Передплатити Підтримати

За антитерористичні листівки — розстріл на місці

Такою розправою пригрозив жителям Слов’янська самопроголошений сепаратистський мер

Коли у річці біля Слов’янська знайшли понівечені трупи з розпоротими животами, а самопроголошений мер Пономарьов спокійно розповідав на прес-конференції про полонених, якими бойовики запасаються для обміну на «своїх», у багатьох на вустах застигло питання: «Скількох ще ці нелюди захоплять, закатують, переріжуть, поки за них візьмуться не словом, а ділом, точніше — дулом?». Схоже, і в Антитерористичному центрі нарешті усвідомили, що заручниками «колорадських» терористів у Слов’янську стали не лише захоплені активісти і журналісти, а й усе місто. Що аукнулося кривавим терором, нарешті відгукнулося збройною операцією.

Військова техніка — на підходах до Слов’янська. Зі шкіл і дитсадків евакуюють дітей. На околицях горять блок-пости бойовиків. Почалася зачистка. Вбито п’ятьох сепаратистів... Такими гарячими зведеннями зі слов’янського фронту рясніли у четвер пообіді стрічки новин.

Захищаючи свої шкури від куль, слов’янські «колоради» поспішили задіяти вже звичну для себе тактику: усіма, хто потрапив під руку, прикривалися як живими щитами. Очікуючи такої реакції, напередодні у місті поширили листівки із закликом до жителів Слов’янська не піддаватися на провокації сепаратистів і не виконувати їхніх злочинних вказівок, не виходити без потреби на вулицю, не залишати без нагляду дітей. Така антитерористична пропаганда розлютила самозваного мера. Як повідомили джерела, пов’язані з антитерористичною операцією у Слов’янську, Пономарьов пригрозив розстрілом на місці кожному, у кого знайдуть такі листівки.

Людськими життями мер-самозванець розпоряджається, як різник на бійні. Про захоплених бойовиками заручників говорить як про розмінні монети. Полоненим американським журналістом Саймоном Островським пропонував «махнутися» на самопроголошеного донецького губернатора Губарєва (сидить у СІЗО, чекаючи суду у справі про сепаратизм). Крім Островського, бойовики утримують у неволі ще кількох бранців (сам Пономарьов говорив на прес-конференції про десятьох полонених). Серед них — київська журналістка Ірма Крат, журналіст із Коломиї Євген Гапич з братом та депутат Слов’янської міськради Вадим Сухонос. Останнього мер-самозванець «лінчував» перед журналістами за спілкування з юристом, який «отримав у Парубія документи про те, що представляє Раду нацбезпеки й оборони».

Кількість заручників — страшний, проте не найжахливіший «подвиг» у послужному списку Пономарьова. СБУ оприлюднила аудіозапис, який проливає світло на роль самопроголошеного мера Слов’янська у звірячій розправі над 42-річним депутатом Горлівської міськ­ради Володимиром Рибаком (до походу у політику він працював у карному розшуку). 17 квітня активіста, який самотужки намагався зірвати з будівлі міськради стяг «липової» Донецької республіки і повернути на місце державний прапор, викрали серед білого дня. А через кілька діб понівечене тіло чоловіка разом з іншим, досі неопізнаним трупом (в обох жертв були численні сліди тортур, розпороті животи) знайшли у річці біля Слов’янська. За даними СБУ, до вбивства депутата причетні двоє російських «ГРУшників» — Ігор Безлер та Ігор Стрєлков, які «відзначилися» спершу у Криму, а потім і на Донбасі. Вказівку «заспокоїти» Рибака давав Безлер. Звучало це так (з розшифровки телефонної розмови, яку оприлюднила СБУ): «Альф (позивний виконавця розправи), зайди внутрь горисполкома. Там «бурагозит» Рыбак. Люди пытаются его сдерживать. Отпрессуйте его немного, в свою машину, и вывезите его куда-нибудь подальше, бл...ть. А потом тормозните и скажите, куда мне подъехать. Мужики, ведите его. Его надо упаковать и вывезти. Когда будете паковать, руки связать, увязать так, чтобы ни глаза..., ничего не видел». У наступній розмові підлеглий звітує Безлеру, що «всё нормально, никто из наших не «светанулся». А далі — найжахливійший епізод: Стрєлков підганяє Пономарьова, щоб той пошвидше труп вивіз:

— Слава, ты, пожалуйста, реши вопрос со жмуром, чтобы его побыстрее от нас уволокли. Что он тут лежит, воняет?

— С трупом? Да-да, я сейчас. Просто сейчас заканчиваю с журналистами и занимаюсь. Там пацаны поймали... Отвезут вам сейчас на подвал.

— Угу. Я знаю.

— И я сейчас быстренько поеду, решу вопрос с захоронением этого петуха.

«Захоронили» тіло Володимира Рибака у річці, з набитим піском рюкзаком на плечах. Вочевидь, сподівалися, що так правда про звіряче вбивство ніколи не спливе. Але тіла знайшли: трупи у прозорій воді розгледіли рибалки. Хто друга жертва, досі невідомо. Є підозри (їх озвучили соратники Володимира Рибака, які проводили власне розслідування), що це журналіст. Хто саме і звідки, інформатори не уточнили.

«Возьмём кого-нибудь в плен и подвесим за яйца» (з інтерв’ю В’ячеслава Пономарьова «Газете.Ru», мовою оригіналу)

— Всем, кто с нами, — хорошо. Кто против нас — само понятно.

— Что значит, понятно?

— Произойдёт уничтожение.

***

— Мы примем все необходимые меры, чтобы выборы на юго-востоке не состоялись.

— Вплоть до чего?

— Возьмём кого-нибудь в плен и подвесим за яйца. Реально, понимаешь?

***

— Завтра я, скорее всего, буду собирать всех бизнесменов Славянска, таких, которые хотят с нами. У меня уже состоялся разговор с банкирами, в частности, из Краматорска, куда я заходил с плёткой.

— В местный «Приватбанк»?

— Ну да. «Приватбанк» из Краматорска.

— А что за плётка?

— Это вообще-то название пистолета. Ну, это так, пацанячее.

***

— Российским журналистам сейчас трудно попасть на территорию Украины. Планируете ли вы какой-то симметричный ответ?

— Да вон, пожалуйста. Американский сидит у нас… Нам нужны пленные. Нужна разменная монета, понимаешь. Много наших товарищей закрыто, понимаешь. Эти берут их, везут в Киев, пытают. Ну вот, и мы то же самое делаем. Ну, в смысле, берём в плен.

— То есть вы пока удерживаете Саймона Островского? Родителям Саймона, которые с вами связывались во вторник во время пресс-конференции, пока не ждать сына?

— Да что хотят, пускай то и делают. Мы на своей территории.