Передплатити Підтримати

«Якщо не підпишемо асоціації з ЄС – сонце сходити не перестане…»

Судячи з риторики влади, її євроінтеграційні заяви – фікція

Завтрашній день, 13 листопада, можна назвати «часом Х» для українських політиків. Вони або увійдуть в історію, або вляпаються у неї. У середу збіжить крайній термін, протягом якого Верховній Раді (на прохання місії Європарламенту) на позачерговому засіданні треба ухвалити закон, який дасть змогу підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Якщо парламент розтринькає відведений йому час — буде змарновано шанс вирватися з московської орбіти і долучитися до спілки цивілізованих країн. Наразі українська влада виляє хвостом. Своїм «першочерговим» завданням ставить не успішне завершення підготовки до саміту у Вільнюсі, а, за словами прем’єра Азарова, — «повернення до хороших відносин з Росією». Виглядає так, що заяви Банкової про асоціацію були фікцією, обхідним маневром, туманом у західноєвропейські очі…

Головне питання, довкола якого ідуть торги Києва і Брюсселя, — звільнення з в’язниці лідера опозиції Юлії Тимошенко, яке свідчило би про відмову від вибіркового правосуддя. Президент відкинув пропозицію співголів місії Європарламенту про помилування екс-прем’єра. Щоб умити руки, Віктор Янукович переклав відповідальність на парламент, більшість в якому мають його однодумці. Але і там ні кують, ні мелють. Не захотіли приймати законопроект позафракційної Анжеліки Лабунської, який влаштовував опозицію та її лідера, європейських спостерігачів. З тяжкою бідою погодилися розробляти новий законопроект, але утворили комісію, в якій арифметична більшість — за противниками ЮВТ. Прогуляли суботу-неділю, та й у понеділок багато не напрацювали. Опозиція наполягала на звільненні Тимошенко, провладна більшість знову казала про «тюремні канікули» і «грошову компенсацію». Справа зайшла у тупик…

Учора у розмові з кореспондентом «ВЗ» член цієї робочої групи Геннадій Москаль сказав:

— Поки президент не дасть «регіоналам» команди, вони, як на весіллі, будуть козу водити. Без вказівки Януковича вони нічого не роблять. Представник комуністів у нашій групі сказав: я присутній, але нізащо голосувати не буду. Позафракційний Єремеєв не прийшов, хоча найбільше кричав, щоб включити його у групу. Чи буде до середи якийсь результат? Коли буде дзвінок з Банкової, тоді «регіонали» і поч­нуть працювати…

Депутат від Партії регіонів Володимир Олійник, який тепер замість Ганни Герман працює ретранслятором всіх ідей Банкової, каже: навіть якщо робоча група і дійде згоди, то все одно напрацьований законопроект вчасно не приймуть. Що він особисто його заблокує «серйозним документом» з Міністерства юстиції... А голова фракції ПР Олександр Єфремов, замість того, щоб підстьобувати своїх колег до плідної роботи заради європейського майбутнього, таранить її. У неділю вкотре зухвало вколов членів місії Європарламенту, єхидно зазначивши, що ті ледь не ночують з Тимо­шенко у палаті. А про справжні гео­політичні наміри Банкової свідчить такий уривок із антиєвроінтеграційного спітчу Єфремова: «Якщо не підпишемо асоціації з ЄС, звичайно, буде погано. І Україні, і Євросоюзу. Але кінець світу не настане, і сонце сходити не перестане. Але у нас, принаймні, залишиться повага до самих себе, за те, що ми — держава, а не маріонетка». А далі пан-товариш Єфремов остаточно привідкрив карти: «У нас є колосальні проблеми, про які чомусь не прийнято говорити. Через ускладнення у відносинах з Росією ми сьогодні втрачаємо десятки тисяч робочих місць на півдні, сході та в центрі країни. Європейську сторону це не цікавить. Що відбувається? Якщо це в інтересах і України і ЄС, то Євросоюз повинен рахуватися з проблемами нашої держави, а не тягнути Україну до себе за будь-яку ціну». Геополітичні орієнтири Києва змінилися?

Експерти розходяться у вер­сіях зміни поведінки Віктора Януковича та його команди.

КОМЕНТАРІ

Сергій ТАРАН, політолог, директор Міжнародного інституту демократій

Очевидно, у тому тендері, який Янукович проводив з Росією і Євросоюзом, більше запропонувала перша. Європа теж могла б дати Києву інвестиції і позики, але вона ще вимагає реформ. А Росія їх не вимагає. Тому вибір Януковича, очевидно, схиляється більше у бік Москви, яка, напевно, після зриву Угоди про асоціацію дасть кредити. Оскільки за останній тиждень було дві прямі зустрічі Януковича з Путіним і саме в ці дні пригальмовано питання Тимошенко, що рівнозначно зриву Угоди про асоціацію, можна робити висновок, що причиною цього є вдалі домовленості Януковича з Кремлем, фінансові гарантії, які дав йому Путін.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

Не думаю, що на самій Банковій усвідомлюють, що відбувається у її взаємовідносинах з Москвою і Брюсселем. У міжнародній практиці, якщо два президенти зустрічаються між собою (маю на увазі суботні переговори Путіна і Януковича) і при цьому вони соромляться сказати про це своїм прес-службам і ЗМІ про цю зустріч, то ці країни, як правило, перебувають у поганих дипломатичних відносинах. Те, що ця розмова має секретний характер і про неї не признавалися, свідчить не про те, що Путін і далі переконує Януковича не підписувати асоціації, а про дуже конфліктний зміст цієї зустрічі. Найімовірніше, не все так просто з поворотом у бік Митного союзу.

Не можна казати, що ми призупинили рух до Євросоюзу. Інше питання — Янукович не чекав, що проблема Тимошенко буде такою принциповою для Європи. Але справа не у самому екс-прем’єрі. Це для Януковича існує проблема особистого ворога (цю естафету він перейняв від Ющенка, який тепер сидить і потирає руки). Питання у тому, що Європа не домовляється з антидемократичними режимами. Вона не може мати асоціативних відносин з країною, в якій лідера опозиції кидають у тюрму. Наш президент не розуміє, що Європа принципово не може дружити з диктаторськими режимами. Виборець Європи не зрозуміє політиків, якщо вони підпишуть Угоду про асоціацію з Україною за будь-яку ціну.