Привіт від провісників літа

Півлітровий слоїк перших суниць–«позюнок» коштує як півкіло свинини

В останні дні весни на міських ринках з’явилися перші лісові ягоди — суниці. Вітамінний товар на прилавках не залежується. Беруть його всі, хто дорожить своїм здоров’ям і не довіряє медичній «хімії». Травознаї кажуть, що суниці позитивно впливають на весь організм, особливо поліпшують зір. Старшим людям пригоршня цих ароматних червоних намистинок зі сметаною краще за всякі піґулки на кілька днів поліпшить самопочуття. А ще кажуть: якщо протягом літа з’їсти літр суничок — всю зиму не діставатиме простуда…

Пані НІНА, вахтер підприємства у районному Миколаєві, по суниці у вільний від роботи час йде з чоловіком—пенсіонером і донькою, яка у декретній відпустці. Беруть курс на лісові поляни у Великій Волі, Тростянці, Радові. Намотують за день по кілька кілометрів. Після таких ходінь по росах ломить ноги і спину — щонайменше півтори години треба «погорбатитися», щоб назбирати півлітровий слоїк суниць. Тому не допитуйте, чому за нього згодом треба викласти 30 грн.

Того дня найбільше суниць зібрала донька — аж чотири літри. Чоловікові пощастило заповнити трилітровий слоїк. Сама господиня спромоглася принести два з половиною літри. Трохи покладуть у морозильну камеру, решту — понесуть на торг. Розпитуємо пані Ніну, на що потратить зароблені «суничні» гроші.

— Собі нічого не купую, — каже вона. — Вся виручка йде на спільні домашні потреби. На моїй фірмі платять від сили півтисячі гривень на місяць — хіба нині за них проживеш? А зараз зі своїм дідом відкладаю гроші на подарунок внучці — 7 липня у неї перше причастя. Треба придбати золотий ланцюжок. Обійдеться він щонайменше у 1200 грн. А медальйончик до нього з Матінкою Божою куплять хрещені батько—мати…

До «самопального» прилавка біля гастроному підходить колишній офіцер міліції.

— Почому «позюнки»? — цікавиться. І побачивши наші здивовані очі, уточнює: так колись називали суниці наші прадіди. Почувши суму, міліціонер згадує, що таких грошей при собі не має, і обіцяє прийти за духмяним товаром пізніше.

Фотографуватися пані Ніна не хоче. А от четвертокласник Святослав погодився без вагань. Спробував одну ягідку — і розплився у приємній усмішці: смачніша, ніж магазинний «чупа—чупс»!