Передплатити Підтримати

Просили євангелісти, а віддають… УПЦ МП

Частину храмового комплексу, на яку претендує Церква християн віри євангельської, ледь не отримала Львівська єпархія Московського патріархату

Міжконфесійних конфліктів у Львові не було, мабуть, із 1990­х років. Та зараз, на 23­му році Незалежності, у столиці Галичини, схоже, один такий конфлікт «вимальовується»… Під час останнього засідання сесії Львівської міської ради депутат Богдан Галайко оприлюднив звернення депутатського корпусу до міністра оборони з вимогою не допустити передачі майнового комплексу колишнього військового містечка на вулиці Пекарській, 57, Львівській єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) ­ без погодження органів місцевого самоврядування.

«Без проведення жодних громадських слухань, обговорення питання з депутатським корпусом Львівської міськради голова Львівської ОДА одноособово готує рішення про передачу одній із релігійних конфесій цілісного майнового комплексу у центральній частині міста», ­ обурився депутат Богдан Галайко. Депутати проголосували за скерування такого звернення. Нещодавно голова Львівської ОДА Віктор Шемчук розпорядився створити робочу групу з вив­чення питання передачі Львівській єпархії УПЦ (МП) майнового комплексу військового містечка №212 за адресою: вул. Пекарська, 57.

Імовірна зміна власника майна зачепила за живе і одну з релігійних громад міста. Голова Ради старійшин Церкви християн віри євангельської в Україні єпископ Василь Боєчко звернувся до влади та політиків з вимогою втрутитися у ситуацію та запобігти ймовірним негативним наслідкам зведення двох конфесій в одному нероздільному храмовому комплексі. Звернення єпископа цитують сайти «Релігія в Україні» та Chve.org.ua. Колізія в тому, що комплекс військового містечка межує з храмом Христа Спасителя. У 1992 році частину приміщень у будівлі комплексу держава передала Українській християнській місії відродження і милосердя «Добрий самарянин» та церкві ХВЄ «Воскресіння». На думку єпископа Василя Боєчка, передача приміщення, яким опікується громада ХВЄ, у власність іншій конфесії, погіршить міжконфесійну ситуацію у місті.

Громадські діячі і науковці Львова оприлюднили відкритого листа до голови Львівської ОДА, голови Львівської обласної ради та міського голови Львова. Під зверненням підписалися професор Михайло Голубець, культуролог Тарас Возняк, голова Клубу греко­католицької інтелігенції Іван Гречко, доктор історичних наук, професор УКУ Ярослав Грицак, професор Лариса Крушельницька, проректор УКУ Мирослав Маринович, колишній політв’язень Юрій Шухевич та інші достойники.

«Міну сповільненої дії було закладено ще 1992 року, коли при перерозподілі львівських храмів відповідно до потреб віруючих розпорядженням представника президента львівській громаді Церкви християн віри євангельської (Місії «Добрий самарянин») передали храм Христа Спасителя, ­ але без інших будівель храмового комплексу ­ без прихрамових будівель на вул. Пекарській, 57 і 59, які й далі використовувались Збройними силами України як військовий шпиталь, ­ йдеться у зверненні. ­ Численні прохання цієї релігійної громади до міністра оборони та до Кабінету Міністрів передати їй ці будівлі відповідно до запису в реєстраційному посвідченні, тобто «в цілому», залишалися безрезультатними. Проте коли у квітні 2013 року з таким самим проханням до прем’єр-­міністра України звернулася громада Української православної церкви (МП), адміністративна машина відреагувала блискавично, і практично всі документальні погодження на рівні центральної влади були отримані. Сьогодні справа лише за рішенням органів місцевого самоврядування Львова.

Ми вітаємо факт, що Збройні сили України і державна влада вирішили припинити нецільове використання згаданих приміщень. Проте ми цілковито переконані, що пріоритетне право отримати приміщення у власність має громада Церкви християн віри євангельської, яка домагається цього вже двадцять один рік. Цими будівлями має відати громада, яка володіє самим храмом. Інакше єдиний храмовий комплекс виявився б розділеним поміж двома релігійними громадами, що створювало б нездорову ситуацію взаємних претензій і витворило б у Львові нікому не потрібне вогнище міжконфесійного конфлікту. Закликаємо вище державне керівництво розумно і виважено підійти до тонких питань міжконфесійної рівноваги у Львові, не нав’язуючи місцевій громаді свої преференції, а представників львівської влади — виконати те, що влада повинна була зробити ще двадцять один рік тому: передати у власність будівлі на вул. Пекарській, 57—59, громаді Церкви християн віри євангельської. Закликаємо також керівництво Української православної церкви відмовитися від свого подання, беручи під увагу багатолітні звернення іншої християнської громади».

Останнє засідання робочої групи з вивчення питання передачі УПЦ (МП) майнового комплексу військового містечка відбулося 11 вересня. Під час наради опрацювали низку архівних та технічних документів, заслухали експертів з архітектурних, юридичних та майнових питань. Вирішили провести подальші консультації, залучити представників дотичних релігійних громад, вузькопрофільних спеціалістів з питань містобудування та мистецтвознавців, виїхати на місце для детальнішого вивчення питання.

З історії

У другій половині XIX ст. у Львові виникла громада Змартвихвстанців (Воскресенців). Вона містилася у приватному будинку, що відповідає сучасній адресі вул.Пекарська, 59. Парцеля (земельна ділянка) під цим номером належала міщанину Альфреду Грейму, який у 1863 р. вибудував на ній будинок. У 1869 р. Грейм відступив будинок Сусанні Гальській, а та продала його Флоріану Моравському, який у 1874 р. вибудував монастир (проект інженера Б.Ростковського). При монастирі була каплиця ­ Флоріан Моравський звернувся до магістрату за дозволом на побудову мурованої захристії і дерев’яної мовниці в подвір’ї свого будинку.

Приблизно у 1881 р. при монастирі Змартвихвстанців створили інтернат для виховання і навчання української молоді. Куратором інтернату став відомий польський історик і водночас настоятель монастиря Валеріан Калінка (1826­1886). Інтернат утримував учнів середніх шкіл за малою оплатою або безоплатно. Безоплатні місця мали українці. Разом з інтернатом існувало «Товариство опіки над уніятами», куди входили митрополит Сильвестер Сембратович і ректор греко­католицької семінарії о. В. Бачинський, які пожертвували відповідну суму на цей заклад.

Першу чергу будинку інтернату збудували у 1881­1882 рр. за проектом архітектора Альбіна Загурського. В 1896­1897 рр. за його ж проектом вибудувано другу половину. У 1897 р. збудували криту галерею-­перехід над арковим проїздом, яка з’єднала будинок інтернату з будинком костелу. Нинішній будинок храму збудований за проектом Альбіна Загурського на місці старої розібраної каплиці. Будівництво закінчено в листопаді 1889 р. У 1900 р. інтер’єр костелу розписали в романському стилі. Головний престол був з мармуру, бічний — з дерева. Вікна отримали кольорові вітражі. У 1931 р. храм реставрували. У 1932 р. його інтер’єр розписали в модерновому стилі художники Ян Казимир Смучак і Станіслав Еренфельд.

У післявоєнні роки комплекс двох прихрамових будівель використовувався під клінічний військовий шпиталь №1120 Західного оперативного командування. У 1992 році розпорядженням представника президента України у Львівській області Місії «Добрий самарянин» передали в колективне користування храм Христа Спасителя (вул. Пекарська, 59), який є невід’ємною складовою єдиного храмового комплексу.

У 1994 р. відбулася остання реставрація храму (під час пастирства єпископа Василя Боєчка). Гроші пожертвували вірні храму. Картини храму реставрували художники Сергій Хижняк і Георгій Басюк. Численні звернення Місії до вищих державних інстанцій про передачу їй приміщень єдиного храмового комплексу були безрезультатними.

У квітні 2013 року листом до прем’єр-­міністра України звернувся керуючий Львівською єпархією Української православної церкви з клопотанням про передачу єпархії «колишнього військового майна в/я 212», тобто згаданих прихрамових будівель. Після цього Міністерство оборони запропонувало Львівській ОДА взяти на баланс цей об’єкт, і на сьогодні вказані будівлі передані на баланс Львівської ОДА — з умовою передачі їх єпархії УПЦ.