’їзд до цих країн їй буде заборонено на термін до п’яти років!”.

МВС викрило понад 200 шахрайських сайтів, які начебто допомагали оформити шенгенські візи. Зловмисники підробляли документи щодо місця роботи, розміру доходів, відкритих рахунків у банківських установах. “Посередники” передавали їх до дипломатичних представництв іноземних держав. Останні передали інформацію українським правоохоронцям. 

Охочих нажитися на потенційних мігрантах після такої “облави”, схоже, не поменшало. Достатньо ввести у пошук Google словосполучення “допомога у пошуку візи”... Запрошення на роботу до Польщі — 45 євро; карта поляка — 1000 євро (послуга для жителів Західного регіону країни); робоча віза — 100 євро (річна, з терміном перебування 180 днів). За 500 євро обіцяють зробити бізнес-шенген (на півроку, з терміном перебування 90 днів). Ділкам потрібно віддати не тільки гроші, а й оригінал закордонного паспорта, копії всіх заповнених сторінок внутрішнього, копію ідентифікаційного коду та фото. Але заради омріяної візи українці готові йти на ризик. За даними опитування, яке провела компанія GFK Ukraine на замовлення Міжнародної організації з міграції, понад 40% з тих, хто роздумує над виїздом за кордон, готові працювати без оформлення трудових відносин із роботодавцем. Кожен п’ятий погодився б перетнути кордон нелегально, не був би проти, якби у нього відібрали паспорт чи тримали під замком. “Через важкі життєві умови багато українців більш лояльно ставляться до ризикованих пропозицій працевлаштування за кордоном і пристають на умови праці, на які в іншій ситуації ніколи б не погодилися. Це — тривожна тенденція”, — повідомив глава представництва Міжнародної організації з міграції в Украї­ні Манфред Профазі. 

Виїхати на заробітки за кордон найближчим часом планують 8% україн­ців (близько трьох мільйонів осіб). 34% (понад 12 млн.) розглядали таку можливість, але предметно про це не думали. Чоловіків, охочих накивати п’ятами з України, — вдвічі більше, ніж жінок. Найбільш омріяні країни для працевлаштування — Польща і Німеччина. 

Ірині Чижок вдалося отримати швейцарську візу. Правда, тільки на 22 дні, з правом одноразового в’їзду. “Їхала у гості до своєї подруги, яка там вийшла заміж. Її чоловік узяв на себе всі фінансові витрати. Моя офіційна зарплата — шість тисяч гривень. Але подруга попередила, що для швейцарців це — не аргумент. У Київ їздила тричі — щоб подати документи, пройти співбесіду і забрати документи. Окрім традиційного набору документів, довелося подати перекладені на англійську і завірені у нотаріуса документи, які підтверджували право власності на квартиру та авто. Чоловік моєї подруги мусив заповнити бланк “гарантійного зобов’язання”. Документ разом із довідкою з банку надіслав на перевірку до кантоніального органу, а той уже зв’язувався з посольством Швейцарії в Україні, щоб повідомити, що зауважень у них немає. Місцеві органи влади не забули попередити спонсора моєї поїздки, що з українками зв’язуватися не варто. Таке ж повідомлення є на сайті посольства Швейцарії в Україні: “Посольство Швейцарії часто отримує скарги від швейцарських громадян, які стають жертвами обману з боку молодих українських жінок. Схема виглядає так: після знайомства через Інтернет або у барі деякі непорядні молоді жінки під фальшивими приводами (передоплата квитка на літак, подача документів на оформлення візи, нещасний випадок або вигадана хвороба, професійні проблеми чи смерть близького родича) просять допомогти грошима. Після отримання коштів припиняють контакти і зникають”. 

На те, щоб виробити швейцарську візу, Ірина витратила всю зарплату (не рахуючи вартості самої візи та послуг візового центру). Визнає: якби за неї не поручився громадянин Швейцарії, швейцарську візу їй би не вдалось отримати.