У кулінарній столиці Італії – багате меню: духовне і гастрономічне

Болонья славиться і найстарішим університетом Європи, і пастою Болоньєзою.

Болонья — місто освітніх реформ та кулінарних шедеврів. Столиця регіону Емілія—Романья — не менш цікава, ніж інші туристичні перлини Італії: Верона, Падуя, Флоренція, Венеція… У Болоньї — 42 кілометри аркад (найдовша у світі — протяжністю 3,5 кілометра), десятки палаців, веж, церков, 40 музеїв,

…При в’їзді в середньовічне місто звертаємо увагу на архітектуру будинків червоного кольору. Трохи нагадує Красну площу Москви. Такий колір — не випадковість. Місто боронилося від варварів і лише у XIV столітті стало вільним. Зводили будинки з недорогих матеріалів — червоної цегли, червоної глини. На гербі міста є напис «Лібертасо», з італійської — “свобода”. Назва Болонья пішла від слова «боно», що означає побажання чогось позитивного. Це те саме, що і бонджорно (добрий день), бонасейра (добрий вечір), бон апетіто (смачного).

Зараз місто просторе, затишне і чисте. У домашньому побуті болонці не відстають від неаполітанців — на балконах розвішана білизна. Перші поверхи занедбаних будівель — місце для творчості графітчиків.

Ми приїхали в час сієсти (від 14—ї до 16—ї години італійці мають обідню перерву, під час якої зазвичай сплять), людей на вулиці обмаль. Екскурсія стартує з головної площі міста, де розміщена візитна картка Болоньї — фонтан Нептуна. Біля нього продають сувеніри торговці з Африки, одягнені як шамани. Туристи наввипередки фотографуються з колоритними продавцями, але сувеніри купувати не поспішають.

Болонья славиться двома похилими вежами (Азинеллі — 97 метрів та Гарізенда — 90 метрів), які жартівливо називають Пізанськими. Вони відхилені від осі на 3,22 метра. Гід Тамара розповіла, що Болонья може вразити туристів насамперед тим, що тут є безкоштовне вуличне кіно, багато концертів, у більшість галерей вхід вільний. Для цього з міського бюджету виділяють гроші. Не фестивалями єдиними живе місто. Емілія—Романья — земля моторів, а Болонья — її епіцентр. Тут проходять міжнародні змагання з баскетболу, гандболу. Для тих, хто не може жити без адреналіну, — музей спортивних мотоциклів (у місті щороку відбуваються змагання з мотоспорту).

«У XIV столітті болонці хотіли звести найбільшу у світі базиліку Святого Петронія. Культова споруда мала перевершити навіть собор Святого Петра у Ватикані. Але бюджет розорився, і церкву у Болоньї збудували нижчу — лише 135 метрів заввишки”, — зазначила пані Тамара. На фасаді — сонячний календар. Сходи собору окупували туристи і перетворили їх на міні—готель і навіть пляж. Хтось сидить як на дивані, а дехто навіть розлігся і відпочиває. Переважно біля базиліки читають книжки, працюють з ноутбуком. Заходити в храм не дозволяють у короткій спідниці та з оголеними плечима.

Жаб не готують, пригощають пастою Болоньєза

Проходимо через коротку і вузеньку вулицю Жаб. Колись тут були ресторани, де готували страви з жаб, а тепер — закриті магазини. Бути у Болоньї і не скуштувати пасту Болоньєзу — велика помилка. У цьому місті вперше винайшли соус Болоньєза. Його додають до однойменної пасти. Через це Болонью почали називати кулінарною столицею Італії. У кафе порцію пасти подають за 9 євро, але можна знайти і дешевшу — за 5—7 євро. Місцеві смаколики — бульйонні тортелліні (з м’ясом, сиром та овочами), схожі на наші пельмені, трюфельний сир, пармезан (20 євро за кілограм), Мортаделла (варена ковбаса, яку вперше почали виготовляти у Болоньї) — 23 євро. Болонья є також батьківщиною бальзамічного оцту.

На кожному кроці — продуктові лавочки. З вітрин виглядають апетитні ковбаси, сири, елітні вина. У Болоньї це більше, ніж продуктові магазини. Це своєрідні музеї, де смаколики виставлені як експонати. Відвідувачів закликають фотографувати і водночас дегустувати (не безкоштовно, звичайно). Поміж гастрономічних магазинів гармонійно вписалися і сувенірні. Щоправда, ціни кусаються. Сувенірні цяцьки з глини чи фаянсу обійдуться у 36—190 євро.

У кафе — гостинна атмосфера. Офіціанти у традиційному італійському стилі жартують з відвідувачами, допомагають вибрати страви. Замовлення приносять швидко. За пасту Болоньєзу та апельсиновий фреш заплатила 9 євро.

Сім’ї з чотирма дітьми називають божевільними

Економічна криза вдарила по всіх сферах життя. Середня зарплата у Болоньї — 1200—1300 євро, мінімальна — 900 євро. Найбільше заробляють лікарі, нотаріуси та юристи. Оренда житла обходиться щонайменше у 450 євро, середня ціна — 500—600 євро. Дорожнеча та не надто високі зарплати (за європейськими мірками) позначилися на демографічній ситуації. Пані Тамара зазначила, що більшість сімей мають одну—дві дитини. Тих, хто має трьох, вважають багатими, а хто виховує чотирьох — або дуже багатими, або божевільними. Щоб віддати одну дитину в дитячий садочок, потрібно викласти 450 євро на місяць. А якщо дітей троє—четверо, плюс оренда за житло, комунальні послуги — що залишається у сімейному бюджеті?

Болонья — місто університетів, освітніх реформ. В університетах навчатися доволі престижно, вступити нескладно. Для навчання потрібно досконало знати італійську. Навчання в середньому коштує 1,5—2 тисячі євро за рік. Популярний факультет — медичний. Для лікарів тут завжди знайдеться робота, адже після навчання можна без проблем працевлаштуватися. Сімейних лікарів “хапають з руками і ногами”, це популярна професія. Початківці в цій сфері заробляють 500 євро на місяць, згодом — 1,5 тисячі євро.

P. S. Редакція дякує за організацію поїздки туристичному оператору Rich—tour. www.rich—tour.com, rich—tour@mail.ru.