«Знайшли у себе підкинутий подарунок? Тягніть свідків і біжіть до начальника...»

У Мін’юсті настрочили антикорупційний букварик для чиновників

У Міністерстві юстиції розробили методичні рекомендації із гучною назвою «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування». «Цеу», як натякнули автори антикорупційної абетки, не лише для чиновників, а й для виховання у громадян «нетерпимого ставлення до проявів корупції». Тільки з якого, питається, переляку мін’юстівську методичку видали лише зараз, через два роки після набуття чинності розжованим у ній антикорупційним законом? Варіант «а» — ніде казенних грошей діти. Варіант «б»: для шефа Олени Лукаш старалися, щоб тій було про що відзвітувати за свою першу 100-днівку на посаді.

Найцікавіше чтиво у методичці — глава, присвячена чиновницьким подарункам. Посилаючись на вже згадуваний Закон «Про засади запобігання і протидії корупції», у Мін’юсті розписали, що можна держпосадовцям брати, а чого — ні.

Презенти від підлеглих — Боже упаси. Подарунки за сприяння комусь — свят-свят: це — завуа­льований хабар. Все решта, що не заборонено, дозволено. Тільки у Мін’юсті на цінники радять зважати. Подарунок не має бути дорожчим за півмінімальної зарплати. Ні, не чиновницької, а «всея­української»: тієї, яка на сьогодні вимірюється 1147 гривнями, а з 1 грудня «злетить» до 1218 гривень. Ділимо навпіл, і виходить, що подарунки чиновникам за 573 гривні 50 копійок (а з 1 грудня — за 609 гривень) і дешевше хабаром не вважаються. Це, як уточнено у мін’юстівській інструкції, — «дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність та пожертви». І за рік таких «правильних» презентів можна приймати від одного дарувальника стільки, щоб їхня загальна вартість не перевалила за розмір все тієї ж «мінімалки».

Ось тільки про те, хто контролюватиме дотримання чиновниками цієї «подарункової» бухгалтерії й оцінюватиме вартість презентів (ну, не з чеками ж дарувальники ходитимуть), ні в законі, ні в міністерських «цеу» — жодного слова. Зрештою, той же закон дозволяє легко обійти цінове обмеження на подарунки. Достатньо лише обставити усе так, щоб ваш дорогий презент потрапив до «благодєтєля» через посередника — когось з його рідних чи близьких. Адже на «чиновницькі» подарунки від родичів жодні табу (у тому числі і цінові) не поширюються.

Не забули у Мін’юсті розжувати і дії чиновника, якщо раптом подарунок йому... підкинуть. «Якщо особа виявила у своєму службовому приміщенні чи передану в інший спосіб неправомірну вигоду або дарунок (пожертву), вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника». Збігали до начальства — беріться за письмовий рапорт про підкинутий презент. І про свідків не забудьте...

Міттеран повернув задорогого рисака, Ширак — клінтонівський Rolex

У США особливо прискіплива увага до подарунків політикам і держслужбовцям від іноземців. Президент і федеральні чиновники зобов’язані здавати «закордонні» подарунки у спеціальний архів, якщо вартість цих презентів перевищує 305 доларів. Хоча можна офіційно викупити те, що особливо приглянулося. А ось витяг з інструкції сенату: «Якщо сенатор або службовець отримав від представника керівництва іншої країни, організації, представника фірми чи приватної особи подарунок, вартість якого перевищує 100 доларів, то зобов’язаний передати цей подарунок у розпорядження секретаріату сенату. Письмове пояснення з приводу отримання подарунка подається у двох екземплярах. Один — у спеціальний комітет з етики сенату, інший — секретарю сенату. У поясненні вказується прізвище і посада отримувача подарунка, відомості про дарувальника, опис і приблизна вартість подарунка, причини, обставини і дата його отримання».

У Мексиці службовцям дозволяють приймати подарунки, які коштують до 50 доларів. Про дорожчі чиновники зобов’язані письмово відзвітуватися і здати у відділ внутрішнього контролю за місцем роботи. «Подарунковий ліміт» для британських службовців — 140 фунтів стерлінгів, у Франції — 35 євро. Відомі випадки, коли французьким високопосадовцям доводилося повертати дарувальникам презенти, дорожчі, ніж дозволено. На слуху була історія про те, як за свого президентства Франсуа Міттеран повернув на конюшню задорогого рисака, а Жак Ширак — Rolex, подарований екс-президентом США Біллом Клінтоном.

Російські закони зобов’язують чиновників не пізніше, ніж через три дні відзвітувати про презенти, отримані на офіційних заходах чи у відрядженні. Після експертної оцінки вартості подарунків усе, що дешевше за три тисячі рублів (в українському еквіваленті це — близько 750 гривень), повертається звітувальнику. Що дорожче — на торги, під час яких чиновник, який здав ці презенти, має першочергове право викупити найбажаніший з них.