Яценюк – прем’єр, Луценко – спікер?

Призери виборчої гонки вже домовляються про коаліцію. І за «портфеліаду» не забувають

Те, що парламентські вибори не обійдуться без несподіванок, було очевидним. Поки у штабі «Народного фронту» оцінювали розмах своєї перемоги, у головному виборчому офісі Блоку Порошенка приміряли, як несподіваний тріумф «фронтовиків» вдарить по планах президента і Ко отримати свою, чистокровну більшість і свого прем’єра.

А тут ще й «провінційна» «Самопоміч», як Пилип з конопель, вистрибнула: з 8 відсотків, які їй давали соціологи, до 13-ти «екзит-полівських». Хочеш чи ні, а рахуватися доведеться. Одне слово, очікування Блоку Петра Порошенка на те, що не треба буде коаліцією ділитися (а відповідно — і при розподілі портфелів можна буде жорсткіше свої умови диктувати), випарувалися під ще гарячими результатами екзит-полів. А з ними і риторика помітно змінилася. Домовлятися таки доведеться.

Процес вже пішов. Для Порошенка і Яценюка перша ж ніч після виборів стала «шлюбною». Зрозуміло, що поспішна зустріч президента з прем’єром після оголошення результатів екзит-полів була не для вітальних обіймів (для привітань і телефонного дзвінка достатньо було б). Бравада, на крилах якої Яценюк ледь не пурхав на штабному брифінгу перед журналістами, була красномовнішою за публічні віднікування Порошенка, що коаліція не будуватиметься ні на яких квотах і розподілах крісел. А реакція Арсенія Петровича на запитання про прем’єріаду остаточно розвіяла сумніви, про що так екстре­но «чаювали» Порошенко з Яценюком.

«А ви що, не бачите?» — ніби віджартувався Арсеній Петрович на розпитування про майбутнього прем’єра. Частка правди у цьому жарті не просто велика, а дуже велика, кажуть політексперти. Козирний результат «Народного фронту» на виборах дає можливість Яценюку торгуватися не лише за прем’єрське крісло, а й за далеко не рядові посади у майбутньому коаліційному уряді. Подейкують, що головний «фронтмен» розраховує зберегти у своєму арсеналі крісла керівника Мін’юсту, міністра внутрішніх справ, міністра Кабінету Міністрів. Плюс — примножити колекцію посадою шефа Мінфіну (за інформацією «Української правди», її Яценюк приглядає для свого давнього приятеля, голови правління «Ощадбанку» Андрія Пишного).

А ще, мовляв, Арсеній Петрович дуже навіть за, аби і спікерське крісло «фронтовим» залишилося — під Олександром Турчиновим. «Хотеть не вредно», ось тільки хто ж відпустить Яценюку і прем’єрський портфель, і спікерський? Якщо прем’єр залишається, тоді крісло керманича парламенту, прогнозують експерти, швидше за все, відійде Блоку Порошенка. Серед потенційних кандидатів у наступники Турчинова називають Юрія Луценка.

Що і на скількох ділитимуть далі, проясниться, щойно розвидніється мажоритарна картинка: хто і на яку «добавку» може розраховувати за рахунок переможців на одномандатних округах. Тоді і розміри коаліції чіткіше вималюються, і апетити її потенційних учасників можна буде оцінити.

У Блоці Петра Порошенка запевняють, що готові прийняти під коаліційний дах і «Самопоміч», і «Свободу», і «Батьківщину». Щодо перших двох, то їхня участь у майбутній коаліції викликає в аналітиків значно менше сумнівів, ніж «коаліційний» курс партії Тимошенко. Імовірніше, кажуть експерти, «Батьківщина» обере для себе роль опозиції. Однієї з, бо їх у новому парламенті буде кілька. Принаймні «Опозиційний блок» і, най­імовірніше — «вилоносці» Ляшка.

«30 відсотків виборців Партії регіонів не можуть просто розчинитися...»

Поки у Центрвиборчкомі підбивають підсумки виборчої гонки, а у виборчих штабах прицінюються, чого і скільки можна за «наколядовані» голоси вторгувати, експерти розмірковують над «секретами» переможців і «проколами» переможених.

А заодно прикидають можливі варіанти післявиборчих пасьянсів: хто, куди, з ким і за що. Про виборчі сюрпризи, розподіл ролей у новому парламенті і «портфеліаду» — у розмові з політологом Євгеном Магдою.

- У рейтингу найбільших несподіванок нинішніх виборів «бронза» «Самопомочі» — поза конкуренцією. Що зіграло на такий високий результат політичної сили, яку багато хто досі вважав «провінціалкою»?

— Думаю, прорив «Самопомочі» стався на хвилі очікувань того, що вся Україна перетвориться на Львів з його кавою, смаколиками і неповторною атмосферою. Хоча мені видається це дещо наївним. Україна взагалі зараз живе у системі неймовірних очікувань від політиків.

— І якого «світлого майбутнього» очікували ті, хто віддав свої голоси за так званий Опозиційний блок? Комуністів нарешті услід за Леніним відправили. А зборище регіоналів (хай і перефарбованих) знову у Верховній Раді пригріли.

— Річ у тім, що 30 відсотків виборців Партії регіонів не можуть просто розчинитися у повітрі. А особливо обирати їм не було з кого. Технологічно, маючи достатньо ресурсів, «Опозиційний блок» повністю затоптав «Сильну Україну» і комуністів. Тому у цілому його результат логічний. Плюс — буде посилення за рахунок мажоритарників, які пройшли на сході як самовисуванці.

— На ображений електорат «Регіонів» розраховував і Тігіпко. Чому не спрацювало?

— Тігіпко вів не таку агресивну кампанію, як той же «Опозиційний блок». Його політична реклама не була такою агресивно брехливою. Він намагався бути десь — вашим, десь — нашим. Через це його електорат просто перехопив «Опозиційний блок». Чи буде повернення Тігіпка? Сумніваюся. Знову повертатися зі «Сильною Україною» — це вже занадто. Після втечі зі штабу Януковича у 2004 році Тігіпко повернувся у велику політику лише 2009-го. Не певен, що у нього і зараз буде п’ять років для того, аби взяти паузу, розкрутитися і шукати нові можливості.

— Як довго затримається на лаві запасних Гриценко?

— Проти нього спрацювало те, що його кампанія була якоюсь беззубою. Для полковника, людини, яка позиціонує себе як великого фахівця у військових питаннях, не було наступального компоненту. Тому Гриценко покине парламент на невизначений термін.

— На грані між парламентом і «прольотом» опинилася «Свобода».

— Після подій 14 жовтня перед Верховною Радою було очевидно, що «Свобода» спрацювала на фінальний ривок. Соратники Тягнибока показали, що готові захищати ідеали свого електорату (йшлося про статус учасників бойових дій для воїнів УПА). І електорат відреагував. Думаю, це подарує «Свободі» можливість таки подолати п’ятивідсотковий бар’єр.

— Говорячи про результати радикалів Ляшка, «Батьківщини», «Правого сектору», дехто вважає, що не на користь цим політичним силам зіграв їхній імідж «партій війни» (підтримка радикальних сценаріїв розв’язання ситуації на Донбасі).

— Щодо «Правого сектору», його результат цілком логічний. У політичної партії є ім’я, але немає партійної структури. Тому ті, хто пройдуть від «Правого сектору» у парламент (по мажоритарці), — Ярош, Береза — будуть відпрацьовувати за всю партію. Якщо говорити про Ляшка і «Батьківщину», проти них спрацював не стільки імідж «партій війни», скільки популізм. Українці виявилися розумнішими, ніж розраховували технологи «Батьківщини» і Радикальної партії.

— Порозумнішали вже на виборчих дільницях? Тому ж Ляшку передвиборча соціологія давала більше прихильників, ніж виявилося після голосування.

— Крім усього іншого, свою роль зіграв негатив проти Ляшка з боку телеканалу «1+1» і взагалі — групи «Приват». Це його відчутно «присадило». Щодо Тимошенко, то, може, це комусь здасться крамольним, але не впевнений, що «Батьківщина» взагалі подолала б п’ятивідсотковий бар’єр, якби не Надія Савченко на першому місці у списку.

— З «похоронкою» для комуністів звільнився лівий сектор в українській політиці. Хто його може зайняти?

— Ліва ніша порожня — і соціал-демократична, і соціалістична, і комуністична. Тут треба поворушитися тим, хто зможе запропонувати привабливу ліву ідею з певним національним колоритом. У цій ніші можна було б реалізовувати проекти, скажімо, для колишнього електорату Партії регіонів. Попит є. Щодо пропозиції, то назвати когось конкретно наразі важко.

— Наскільки серйозно підкоригує плани Порошенка і К° значно скромніший результат, ніж той, на який вони розраховували з прицілом створити коаліцію без «зайвих ротів»?

— Суттєво. В усякому разі заяви перед екзит-полами були більш бравадними, ніж після оголошення їхніх підсумків. Думаю, результат «Народного фронту» став несподіванкою для багатьох. Можливо, навіть і для самого «Народного фронту».

Наразі важко прогнозувати, якою буде більшість. Для повноти картини треба дочекатися результатів по мажоритарних округах. Але плюс у тому, що у будь-якому разі у парламенті доведеться домовлятися. Можливості імітувати бурхливу діяльність більше не буде. Не та ситуація, з огляду на те, що на сході — війна, і пряма загроза територіальній цілісності та суверенітету України залишається фактом.

— Які шанси в Яценюка залишитися у прем’єрському кріслі?

— 100-відсоткових гарантій не дасть ніхто. Але після оголошення результатів екзит-полів шанси Яценюка, думаю, суттєво зросли.

— Хто може сісти у крісло спікера?

— Якщо Яценюк залишиться прем’єром, тоді очевидно, що спікером має бути представник Блоку Порошенка. Це може бути Юрій Луценко. Ну, не Кличко ж, зрештою.

— Окремі представники команди Порошенка натякають, що може повторитися плачевна ситуація часів президентства Ющенка — війна за повноваження між президентом і прем’єром. Українці, мовляв, самі винні: от якби за результатами виборів Порошенко отримав свою коаліцію і свого прем’єра...

— Як кажуть, історія повторюється двічі: одного разу — у вигляді трагедії, іншого — у вигляді фарсу. Порошенко безпосередньо був учасником тих подій 2005 року. І, думаю, зумів винести уроки. Треба враховувати і те, що тоді в Україні не було війни. Зараз — інша ситуація. І «фокуси» на зразок з’ясування, хто більший патріот, можуть призвести до того, що Україна просто зникне як держава. Сподіваюся, політики це усвідомлюють.

— Наскільки вирішальною буде карта Коломойського у післявиборчому розкладі?

— Я б не абсолютизував роль особистості в історії. Тим більше особистості, яка публічно заявляла, що не будує політичної кар’єри. Хоча з вуст Коломойського, це, звичайно, не зовсім щиро. Скажу так: вплив політиків з-поза меж Верховної Ради на події у сесійній залі буде суттєвим. І це стосується не лише Коломойського.

Той же Ахметов — один з найбільших роботодавців і платників податків в Україні. І його деструктивні дії, скажімо, на збагачувальних комбінатах, які йому належать, можуть створювати серйозні проблеми. Уявіть собі, що буде, якщо десятки тисяч людей з цих підприємств опиняться на вулиці. Це може призвести, скажімо, до стрімкого розширення територій ДНР і ЛНР навіть не військовим шляхом, а шляхом соціального вибуху, заколоту у близькому тилу українських військ. Що дуже небезпечно.