Передплатити Підтримати

В університеті Падуї викладав Галілей...

Святий Антоній чує кожного, хто просить про зцілення і спокій.

До одного з найромантичніших міст Італії — Падуї (італійською — Падова) завітала у рамках травневого туру до Риму. Колега порадила: поїдеш до столиці Італії, неодмінно відвідай місто одного з найстаріших університетів (в ньому першою в Італії здобула вищу освіту жінка), де колись викладав Галілео Галілей. Містечко розташоване в регіоні Венето — на півночі “італійського чобітка”, поблизу Венеції та Верони. Оригінальність Падуї в тому, що це єдине у світі місто трьох “без”: святий без імені (покровителя міста Антонія скорочено називають Санто), кафе без дверей — перше в Європі цілодобове кафе Педроккі, луг без трави — головна площа міста Пратто делла Валле встелена камінням, схожим на гравій.

При В’ЇЗДІ в місто зауважила, що новітня забудова гармонійно влилася в архітектурний ансамбль столітніх будівель, середньовічних мурів з каменю. Біля тротуарів не бракує велосипедних доріжок. Місто вражає чистотою, затишністю і тишиною. Та це на околицях, у центрі та біля головних пам’яток гамірно, багато туристів.

По дорозі до центральної площі нас атакують групи нав’язливих торгашів, які наввипередки пропонують парасольки по 10 євро, дощовики — по п’ять. Порада туристам: ігнорувати начебто безкоштовні послуги вуличних “підприємців”, які пропонують зав’язати на руку диво—нитку, дають хліб для годівлі голубів. Потім вони вимагатимуть за це щонайменше два євро. У Падуї це типова картина, особливо на парковках туристичних автобусів, що неподалік площі Пратто делла Валле. Нашій туристичній групі довелося довго відбиватися від них. Дехто з туристів все—таки придбав парасольку, виторгувавши знижку у три євро.

На центральній площі кипить життя на повну потужність: з’їзд байкерів, гастрономічний фестиваль. Ну і туристів наїхало... Від запаху запеченого м’яса аж паморочиться в голові. Забули про екскурсію, гайда куштувати смаколики різних кухонь світу, які готують просто неба. Порція свинини з овочами на грилі коштує 12—15 євро, запечені ковбаски — 7 євро, пиво — 3—4 євро, глінтвейн — 1,5—2 євро.

Після “АПЕРИТИВУ” — екскурсія по другій найбільшій у Європі площі (перше місце — площа в українському Харкові), яка колись була ареною гладіаторських боїв. Арена існувала, коли Падуя була у складі Риму, потім — Венеціанської Республіки. Її розібрали і на цьому місці звели площу. Прато делла Валле скорочено називають Прато. Площа унікальна тим, що вона у формі яйця. На ній є 78 статуй героїв Падуї (іноді їх менше, бо забирають на реставрацію). Першу статую на головній площі міста встановили 1775 року, останню — 1883—го. Переважно на почесне місце заслуговували професори університетів, артисти, керівники міста.

З одного боку площі — річка з чотирма містками. Її туристи називають каналом, жартуючи, що це маленька Венеція. У Падуї, як у Венеції, чимало старовинних палаців, храмів (один з найбільших — базиліка Святого Антонія). Стиль архітектури схожий на той, що у Венеції. Вдень у Падуї тихо, життя оживає надвечір (з 14—ї до 16—ї — традиційна сієста). У більшості ресторанів та кафе можна пити каву допізна, розважальні заклади працюють до ранку, бутики брендового одягу (у центрі їх на кожному кроці) — теж приймають відвідувачів майже до опівночі. У деяких магазинах центральної частини можна зустріти продавців з України. А найбільше наших заробітчан — у Мілані та Неаполі.

Бути В ПАДУЇ і не відвідати базиліку Святого Антонія Падуанського? Це головний храм міста (висота — 195 метрів), що має багату історію. Екстер’єр — скромний, культова споруда зведена в романському стилі. Базиліка Святого Антонія — це комплекс з багатьма внутрішніми двориками. Вони — справжній райський куточок з екзотичними столітніми деревами та рідкісними рослинами. Щороку до базиліки приїжджають мільйони паломників, просять у святого зцілення. Тут зберігаються його мощі. Я теж побувала у базиліці Антонія. Люди тут моляться, просять Антонія про спокій. При вході відвідувачів попереджають: фотографувати заборонено. Добре, що штрафу для туристичних папараці немає. Зауважила, що одна туристка з Росії зробила кілька фото в середині базиліки. Через кілька хвилин до неї підійшов охоронець, змусив стерти світлини з фотоапарата.

Уцентрі ПАДУЇ є на що подивитися — площі трав та фруктів (місцеві ринки) оточені старовинними палацами, серед яких — Палаццо делла Раджіоне (тут був зал засідань міського суду). А ще місто унікальне тим, що на його честь у 1893 році назвали астероїд — “363-Падуя”. Наукове відкриття народилося в обсерваторії французької Ніцци.

Після екскурсій потрібно перекусити. Хтось подався на центральну площу, де пахне смаженим м’ясом, італійською випічкою (там ціни трохи нижчі, ніж у закладах громадського харчування). Дехто з туристів нашої групи вирішив перекусити у затишних кафе. В середньому обід обходиться у 10—12 євро. Найдешевша паста — 4,5 євро, лазанья — 4 євро, піца — 8—9 євро. В Італії прийнято залишати у кафе чайові — 10% від суми замовлення. У меню деяких кафе вказано відсоток від замовлення за обслуговування.

Падуя — місто спокою, затишку та неймовірної італійської гостинності. Місто, до якого хочеться повернутися. Так ним захопилася, що навіть забула кинути монету у фонтан на центральній площі, щоб приїхати туди ще раз...

P. S. Редакція дякує за організацію поїздки туристичному оператору Rich—tour. www. rich—tour.com, rich—tour@mail.ru.

Фото автора

і зі сайту iPress.ua

Падуя, Італія