• You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • Адам МІХНІК: «І ностальгія за СРСР, і культ Бандери – це погляди в минуле, а варто дивитися в майбутнє»

Адам МІХНІК: «І ностальгія за СРСР, і культ Бандери – це погляди в минуле, а варто дивитися в майбутнє»

Серед гостей Медіа-форуму, що вперше відбувся у Львові, з лекцією «Яких журналістів потребують у молодій демократії?» виступив головний редактор польської щоденної газети Gazeta Wyborcza легендарний Адам Міхнік (на фото).

«ВЗ» поспілкувався з інтелектуалом, публіцистом і дисидентом якраз напередодні професійного свята — Дня журналіста.

- Пане Міхнік, у чому, на вашу думку, полягає головне завдання журналістів сьогодні?

— Мати відвагу йти під напруженням власної публічної думки. Особливо, якщо цією думкою постійно маніпулюють демагоги і популісти. Журналіст не може бути боягузом, який підстроюється під громадську думку… Вже за років 10 усі газети в Польщі можуть перейти в Інтернет. Але навіть якщо таке станеться, то всі моральні цінності, які повинні мати журналісти, не втратять актуальності. У мене кредо — якщо у якійсь складній ситуації не знаєте як поводитися, то поводьтеся як порядна людина.

- Але як поєднувати інформацію як товар, який продають, із її гуманістичною просвітницькою метою?

— Якщо інформація має ціну, то наше журналістське сумління безцінне. Маємо прийняти, що сумління важливіше, ніж підкупи та залякування чиновників і політиків чи гроші олігархів, які платять за те, аби їх показували у вигідному для них світлі. Звучить наївно, але це так.

Журналісти мають захищати дві речі — правду і свободу. Якщо у ЗМІ будемо пропонувати дебати, які не мають нічого спільного з дебатами про вартості та цінності, натомість лише щось авантюрне і дрібне, то це означатиме, що працюватимемо над вкоріненням наявного хуліганства в суспільстві.

- Бачите для України шлях Польщі чи Білорусі або Росії?

— Щодо майбутнього України, то я належу до обережних оптимістів. Як казав Єжи Гедройц: «Поляки мають обов’язок перейматися незалежністю України». Я колись навіть уявити не міг, що доживу до часу, коли побачу незалежну Україну. Другий раз повірив в Україну, коли сталася Помаранчева революція. Це було справді чудо. У вас, звісно, існують усі проблеми перехідних демократій, як колись і у Польщі. Це звивиста вузька стежка. Відступи назад завжди будуть. Та Україна вже на іншому березі ріки. Щодо демократичного майбутнього Росії чи Білорусі, я не певний, а от щодо України, то так.

Мій оптимізм щодо України повен знаків запитання. З неспокоєм дивлюся на поляризацію вашого суспільства — пострадянську ностальгію на сході і культ Степана Бандери на заході України. Це погляди у минуле. А варто дивитися у майбутнє. Це дещо схоже на те, що у Польщі. У радянський час сформувалася певна свідомість. І вона живе довше, ніж сам СРСР.

- Чи ви бачите в Україні потужні незалежні медіа, які могли б відіграти важливу роль в демократизації суспільства?

— Звісно, так. Вони існують, як досі ще не ліквідований капітал Помаранчевої революції. Але також бачу сили в українському істеблішменті, які хотіли би вдягнути намордники вільним незалежним медіа. Це дуже небезпечно, бо бачимо, до чого це призвело в Росії та Білорусі.

Довідка «ВЗ»

Адам Міхнік народився 17 жовтня 1946-го у Варшаві. Польський громадсько-політичний діяч, журналіст, дисидент. За версією газети The Financial Times, один із 20 найвпливовіших журналістів світу за 2006-ий. Засновник і головний редактор найвпливовішої в Польщі та однієї з найбільш впливових у Європі газет — Gazeta Wyborcza. Почесний доктор Міннесотського та Мічиганського університетів, Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку. Почесний професор Києво-Могилянської академії. Лауреат премії «За свободу» французького ПЕН-клубу, Міжнародної премії Еразмус (Нідерланди), кавалер ордена Почесного легіону (Франція). У 2007-му нагороджений Орденом Ярослава Мудрого ІІІ ступеня. Автор книги «У пошуках свободи. Есеї про історію та політику».

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • Адам МІХНІК: «І ностальгія за СРСР, і культ Бандери – це погляди в минуле, а варто дивитися в майбутнє»