Передплатити Підтримати

Стелла запалює зірки

Чемпіони минулого і медалісти майбутнього зустрілися на Кубку Стелли Захарової

Для гімнастів «Кубок Стелли Захарової» — один з тих рідкісних турнірів, який, подібно до чемпіонатів світу та Європи, збирає повні трибуни глядачів. А для самих глядачів — це дводенне сімейне свято. Бабусі, які свого часу обожнювали Ларису Латиніну, а згодом і Людмилу Турищеву та Ольгу Корбут, прийшли подивитися на космічну, як для часів їхньої молодості, гімнастику. Дізнатися імена нових героїв, а заодно і подивитися, якими поважними та солідними стали вчорашні «дівчатка з кісками» Антоніна Кошель чи Оксана Омельянчик. Сьогодні визнані чемпіонки за суддівськими столиками вирішують долі своїх наступників.

«Мене найбільше здивували повні трибуни. Стільки глядачів у нас в країні я ще не бачив! — розвів руками лідер української збірної Олег Верняєв. — Звичайно, на будь-яких змаганнях приємно перемогти. Але коли на тебе ніхто не дивиться, то немає того куражу, натхнення, адреналіну. Тому у присутності глядачів ми особливо стараємося. А перед домашніми трибунами взагалі хотілося довести, що гімнастика у нас якісна і тому варта уваги». Володар однієї з найскладніших програм у світі сам не планував виступати. Та в останній момент передумав і вирішив провести на помості контрольне — перед етапом Кубка світу в Токіо та чемпіонатом Європи — тренування. І не пошкодував. Трішки збавивши складність в опорному стрибку, Олег випробував нові елементи на вільних, перекладині та кільцях. Як підсумок — абсолютна перемога у багатоборстві, «золото» на килимі і коні та «срібло» на кільцях. Своє законне місце у фіналі на коронних брусах та опорному стрибку Верняєв віддав молодшим колегам по збірній — ці види у нього і без додаткових тренувань стабільні.

За день до початку турніру під час тренування серйозної травми зазнала лідер нашої жіночої збірної Марія Лівчикова. Грація із Горлівки ще до кінця не відновилася після неприємної травми лівої ноги — розриву хрестоподібної зв’язки. Приземлення після блискавичних тренувальних піруетів стало для Марії останнім на турнірі: хрестоподібна зв’язка тепер уже правої ноги наказала довго жити.

«Травма Маші незадовго до чемпіонату Європи — це надзвичайна втрата для нашої команди. Вона з кожним турніром набирала оберти. На останньому турнірі у Франції Лівчикова у багатоборстві набрала під 57 балів — з таким результатом можна було би поборотися за європейський п’єдестал», — розповіла наставниця жіночої збірної Оксана Слюсарчук.

Замість Лівчикової медалі у жіночих видах програми для України пішла здобувати Христина Санькова. «Передбачалося, що Санькова не виступатиме у багатоборстві: через травму ліктя ми звільнили її від брусів. Однак в останній момент — після травми Лівчикової — ми поставили її у першу команду, і їй довелося відпрацювати усі чотири прилади, — веде далі Слюсарчук. — Ці змагання ще раз довели: Санькова з тих спортсменок, які не зважають на попередні невдачі, а вміють у відповідальний момент зібратися і боротися до кінця». Однак базової складності Санькової не вистачило для того, щоб на рівних конкурувати з титулованими росіянками у багатоборстві. Христина стала третьою, поступившись Алії Мустафіній, яка в Лондоні зібрала повний комплект олімпійських нагород, та Анні Дементьєвій. Зате обійшла титулованих візаві на колоді. Алія не втрималася на 10-сантиметровій смужці приладу, чим і дала шанс суперницям. Чисто відпрацювавши свою програму, яка за складністю лише 0,1 бала поступається російській, Санькова змусила весь зал піднятися, щоб послухати гімн України на свою честь.

— Організатори турніру дуже вдало підібрали терміни проведення змагань: після чемпіонату Росії і перед першістю Європи випробувати свої сили на помості не завадить, — до журналістів Мустафіна вийшла у шарфику футбольної збірної України, який красивій дівчині зі східними рисами обличчя подарували у холі Палацу спорту. — У мене не було якихось конкретних завдань: просто виступити на помості. Який у мене стимул після повного комплекту олімпійських нагород тренуватися далі? Просто мені подобається це робити. Мене ніхто не заганяє в зал, це — моє особисте бажання. Після Лондона я взяла невеличку перерву. Місяця часу мені цілком вистачило для відпочинку.