Травма у спортзалі – «доведення до самогубства»?

У минулому тижневику “ВЗ” розповідав про трагічну долю десятирічного Павла Шевчука, який помер після травми, отриманої під час тренування з дзюдо. Описати горе батьків, які втратили сина, неможливо. Та не менше страждань додали їм дії людей, які за своїми посадовими обов’язками мали встановити причини смерті школяра.


Десятирічний львів’янин Павло Шевчук 9 квітня цього року отримав травму в спортивній залі спорткомплексу “Динамо”, що на вулиці Яневій. Під час відпрацювання прийомів у Павлика почала боліти голова. Тренер наказав сісти відпочити на лавку. Сходячи з татамі, хлопчик втратив рівновагу. Падаючи, вдарився головою об лавку та знепритомнів. “Швидка” відвезла його до 8­ї лікарні з діагнозом “закрита черепно­мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана надбрівної дуги зліва, мозкова кома”. 22 квітня Павлик помер на лікарняному ліжку...

Розповідаючи про трагічну подію, її свідки висували свої, іноді протилежні, версії щодо причин смерті дитини. Батьки Павлика вважають винним у трагедії тренера. Той, за версією батьків, поставив Павла відпрацьовувати прийоми в пару з більш досвідченим спортсменом, який з півгодини кидав Павла на татамі, поки у того не почала боліти голова. Можливо, через це дитина, коли йшла до лавки, впала... Адвокат батьків вважає, що провина лежить і на адміністрації спорткомплексу “Динамо”. Бо коли трапилася біда, в спорткомплексі не було медичного працівника, отож нікому було надати першу медичну допомогу. Тренер Павла натомість переконаний, що дитину могли врятувати, якби карета “швидкої” приїхала швидше.

Павлик, розповідала його мати Олександра Шевчук, на здоров’я ніколи не скаржився. Як і всі діти, був жвавим веселим хлопчиком. “Якось узимку, — пригадує Олександра, — прийшов додому з синцем під оком. Почала розпитувати, де отримав “бойовий трофей”. “Мамо, — розповів,— я бачив, як троє хлопців кидали сніжками у ще одного. Це ж нечесно: утрьох нападати на одного! Отож я заступився”. І після цього жодних скарг на болі! Те, що Павло росте здоровим, засвідчували всі медкомісії, які він проходив, як і всі школярі.

Судово-­медична експертиза, яка мала вказати причини смерті Павла, розповіла Олександра, чомусь тривала дуже довго, близько двох місяців. Нарешті експерти дійшли висновку, що причиною смерті Павла стала “вроджена вада судин мозку, яку ускладнила політравма”. Олександра вважає, що таким висновком намагаються підштовхнути до думки, що Павло помер, так би мовити, своєю смертю — від невиліковної хвороби...

Не піддається логіці й вибір статті Кримінального кодексу, за якою у Франківському райвідділі міліції міста Львова почали кримінальне провадження після смерті дитини. Знаючи, що дитина отримала травму, яка призвела до смерті, під час тренування, правоохоронці почали кримінальне провадження за... статтею 120 ККУ — “доведення до самогубства”! А коли Олександра Шевчук разом зі своїм адвокатом прийшла до міліції, щоб ознайомитися з матеріалами справи, слідчий повідомила: не дозволить цього робити, бо мати загиблого хлопчика проходить у справі як... свідок.

Остаточні причини смерті десятирічної дитини ще не названі. Можливо, слідчі продовжують шукати, хто довів дитину до самогубства? Адже тоді кримінальне провадження можна припинити будь­якого дня “за відсутністю складу злочину”. Хто заперечуватиме слідчим, що самогубства не було? А раз його не було, немає і винних...