Краса по-українськи

Чи може наша жінка обійтись товарами лише вітчизняного виробництва?

Заклики бойкотувати російські товари таки мають ефект. У супермаркетах помічаю все більше людей, які перед тим, як щось вкинути до кошика, перевіряють штрих-коди. Утім, на сьогодні важливо не лише відмовитись від російського, аби таким чином не підтримувати економіку окупанта. Важливо також перейти на товари українського виробництва, адже, по-перше, так ми допомагаємо розвиватись власній економіці, по-друге, відмовляючись від імпортних товарів, нехай на незначний відсоток, скорочуємо дефіцит платіжного балансу країни, а отже — і гривню. Але чи є на що переходити? З огляду на те, що основними покупцями є жінки, ми вирішили з’ясувати, який “жіночий” асортимент пропонують українські виробники.

Для початку перетрясла власну косметичку. З українських там виявився блиск для губ Diva (гарно лягає на губи, але пахне як пральний порошок, тому не користуюсь), лаки для нігтів M.A.C (дуже ними задоволена), сонцезахисний крем від “Біокон” (косметолог рекомендувала), спрей для лікування волосся від “Ельфа”. Є ще маска та скраб “Царство ароматов”, привезені минулого літа з Криму, але навряд чи тепер можна назвати їх вітчизняними...

Заходжу в один магазинів косметики та парфумерії. Питаю, які мають засоби українського виробництва. Продавець розсміялась: “А що, в Україні роблять якусь косметику?” Натомість в аптеках з українських брендів пропонують “Біокон”, “Ельфу”, Hirudo derm ( користувалась, але не знала, що made in Ukraine). На жаль, більшість українських виробників намагаються приховати своє походження, і навіть на їхніх офіційних сайтах не вказують, де саме розміщене виробництво. Скажімо, на сайті того ж таки “Біокону” вказано, що історія компанії почалась з 1991 року з відкриття “Медичного науково-виробничого об’єднання “Біокон”, але ні слова — у якому місті чи країні воно розташоване. Лише з розділу контакти зрозуміло — розташоване об’єднання у Донецьку. І бренд Hirudo derm також належить цьому об’єднанню.

“У нас насправді досить багато українських торгових марок, — каже продавець-консультант одного з магазинів мережі Watsons. — Якщо говорити про косметичні засоби для догляду за обличчям та тілом — то тут легко обійтись українською косметикою: є все, від гелів та пінок для вмивання обличчя — до туші для вій. Зокрема торгові марки Dr. Sante, Lucky day, Frech juice, Lady Caramel, “Домашній доктор”. Он цілий стенд української декоративної косметики... Але люди по-різному реагують, коли дізнаються, що це — вироблене в Україні. Хтось свідомо шукає вітчизняне, а хтось, навпаки, боїться брати українське — ставлять назад на полицю”.

До речі, під брендом M.A.C, як виявилось, випускають не лише лаки для нігтів, а й помади, блиск для губ, тіні та іншу декоративну косметику. Ціни бюджетні — від 15 до 50 гривень. Diva також має досить широкий спектр недорогої декоративної косметики.

Шампунів та засобів догляду за волоссям українського виробництва також достатньо (переважно, від “Ельфа”). Знайшла навіть “нашу” фарбу для волосся. “Рябина” називається (14,30 грн.). Не знаю, чи популярна вона, бо ані назва, ані упаковка не особливо презентабельні. Натомість засобів для фіксації зачіски (лак, пінка, термоспрей), які б виготовляли в Україні, не знайшла. Не надибала у жодній крамниці також парфумів та гігієнічних прокладок. Решта є абсолютно все.

Щодо побутової хімії, то тут також не все так сумно, як здається на перший погляд. Як переконали мене продавці, ту ж розрекламовану Gala виробляють за ліцензією в Україні. Але є й імпортні, тому треба орієнтуватись на штрих-код (482 — Україна). Для чищення плит рекомендують брати українські засоби “МИЛАМ”. Їх випускають на заводі в Луганську. Як ми з’ясували на офіційному сайті заводу, під ТМ “МИЛАМ” випускають також засоби для чищення килимів, вікон, труб, рідке мило, туалетне мило... Широкий спектр побутової хімії — від кондиціонерів для тканин до засобів для миття автомобілів випускають і на заводі у Рогатині під ТМ Gold Drop.

Щодо одягу та білизни, то тут справи трохи гірші, але за бажання можна вдягнутись в українське з ніг до голови. Скажімо, Червоноградська панчішна фабрика навіть почала відкривати свої фірмові магазини (ТМ DuVe, “Дюна”). У тому ж таки Червонограді шиють красиву білизну “Калина”, яка ані за якістю, ані за цінами не поступається відомій білоруській Milavitsa. Є фірмові крамниці з білизною “Ажур”, SEALINE — також українські бренди. На жаль, білизна українського виробництва не завжди по кишені пересічному українцю, тому люди змушені купувати дешеве китайське чи пакистанське спіднє.

З одягом трохи легше — є бюджетні бренди, є дорогі. Найбільше українського одягу трапляється в інтернет-магазинах (зрештою, як і органічної косметики). Але й у звичайних магазинах можна знайти українське. Насамперед це мережа Pink та “Жива”. Продавець у Pink чесно зізнається, не акцентують на тому, що більшість одягу, який вони продають, шиють у Львові, бо це “відлякує” покупців. “У нас є і привезені речі, наприклад, дерматинові куртки, але більшість пошите тут, у нас. Зараз з’явилось більше людей, які спочатку питають, чи в нас нема російського, потім просять показати щось українське. Але загалом дивуються, коли чують, що це пошито в Україні. Хтось каже, нарешті щось навчилися робити. Хтось починає з підо­зрою розпитувати: а як воно носиться, а чи добре переться, а чи вам не повертали...”

Взуття з українською пропискою також є. Зокрема той же “Лідер”. У багатьох крамницях також з гордістю кажуть — “Це у нас угорське взуття”, “Це словацьке”, і якось ніяковіють, зізнаючись, що це шиють в Винниках, а це — у Львові...