Під різними прапорами

Вітчизняні спортсмени часто змінюють громадянство. Натомість біатлоністка Марія Панфілова переїхала з Росії в Україну

10 березня на етапі Кубка світу в російському Сочі українська жіноча команда здобула «срібло» в естафеті. Завершальний етап бігла Марія Панфілова. Стартувавши як лідер, біатлоністка все ж не змогла втримати першу сходинку. Але разом з тим не дозволила обійти себе нестримній норвежці Турі Бергер. Зовсім недавно, в січні цього року, Панфілова змінила громадянство з російського на українське. Ми вже звикли до сумного досвіду, коли саме наші спортсмени шукають кращої долі за кордоном... Цього разу сталося навпаки. Що ж змусило Марію піти на такий рішучий крок?

У біатлоні Панфілова з 2007 року. Після двох непоганих сезонів спортсменка могла розраховувати на місце у складі національної команди Росії, та потім був провальний сезон. З наступного року Панфілова знову почала показувати хороші результати. Але й цього разу не судилося. Завагітніла, народила, а тому сезон 2011-2012 взагалі пропустила. Повернувшись, знову почала показувати достойні результати, та цього, однак, виявилось недостатньо для участі в етапах Кубка світу. Тоді Панфілова остаточно вирішила для себе, що в Росії більше не виступатиме. Як зізнається спортсменка, якби її не прийняла інша країна, то вона б взагалі завершила кар’єру.

В Україну Панфілову перетягнула ще одна росіянка, яка обрала українське громадянство, Ольга Абрамова. Саме завдяки їй Марія познайомилися з керівниками Федерації українського біатлону. Як розповідає Панфілова, в Україні більш дружелюбна атмосфера. На думку Панфілової, у нас набагато кращі умови для тренування. І це в той час, коли фінансування українського біатлону в десять разів менше, ніж російського. Крім цього, у Росії в Марії були складні стосунки з тренером, з яким вона рідко знаходила порозуміння. У наших східних сусідів спортсмени постійно відчувають тиск, бо від них завжди вимагають високих результатів. «Якщо ти не в трійці, то тебе піддають критиці», — згадує Марія.

В Україні біатлоністка відчуває підтримку. За це Панфілова відплачує максимальною самовіддачею і шаною до української мови. У соціальних мережах Марія намагається відповідати українською мовою. На тренуваннях і поза ними біатлоністка просить Олену Підгрушну говорити до неї саме українською. «Я дуже хочу знати мову, ну хоча б розуміти, тому що вона мені дуже подобається», — зізналася Марія в інтерв’ю газеті «Сегодня». А нещодавно до дня народження президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака вона з Абрамовою навіть вивчила вірша українською.

Приклад ПАНФІЛОВОЇ залишається радше винятком. Частіше саме українські спортсмени покидають нашу країну, не знаходячи належної, насамперед фінансової, а інколи й моральної, підтримки. Наприкінці минулого року Україну сколихнула новина про те, що перший номер чоловічої збірної України зі спортивної гімнастики Микола Куксенков прийняв рішення виступати за національну команду Росії. І от зовсім недавно 23-річний тепер уже колишній киянин завоював два «золота», одне «срібло» і одну «бронзу» на чемпіонаті Росії зі спортивної гімнастики. Ще влітку на Олімпіаді в Лондоні спортсмен захищав честь України. Тоді Куксенков двічі зупинився за крок від п’єдесталу. Спочатку в багатоборстві, а потім і в командних змаганнях. Команда ж Росії на Олімпіаді показала лише 6-й результат. Та це не завадило гімнастові по закінченні Олімпіади заявити, що він разом з родиною переїжджає у Владимир і в подальшому захищатиме кольори Росії.

Куксенков давно хотів переїхати в Росію. Рішення про це він прийняв ще чотири роки тому. Головною ж перешкодою було те, що його батько очолює чоловічу збірну України зі спортивної гімнастики. У квітні 2011-го гімнаст відкинув пропозицію прийняти російське громадянство, бо дуже хотів виступити на Олімпійських іграх. Та вже тоді в Росії йому обіцяли хороші умови та вирішення квартирного питання. «Зрозумійте, я не хочу слави, абощо... хочу працювати з розумінням того, що це комусь цікаво і потрібно», — так пояснює своє рішення Микола Куксенков.

Фігурне КАТАННЯ — ще один вид спорту, в якому українці захищають честь інших країн. Олена Савченко та Тетяна Волосожар ось уже другий рік головні претендентки на найвищі нагороди у фігурному катанні в парному розряді. Обидві дівчини розпочинали свої виступи в Україні, але нагороди виборюють для інших країн.

Народжена в Обухові на Київщині, Олена Савченко у парі з Робіном Шолкови уже дев’ятий рік виступає за Німеччину. Саме в складі цього дуету Олена здобула свої найвищі нагороди. На зимових Олімпійських іграх в 2010 році пара стала лише третьою, доволі сенсаційно поступившись китайцям. А от на чемпіонатах світу та Європи ця пара здобула, мабуть, найбільше нагород за останнє десятиріччя. Олена та Робін — 4-разові чемпіони світу (2008-2009, 2011-2012 роки), 4-разові чемпіони Європи (2007-2009, 2011 роки), 7-разові переможці національної першості Німеччини з фігурного катання.

До 2002 року Олена Савченко захищала честь України. Вона каталася в дуеті із Станіславом Морозовим. У 2001 році пара стала чемпіонами світу серед юніорів. Олена Савченко і Станіслав Морозов також двічі вигравали чемпіонат України і стали 15-ми на ХІХ зимовій Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті у 2002 році. Та одразу після Олімпіади Станіслав отримав травму. Олена не захотіла чекати його одужання і кинулася шукати нового партнера. Спочатку вона пробувала кататися з Антоном Неменком із Росії. Партнер був навіть готовий переїхати у Київ, та Федерація фігурного катання України відмовилася фінансувати підготовку пари... Після цього у пошуках нового партнера Савченко звернулася до відомого журналіста, що спеціалізується на фігурному катанні, Артура Вернера. Той порадив Олені тренера Інґо Штойєра, в якого саме був вільний парник — Робін Шолкови. Так у травні 2003 року Олена вирушила до Німеччини.

Коли фігуристка покидала Україну, то Федерація фігурного катання України викликала її до спорткомітету — наказали повернути усе, що одержала від держави. Чиновники були дуже здивовані, дізнавшись, що за весь час держава зшила Олені одну сукню та купила пару ковзанів. Інші костюми спортсменка шила за гроші батьків...

У 2010 році вирішила змінити громадянство на той час найсильніша фігуристка України Тетяна Волосожар. Після переїзду до Німеччини Савченко саме Тетяна стала новою партнеркою Станіслава Морозова. Фігуристи чотири рази ставали чемпіонами України і тричі зупинялися за крок від нагород чемпіонату Європи. На Олімпіаді-2010 року пара посіла 8-му сходинку. Після цього Морозов вирішив припинити свої виступи. Як і Савченко вісім років тому, Тетяна кинулася шукати нового партнера. Ще з юніорських часів російські спеціалісти сватали Волосожар у пару до Максима Транькова. Тому після Станіслава вибір впав саме на російського фігуриста. Цього разу українська федерація вирішила виправити свою помилку із Савченко і запропонувала Максимові перейти під синьо-жовті кольори. Але Траньков відповів категоричною незгодою. Тому переїжджати вирішила Тетяна.

Загалом історія зміни спортсменами українського громадянства нараховує десятки випадків — у різних видах спорту. Варто згадати біатлоністку Олену Зубрилову, фрістайлістів Анну Цупер та Антона Кушніра, які прийняли білоруське громадянство. Хоча президент Лукашенко гучно висловлює своє невдоволення виступами біатлоністів, фінансування зимових видів спорту в цій країні в рази більше, ніж в Україні... Веслувальники Валентин Дем’яненко, Сергій Безуглий та Максим Прокопенко, борчиня Марія Стадник сьогодні захищають честь Азербайджану. Гандболіст Сергій Шельменко та шорт-трековик Григор’єв віддали перевагу виступам за Росію. Лучниця Христина Есебуа замість України обрала Грузію. Російський паспорт вже отримав гросмейстер з Криму Сергій Карякін. Цей список можна продовжувати…