Передплатити Підтримати

«Жінок роблять щасливими прості і вічні речі»

Феміністка Оксана Кісь розповіла «ВЗ» про історію і значення Міжнародного жіночого дня

Свято весни і жіночності, яке традиційно відзначаємо 8 березня, «народилося» ще на початку XX століття. Щоправда, тоді мало зовсім інше забарвлення, не асоціювалось з романтикою, жіночою красою й материнством. Про те, як протягом століття змінювався зміст свята, як нині його відзначають у світі і що потрібно жінкам, аби бути щасливими, кореспондентові «ВЗ» розповіла кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, голова громадської організації Науково-дослідний Центр «Жінка і суспільство», експерт Гендерної експертної платформи ГІАЦ «КРОНА», феміністка Оксана Кісь (на фото).

—Відзначати Міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права запропонувала Клара Цеткін на II Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені в 1910 році. Передували цьому масові березневі страйки жінок-робітниць з текстильних і швейних підприємств Північної Америки. Жінки вимагали підвищення заробітної плати і зменшення робочого дня, — розповідає пані Оксана.

Вже 1911 року вперше відзначили Міжнародний жіночий день — на початку березня мільйони жінок у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Данії вийшли на мітинги. Вони боролися за рівні з чоловіками права на працю, участь у виборах, здобуття фаху, протестували проти дискримінації. Вуличні протести охопили більшість європейських країн, і навіть Росію. Жінки скандували пацифістські гасла, виступали проти війни.

- Отже, жінки протестували у перші березневі дні, про конкретну дату — 8 березня — не йшлося…

— Тоді не йшлося. 23 лютого 1917 року з ініціативи жінок-соціалісток у Петербурзі відбулися масові жіночі страйки, демонстрації, спрямовані проти нестерпних умов життя, війни і голоду. Оскільки

23 лютого за новим стилем припадає на 8 березня, радянська влада у 1921 році прийняла рішення відзначати 8 березня як День трудящих жінок. Тоді це ще не був вихідний (у СРСР 8 березня стало вихідним у 1965 році).

- А коли і Міжнародний жіночий день переріс у свято весни, жіночої краси і любові, яке ми нині відзна-чаємо?

— Від часу, коли виникла ідея щорічно відзначати день солідарності жінок у боротьбі за рівноправність, більшовики-комуністи намагалися це свято наситити змістом класової боротьби. На пропагандистських плакатах початку 20-х років не знайдемо згадки про День солідарності жінок, натомість — про свято жінок-робітниць. 1920 — поч. 1930-х років у гендерній політиці радянської влади — це період, коли намагалися розмити гендерні відмінності шляхом дотягування жінок до образу ідеального чоловіка — робітника, якого вважали взірцем будівника комунізму. Про жіночність тоді не йшлося.

У день 8 березня жінвідділи (спецструктури при осередках компартій) ініціювали колективні збори, на яких обговорювали проблеми емансипації жінок, визволення їх з «кухонного рабства». Центральні органи компартій видавали інструкції, як потрібно відзначати 8 березня у трудових колективах, партійних осередках. Відколи святкування 8 березня опинилося під повним контролем компартії, жінки вже не мали змоги відкрито і гостро обговорювати проблеми дискримінації та критикувати владу. На урочистостях виголошують подяку партії за турботу про жінок та звіти про здобутки жінок у соцзмаганнях. Радянські плакати майоріли чоловічими рисами, будь-які ознаки жіночності оголошуються буржуазними пережитками. Але вже у повоєнний час у день святкування 8 березня в офіційній риториці, на передовицях газет, листівках, плакатах з’являються елементи жіночності. Це було пов’язано з демографічною кризою у Радянському Союзі, заохочуванням жінок до збільшення народжуваності. У 1944 р. в СРСР запроваджують заходи на підтримку материнства: почесне звання “Мати-герої-ня”, ордени та медалі, запроваджують соціальні пільги та державну допомогу таким сім’ям. У цей час на 8 березня починають вітати матерів у садочках, школах. У 1960-70-х роках на листівках з’являються нотки жіночності. Розглядаючи листівки різних років, спочатку на них бачимо жінок-трудівниць, матерів, молодих дівчат, а на початку 1980-х років — маленьких дівчат. З’являються полярні образи: хлопчик-солдат і дівчинка-Мальвіна (тендітна, ніжна). В останні роки радянської влади зображення і згадки про жінок повністю зникають з листівок — їх замінюють мультяшні і казкові герої (чебурашки, буратіни, зайчики, ведмедики) та весняні краєвиди з квітами, що свідчить про остаточне одомашнення свята, вихолощення з нього решток первісного значення. Так відбулася поступова трансформація від протестного свята з демонстраціями та мітингами до свята весни, краси, любові. Така деполітизація Міжнародного жіночого дня не сталася випадково — це був результат змін у гендерній політиці радянської влади, які свідомо маніпулювали значенням цього свята. Радянській владі не потрібні були свідомі жінки, які б вимагали забезпечити на ділі проголошені в СРСР права та можливості жінок.

- Як за кордоном відзначають 8 березня?

— Наприкінці 1960-1970-х років у Європі, Північній Америці була друга хвиля фемінізму — серйозна політизація жіночого руху. Це позначилося на тому, як жінки почали ставитись до своїх прав, свідомо сприймати свою суспільну роль, критично оцінювати суспільство, яке обмежує їх. У 70-80-х роках за кордоном почали стрімко розвиватися феміністські і гендерні студії в університетах. Громадські організації та дослідниці-феміністки здійснювали серйозний тиск на уряди.

1975 рік ООН проголосила Роком жінок, 1977-го Генеральна асамблея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній з країн-учасниць ООН було запропоновано раз на рік відзначати Міжнародний день прав жінок, обрати дати, які відповідатимуть їхнім національним традиціям. У Німеччині, Франції, США 8 березня ніколи не було державним святом, вихідним днем. Там Міжнародний день солідарності жінок відзначають жіночі громадські організації. У Європі вже не настільки узгоджено, як це було у перші роки, відзначають Міжнародний день солідарності жінок.