«Довічне ув’язнення за фальсифікованими справами відбувають в Україні четверо»

Стверджує в’язень Олександр Буглов, якого визнали винним у вбивствах шести людей. І справу якого Європейський суд із прав людини постановив переглянути

Минулого місяця “ВЗ” розповів про перегляд справи засудженого до довічного ув’язнення за вбивство двох жінок львів’янина Віктора Замфереска. Засудженому, повідомляла газета, вдалося у Європейському суді з прав людини довести, що правоохоронці силою вибили з нього показання, які лягли в основу обвинувачення. Після рішення Європейського суду українська Феміда мусила погодитися на перегляд справи Замфереска. Після цієї публікації до “ВЗ” звернувся 47-річний донеччанин Олександр Буглов, який відбуває довічне ув’язнення у Новгород-Сіверській колонії №31 (Чернігівська область). На прохання людини, приреченої завершити життя за ґратами, “ВЗ” взявся дослідити “справу Буглова”. 

 

Приватного підприємця Олександра Буглова арештували у лютому 2000 року за звинуваченням у серії вбивств і розбійних нападів. За версією слідства, Буглов, плануючи серію нападів на донецьких підприємців, зібрав банду, в яку, окрім нього, увійшов його підлеглий Юрій Лопатін та “не встановлена слідством особа”. Ні Буглов, ні Лопатін раніше до кримінальної відповідальності не притягалися. Свідки, характеризуючи Буглова, зазначали, що той відрізнявся від більшості донецьких підприємців хіба тим, що не вживав алкоголю, не курив і був, як казали люди, “занадто розумним”. 

Справа про серію жорстоких убивств набула на Донеччині великого резонансу ще й тому, що тодішній прокурор Донецької області Віктор Пшонка, який взяв розслідування справи під особистий контроль, повідом­ляючи про арешт бандитів, акцентував увагу на тому, що Буг­лов - колишній міліціонер. З легкої руки прокуратури журналісти охрестили Буглова та його поплічників “міліцейською бандою”. 

За версією міліції, Олександр Буглов і його спільники вчинили шість убивств з метою пограбування. На початку 1999 року, йшлося в матеріалах обвинувачення, Буглов придбав саморобний пістолет і зібрав банду, першою жертвою якої став підприємець Желавський, який торгував газовою зброєю. Його вбили у власному гаражі 19 серпня 1999 року. Після вбивства зловмисники забрали із гаража загиблого автомобільні запчастини та газову зброю вартістю понад 130 тисяч гривень. Другою жертвою став донецький приватний таксист Чумаченко, якому вкоротили життя 14 жовтня 1999 року. 

Найжахливішим злочином став напад бандитів у вересні 1999 року на подружжя Дашкевичів. Спочатку бандити убили підприємця та його дружину. Згодом у квартирі загиблих застрелили сплячими синів подружжя, 18-річного Івана та 11-річного Олега... 

З першого дня затримання Буглов стверджував, що злочинів не вчиняв. Проте досудове слідство визнало Буглова вин­ним у серії вбивств. Скеровані до суду матеріали обвинувачення слідчі підсилили каяттям, яке буцімто написав Буглов, та зізнаннями у вбивствах його напарника Юрія Лопатіна. 

 

Справу про діяльність “банди Буглова” розглядав Апеляційний суд Донецької області. Вже під час перших судових засідань почали викриватися огріхи слідства. Так, головний свідок обвинувачення Юрій Лопатін на суді заявив, що обмовив Буглова під тортурами. Буглов звернув увагу суддів на те, що під каттям, яке він буцімто написав, немає його підпису. Три акти судово-медичної експертизи засвідчили, що, перебуваючи в міліції, Буглов зазнав тілесних ушкод­жень. “Протягом 70 діб, - розповідав на суді Буглов, - мене тримали в ізоляторі тимчасового утримування міліції Донецька та не переводили у СІЗО. Тримали в наручниках у положенні “руки за спину”, позбавляли можливості справляти природні потреби, забрали зимовий одяг і взуття, попри мінусову температуру у камері”. 

Захищаючись, Буглов заявив на суді, що у день вбивства подружжя Дашкевичів та їхніх дітей мав “залізне” алібі - перебував того дня в Києві, що можуть підтвердити свідки, які бачили його у столиці. Та судді відмовилися викликати цих свідків. Намагаючись спростувати алібі Буглова, обвинувачення надало суду довідку з ДАІ про те, що автомобіль Буглова того дня межі Донецької області не перетинав. Захисту Буглова вдалося отримати офіційне свідчення від департаменту ДАІ МВС про те, що такі записи на стаціонарних постах Державтоінспекції в Донецькій і Київській областях взагалі не робилися! Отож довідку ДАІ обвинувачення сфальсифікувало. 

Уже після суду, відбуваючи покарання, Буглову вдалося отримати копію балістичної експертизи саморобного пістолета, з якого, за даними слідства, вбивали жертв нападів. Цю експертизу Буглов передав на волю своїм друзям. Тим вдалося дізнатися, що пістолет, яким буцімто Буглов убивав людей, вилучила міліція в іншого злочинця - задовго до розбійних нападів, в яких звинувачували Буглова! Отримавши “залізний” факт фальсифікації доказів, Олександр звернувся в Донецький окружний адміністративний суд з позовом до Донецького обласного управління міліції. Та суд відмовився розглядати цей позов, мотивуючи відмову тим, що пістолет після суду над Бугловим був знешкоджений.

Касаційну заяву Олександра Буглова на вирок Апеляційного суду 29 травня 2003 року розглянув Верховний суд України. У винесеній вищою судовою інстанцією ухвалі зазначалося: “Пояснення Лопатіна та Буглова про те, що до них застосовувалися незаконні методи слідства, перевірялися і свого підтверд­ження не знайшли”. Касаційну скаргу залишили без задоволення. Довічно ув’язненому Буглову залишалася остання спроба довести свою невин­ність - звернутися з позовом проти держави Україна до Європейського суду з прав людини.

10 липня 2014 року Європейський суд з прав людини розглянув “справу Буглова”. Вивчивши висновки судмедекспертиз та показання свідків, європейські судді встановили, що під час досудового слідства Буглов піддавався тортурам та утримувався за ґратами у нелюдських умовах. Права громадянина, вказали судді, порушили ще й тим, що під час судового розгляду українські судді відмовилися допитати свідків, які б підтвердили алібі обвинуваченого. Європейський суд визнав, що докази вини Буглова були отримані незаконними методами і зобов’язав Україну виплатити засудженому 

12 тисяч євро моральної компенсації, а його справу переглянути. 

3 березня цього року Вищий спеціалізований суд України, вивчивши рішення Європейського суду з прав людини, прийняв ухвалу про витребування судової справи Буглова з Апеляційного суду Донецької області - для того, щоб повернути її на перегляд. Здавалося, після років поневірянь Олександр Буглов отримав шанс на справедливий розгляд своєї справи. Та 15 червня цього року до Буглова в колонію надійшло повідомлення від Апеляційного суду Донецької області, який зараз перебуває у Мелітополі. Донецькі судді повідомили в’язневі, що не можуть виконати вимогу Вищого спеціалізованого суду. Бо матеріали справи Буглова залишилися в окупованому сепаратистами Донецьку...