«Це помста за славу, яку я приніс театру»

Актори Львівського театру імені Лесі Українки випхали директора з кабінету. Він говорить про рейдерське захоплення

 

Під кінець театрального сезону у Львівському драмтеатрі імені Лесі Українки вибухнув акторсько-режисерський скандал. Група молодих акторів зірвала виставу «DIVKA» авторства директора театру Олексія Коломійцева. Прямо зі сцени актори висловили недовіру директору, оголосили страйк, вимагали його відставки. Причини невдоволення - «фінансові махінації директора та перевищення ним посадових обов’язків». Страйк очолили артист, член профкому театру Іван Довгалюк, помічник режисера Ірина Попівчак, освітлювач Денис Курилов.

 

Від березня 2014 року, коли, перемігши у конкурсі, установу очолив епатажний режисер-новатор, виходець зі сходу України Коломійцев, театр із «загумінкового» перетворився на осередок креативності й експерименту. Харизматична молодь - вчорашні студенти - грали на одному диханні і, як здавалося, були творчо закохані у режисера. І раптом такий скандал… Актори забарикадувалися у приміщенні театру, вимагаючи розгляду їхніх вимог. Залишити приміщення погодилися тільки після того, як до них прийшли чиновники з міського управління культури і нардеп Ірина Подоляк (колишня очільниця міського управління культури).

Актори зайшли в кабінет до директора Коломійцева і буквально випхали його звідти. Відео із цим «захоплюючим» видовищем з’явилося на Ютубі. В управлінні культури відбувся «круглий стіл» за участі страйкарів та корифеїв драмтеатру ім. Заньковецької - Богдана Козака, Федора Стригуна і Таїсії Литвиненко. «Забули» запросити туди лише «винуватця свята» Коломійцева… Директор департаменту гуманітарної політики ЛМР Галина Слічна пообіцяла створити комісію, яка розгляне вимоги колективу, проведе аудит фінансово-господарської діяльності театру. Журналіст «ВЗ», намагаючись розібратися в ситуації, вирушила у драмтеатр Лесі Українки.

…Олексій Коломійцев показує кабінет, де актори вчинили погром, коли витягали його з крісла. Каже, викликав міліцію, ті приїхали, прийняли заяву... Демарш акторів став для нього шоком. «Це називається «гуртом і батька бити легше», — каже пан Олексій. - Усе це - спланована акція, а молодь просто використали «ляльководи». Це помста за ту славу, яку я приніс театру ім. Лесі Українки протягом сезону».

«Відчував, що у колективі назріває незадоволення, - веде далі Коломійцев. - Моя найбільша помилка, коли взяв на роботу режисера Олексія Кравчука. Він приїхав з Луганська, бідний-нещасний, нема роботи... Я, «деспот і диктатор», єдиний з керівників львівських театрів, дав йому можливість працювати. Він поставив у нас виставу «Баба». І ось так «попрацював» із колективом... Тепер проти мене, людини, яка за рік підняла театр, стала кризовим менеджером (у театр почали ходити глядачі), об’єдналася вся «мистецька громада». Виникли якісь дивні альянси, наприклад, мистецька організація «Драбина» разом із театром Заньковецької «дружать проти мене». Думаю, усі директори львівських театрів замислюються над моєю ситуацією. Бо, виходить, тепер до кожного може прийти в кабінет колектив і «попросити» звідти…

Після того, як актори забарикадувалися в театрі, з’явилися красномовні заголовки у російських ЗМІ: «У Львові актори захопили адмінбудівлю». Можливо, тут є «російська складова». Зрив української вистави «DIVKA» відбувся під час фестивалю «Донкульт», на який приїхали режисери зі сходу України. Невже ці режисери працюють в Луганську і кричать «Слава Україні»? Маю сумнів... І якими “тропами” вони виїхали з окупованого Луганська? Мені Кравчук розповідав, як спілкувався із «урядом ЛНР», як з ними домовлявся про «коридор»… Я тоді не звернув на це уваги, а тепер розумію, що це рейдерське захоплення театру, української культури».

«Закидають, що я «фінансовий махінатор». Де докази? За такі слова треба відповідати в суді, - обурюється Коломійцев. - Планував завершити цей сезон гала-концертом. Звичайно, після такого акторського демаршу це неможливо. А значна частина квитків на гала-концерт уже продана. Хто буде повертати гроші глядачам? Театр? Ні, хай це робить акторська спільнота, яка затіяла ці «ігрища». Тепер не знають, як виплутуватися. Я винесу їм догану. Знову мене звинуватять у тому, що я деспот?

Актори обурені моїм буцімто приниженням їхньої гідності. Подивіться, як працює німецький режисер, який репетирує у нас в театрі в рамках проекту «Донкульт». Там суцільна ненормативна лексика. Це творчий процес. Так, я багато палю, нервую, емоційно висловлюю свої думки. Так працюють усі режисери світу! Кажуть, я акторів експлуатую, вони перепрацьовуються. Але подивіться на мої збиті коліна, усе тіло в синцях. Я так само «пашу», як і вони (Олексій Коломійцев виконує головну роль Ірода в однойменній рок-опері. - Авт.). Ці актори зіграли у моїх виставах останній раз. Залишуся я на посаді директора чи ні - не маю морального права дозволити цим людям грати у своїх виставах. Хоча що на них ображатися? Вони молоді, не мають досвіду. Навіть не розуміють, що у цьому відео є доказ того, що вони вчинили незаконні дії. Думав подавати до суду на образу честі і гідності. Але судова тяганина дуже виснажлива. Однак захищатися і відстоювати свої права буду стовідсотково».

…Актори-протестувальники наразі ходять у театр, проводять профспілкові збори, консультуються з юристами. Із директором не спілкуються. Кажуть, ті дві вистави, що залишалися до кінця сезону, він скасував своїм наказом, а їх відправив у відгули.

«Наше незадоволення назбирувалось по краплині весь рік, і чаша переповнилась, - розповідає «ВЗ» помічник режисера Ірина Попівчак. - Не можна творчу людину ставити на посаду директора! Останньою краплею стало те, що ми довідалися, що Коломійцев збирається нас усіх звільнити, натомість взяти на роботу групу харківських студентів 5-го курсу».

«Ми довгий час вірили в Коломійцева і намагалися співпрацювати, керуючись єдиною метою — розвитком театру, - каже актриса Анна Єпатко. - Вдячні за внесок Коломійцева у цей розвиток. Але нас цікавить театр, який буде працювати на європейському рівні, а не зосереджуватися на створенні культу однієї людини, яка дозволяє собі принижувати співробітників. Визнаємо, наші дії були надемоційними, хаотичними, не до кінця коректними стосовно деяких людей і до нашого шановного глядача (зрив вистави). Не мали часу все швидко спланувати, реакція колективу, як єдиного дружного організму, виникла спонтанно-імпульсивно. Ми не мали єдиного лідера. Актори — це діти, а у випадку нашого театру — діти без батька. Наші вимоги залишаються тими ж: усунення Олексія Коломійцева з посади директора, проведення відкритого конкурсу на цю посаду, врахування колективної думки щодо кандидатів».

30 червня у театрі планується підписання (непідписання?) контрактів. Очевидно, ця драматична подія спровокує нові емоції... Як бачимо, “смітникова люстрація” перекочувала і у храми Мельпомени. Але “люстраційний гоп-стоп” у театрі — справа невдячна. Хороша чи погана вистава, креативний чи “ніякий” режисер, вирішує глядач. Він “голосує ногами”.

Коментарі для «ВЗ» 

Ірина МАГДИШ, начальник управління культури ЛМР

Думаю, у причинах цього інциденту - конфлікт інтересів якоїсь зовнішньої сторони. Молодих акторів хтось наштовхнув на думку влаштувати страйк. Вони не мають життєвого досвіду, щоб мудро вирішити непорозуміння. Навіть у сім’ї є конфлікти, а що вже говорити про творчі колективи, де кожен - геній, кожен має надамбіції? Театр Лесі Українки завжди був складний. Це нормальна проблема росту, становлення колективу. Шкода, що молодь дослухалася до голосів, які їм порадили зробити протест саме таким чином. Це пішло на шкоду в першу чергу театру. За минулий сезон театр значно виріс. Він починає відмовлятися від поширювачів квитків. А це означає, що театр виховав свідомого глядача, який іде в касу чи в Інтернет за квитками.

Олексій КРАВЧУК,  режисер, директор театру «І люди, і ляльки»

Була інформація, що Кравчук буцімто хоче на посаду директора театру Лесі Українки. Ні, не хочу, я задоволений своєю посадою і своїм театром. Я поважаю акторську трупу театру Лесі Українки, вона сильна. Як режисер, з задоволенням з ними співпрацював і ще би хотів працювати. Але в жодному разі не ставати керівником. Щодо інциденту - добре, що він стався. Це буде поштовхом для театрального середовища. Треба проаналізувати, що сталося. Безумовно, мають бути етичні відносини. Я теж можу запалитися, сказати в творчому процесі якісь неетичні речі. Зараз такий час, коли загострення егоцентризму митців (не важливо, чи мене, чи Олексія Коломійцева) до добра не доводить. Маніпулятивність фактами теж до добра не доводить. А зараз маніпулюють усі. І він, і я, і його команда… Кожен має свою мету. А це все - холості постріли. Треба шукати взаєморозуміння, компроміс…