Перейдемо на дрова, але по 480 доларів за російський газ не заплатимо

Український уряд судитиметься з «Газпромом» і хоче, аби ЄС купував газ на кордоні з Росією

Україна не платитиме здирницької ціни за газ, не погоджується на передоплату за газ та вже до кінця місяця готується подати позов до Стокгольмського арбітражу. До 3 червня, коли Росія може зупинити поставки газу в Україну, все менше часу, а жодних домовленостей так і не вдалося досягти. Україна наполягає на ціні 285 доларів за тисячу кубометрів, Росія — на 480. В уряді констатували — переговори у глухому куті, тож треба думати, як обійтися без російського газу. Бодай тимчасово.

Прем’єр-міністр Украї­ни Арсеній Яценюк звернувся до керівництва Європейської Комісії та лідерів держав-членів ЄС з заявою, у якій закликав ЄС до спільного використання ГТС та запропонував європейцям купувати “газпромівський” газ на кордоні України та Росії. Так виглядає, що українська влада морально готова до зупинок поставок газу з Росії.

“Україна як учасник Європейської енергетичної хартії та Енергетичного співтовариства офіційно заявляє свою позицію про необхідність спільної модернізації та експлуатації української газотранспортної системи, включаючи підземні газосховища, українською державою із залученням інвесторів з Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки, — йдеться у зверненні прем’єра. — Окремо зазначаємо, що Російська Федерація не є стороною згаданих міжнародних інструментів, які встановлюють прозорі правила забезпечення енергетичної безпеки європейського континенту. У цьому контексті пропонуємо також перенести точку приймання російського природного газу на україн­сько-російський кордон та підписати нові відповідні договори, що дасть змогу європейським газовим компаніям використовувати вільні потужності українських підземних сховищ газу в спільних інтересах енергетичної безпеки».

Логіка у таких діях є. За чинними контрактами Україна не лише повинна платити драконівську ціну за російський газ, а ще й за таку ціну купувати газ для закачування у підземні сховища, щоб взимку забезпечити безперебійний транзит. Тобто Україна зобов’язана купувати газ, який насправді потрібен “Газпрому”, щоб він міг виконувати угоди з європейськими компаніями. А тепер ще й Росія хоче, аби ми за все це платили авансом. Якщо Європа купуватиме газ на кордоні з Росією, то Україна забезпечуватиме лише транспортування вже придбаного газу.

“Перехід до закупівель газу на кордоні з Росією може знизити транзитні ризики ЄС та зняти Україні головний біль. Питання лише у тому, чи готові європейські компанії спільно з Україною обстоювати європейські принципи на енергетичному ринку? На жаль, європейські постачальники газу не особливо хочуть змінювати умови поставок. Політика політикою, а компанії не хочуть псувати собі відносин з “Газпромом” та ламати налагоджені схеми поставок”, — каже експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко. Експерти переконані, що пропозиція перенести закупівлі на східний кордон зняла з української сторони відповідальність за можливий зрив транзиту. Утім, поляки уже заявили: якщо будуть проблеми з поставками, то усі претензії — лише до “Газпрому”.

«Польща має довготерміновий контракт з Росією й отримує газ з формулою take or pay (бери або плати). Якщо хтось хоче отримати кошти, то мусить доставити газ, і це вже його проблема. Польща не має безпосередніх зобов’язань з українськими транзитними фірмами, а лише з компанією «Газпром-Експорт», а тому очікуємо виконання цього контракту», — каже експерт з енергетичних питань Інституту Собєського Томаш Хмаль.

Щодо шансів виграти суд у Стокгольмі проти “Газпрому”, то експерти оцінюють їх по-різному. За словами Володимира Омельченка, прецедентів, коли країни через стокгольмський арбітраж домагались змін контрактів та зниження ціни на газ, не бракує. Натомість заступник директора НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев вважає, що до того, як подавати позов, Україні все ж треба сплатити борг за газ, спожитий до 1 квітня (тоді ще була ціна 285 доларів). Тоді шанси виграти суд зростуть. Адже факт залишається фактом — не сплачуючи за газ, ми порушуємо умови контракту, який самі ж підписали.