«Монархія» Ільхама Алієва

Чинний глава Азербайджану втретє став президентом. Експерти кажуть, що буде і вчетверте, і вп’яте...

На президентських виборах в Азербайджані втретє з переконливим результатом переміг чинний глава держави Ільхам Алієв, який набрав аж 85% голосів. Головний опозиційний кандидат, професор історії Джаміль Гасанли, отримав 5% голосів. Опозиція закидає владі маніпуляції. У ЦВК країни ці закиди відкидають і кажуть, що суперники Алієва просто менш популярні. Явка на виборах — 72%, із них половина виборців проголосувала вже у перші чотири години. ПАРЄ і Європарламент вибори похвалили, ОБСЄ — розкритикувала. Попри це, керівники західних країн Алієва привітали.

«У нас за опозицію ніхто не голосує»

51-річний Алієв перебуває при владі 10 років. 2008-го він набрав на президентських перегонах 89% голосів. Результати референдуму 2009-го дозволили внести зміни до конституції країни, за якими президента можна переобирати необмежену кількість разів. 2003-го Ільхам Алієв перейняв владу від свого батька Гейдара, який правив в Азербайджані упродовж десяти років, а раніше очолював Азербайджанську Радянську Соціалістичну Республіку.

У той час, як критики закидають Алієву порушення прав людини, прихильники вказують на економічні успіхи країни. Завдяки великим покладам нафти й газу 9-мільйонний Азербайджан має мільярдні прибутки, що дозволяє підвищувати рівень життя населення країни.

«На околиці Баку на дільниці у відповідь на запитання про спостерігача від опозиції мені сказали, що його немає. «А навіщо? — запитала спостерігач від правлячої партії. — У нас все одно за опозицію ніхто не голосує». І це було схоже на правду. «Ми вже 20 років як позбулися імперії, ми — незалежні, і все це завдяки Алієвим, батькові й синові», — пояснив мені член місцевого виборчкому. Далі під схвальне кивання присутніх він нагадав про 20% окупованої території країни (Нагірний Карабах, який контролює Вірменія), 1 млн. біженців, які вже не живуть у наметах, і про зростання з дня на день доходів громадян… Це було передмістя Баку — Бинагади, місце прибуткове, бо тут працюють на нафтопромі, отримуючи 700-800 манатів на місяць (1 манат = 1 євро). На такі гроші можна жити... На іншій бакинській периферії, де розповідь про життя почалася зі скарг на безгрошів’я, теж голосують за владу. Хтось упівголоса пояснює після чарки: «Якось повелося голосувати за президента. А чого голосувати за опозицію, з нею, може, ще гірше буде», — описує у репортажі з Баку кореспондент російської інформагенції «РИА Новости» Вадим Дубнов.

У Баку зміни не передбачаються

З 2003 по 2013 роки ВВП Азербайджану на душу населення зріс з 626 до 5774 євро. Це найбільше зростання цього показника у світі. Середня зарплата в країні — 412,7 маната (1 манат = 1 євро), середня пенсія — 190 манатів. Існують різні пільги.

«Чекати на якісь зміни у внутрішній та зовнішній політиці Алієва не варто. Усе буде, як раніше. Баку дуже не любить слова «проблема». Влада дотримується радянського принципу: «Хто не з нами, той наш ворог». Ворогами визнають всіх, хто проти режиму і не хвалить владу. Цей принцип і підходи до проблем збережуться. Будуть заяви про прихильність до продовження демократичних реформ, прагнення викорінити корупцію, прибрати монополізм в економіці, допомогти з появою середнього класу… Але реально нічого не зроблять. Офіційно в Азербайджані — економічний бум. А реально йдеться не про ріст доходів населення, а про зростання прибутків від продажу нафти і газу, що перебуває під жорстким конт­ролем правлячої сім’ї, якій все дістається. А також оточенню сім’ї. Тобто багатства дістаються невеликій кількості громадян. Більшість азербайджанців живе значно гірше, особливо в провінції. Цим пояснюється відтік населення за кордон у пошуках роботи. Велика кількість азербайджанців живе в еміграції, у Росії, де діють жорсткі міграційні умови, а ставлення до азербайджанців не найкраще. Без сумнівів, Алієв піде на четвертий і наступні терміни», — каже керівник департаменту конфліктів та міграції азербайджанського Інституту миру і демократії Аріф Юнусов.