На фото Іван Виговський, а підписано – Юрій Хмельницький

Чому українські підручники рясніють помилками?


«Діти, у підручнику помилка». Цю фразу не раз чула від своєї шкільної вчительки. В школу я пішла після проголошення незалежності. У той час алярмово замінювали старі радянські підручники на сучасні українські. З помилок не дивувалися, учні навіть тішилися, що у підручнику з математики для 5 класу чимало завдань неможливо розв’язати через неправильну умову. Здавалося, засилля помилок виправить час. Але і зараз ситуація не краща. Якщо немає ляпів, з’являються інші претензії до якості. Ось у свіжому «Букварику» неправильно адаптували твори письменників. Чи справді все так погано?

Письменник і не знав, що потрапив у підручник

Журналістка Зоя Звиняцьківська вирішила поцікавитися підручником, з якого вчаться її доньки-першокласниці. Те, що побачила, шокувало: твори багатьох письменників змінено до невпізнання: чийсь текст дали, як спереляку, без кінця і без початку, до котрогось «пришпандьорили» зайвий рядочок.

Автор одного з текстів, що вміщений у «Букварику»

(В. Нау-менко, М. Захарійчук) Іван Анд-русяк, ні сном ні духом не відав, що мав честь потрапити у підручник. Мутація тексту його обурила, особливо те, що мама в адаптованому уривку «розливає» чай, а не «наливає», як, на його думку, правильно.

Співавтор книги Віра Нау-менко стверджує: «Андрусяка трохи адаптували, бо його твори — великі за обсягом. Щодо слова «розливати». Відкриймо чотиритомний словник української мови. Слово розливати має п’ять значень, одне з них: «розподіляти рідину, переливаючи у менші посудини».

З юридичного боку, автори підручника жодних законів не порушили. «Діє закон України про авторське право і суміжні права. Там записано, що з навчальною метою у навчальній літературі можна використовувати твори чи уривки з цих творів. Їх можуть адаптувати з посиланням на автора», — говорить кореспондентові «ВЗ» директор Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Олександр Удод.

Як розв’язати задачу із помилкою?

Адаптація, виявляється, ще не найгірше. Гірше, коли у книгу потрапляють грубі фактологічні помилки чи банальні ляпи. У шкільному підручнику з математики для першого класу знайшли сотню мовних та методичних помилок. «Математику» для наймолодших критикували і за надто складний виклад матеріалу.

Студенка Сумського державного педагогічного університету І. Чукаріна проана-лізувала вітчизняні підручники з математики для учнів середніх та старших класів. На її думку, математичні поняття у цих книгах пояснюють так, що учневі їх не зрозуміти. «Автори підручників не завжди зважають на основ-ні вимоги до організації засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання», — пише вона.

«Куди гірше з Читанкою (1-а частина, автор О. Савченко). Цей фоліант застряг в українському міжчассі ще глибше. Немає виправдань підручникові 2010 року випус-ку, в якому новорічна ялинка коштує 2 карбованці! Ну на 50 гривень можна було замінити?» — пише на УП журналіст Іванна Коберник.

Можна натрапити і на дисбаланс тем. «Сучасний підручник не розповідає дітям про їхні міста, про ті реалії, у котрих вони живуть», — говорить кореспондентові «ВЗ» народний депутат Украї-ни, голова Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки Лілія Гриневич. У підручниках для учнів молодших класів побутують переважно сільські сюжети. Міста там присутні зрідка, і то лише з вибраною географією. Наприклад (недогледіли «Регіони»), Донбасу там в принципі немає...

Звідки «ростуть ноги»?

Авторка багатьох шкільних книг Олена Пометун називає три причини. Перша: технічна. Під час підготовки рукопис неодноразово мандрує з комп’ютера на комп’ютер. «Коли ми готували рукопис, комп’ютер постійно виправляв Симон Петлюра на Семен. Ми це правили кілька разів, і уявляєте наш стан, коли у варіанті, який пішов на конкурс, з’явився Семен Петлюра. Тільки лінивий не зробив нам зауваження: як ви могли таке написати! Технічні помилки мав би виправляти коректор, і за них відповідає видавництво».

Друга причина, — стислі терміни, які виділяють на підготовку до конкурсів. «Міністерство нас підганяє, і це часом впливає на якість текстів. Колись всі конкурси були восени, в листопаді. А от минулого року тільки в червні оприлюднили остаточний варіант програми, а вже у вересні — конкурс на підручники. За такий термін серйозні тексти підготувати не було змоги. У 2013-му конкурс на підручник з історії для шостого класу відбудеться в березні. Повідомлення про це надійшло перед новим роком», — каже Олена Пометун.

Третя причина — недогляд конкурсної комісії. Оскільки вона вирішує долю рукопису, то повин-на брати на себе відповідальність за помилки.

А вчителям такі підручники підходять

Олександр Удод переконаний: критика підручників необ’єктивна. «Ми регулярно здійснюємо моніторинги, опитуємо батьків, вчителів. Від батьків отримуємо здебільшого схвальні відгуки. Маємо 91 відсоток позитивних відгуків на нашу навчальну літературу», — каже він «ВЗ».

З результатами моніторингу книг можна ознайомитися на сайті інституту. Наприклад, минулого навчального року аналізували підручники з англійської для 10 класу. Участь у експерименті взяли п’ять книг. Опитували в середньому для кожної книги до півсотні вчителів та 200-250 учнів та батьків. Найменш критичними виявилися вчителі. У відсот-ковому відношенні вони дали підручникам найбільше позитивних відгуків. На другому місці за рівнем критичності — учні і найприскіпливіші батьки, котрі критично висловилися проти усіх тих книг, котрі «до смаку» педагогам. Ще більше ця тенденція помітна на прикладі підручника з української літератури. Вчителям три «піддослідні» книжки сподобалися на 88, 92 та 76 відсотків. Учням на 80, 64 та 62 відсотки. А от батькам на 66, 64 та 47 відсотків...

Вічний підручник, як вічний двигун, створити нереально

За радянських часів підручники перевидавали десятки разів. На одній книзі вчилося кілька поколінь. Взяти хоча б геометрію Погорєлова. Коли я на початку 2000-х вивчала цей предмет, купувати нову книгу не було потреби. Вдома була мамина геометрія... Зараз щодесять років змінюється стандарт освіти, а під нього пишуть нові підручники. Коли Украї-на переходила на 12-річку, довелося передрукувати всі книги. Повернулися до 11-річки, знову взялися за переписування.

Все це не безкоштовно. Підручникові гроші — ласий шматок. «На жаль, є багато свідчень, що конкурси підручників відбуваються несправедливо. Часто левову частку державного замовлення отримують не кращі підручники, а підручники певного видавництва. Цього року на одне приватне видавництво віддали третину з 63 мільйонів грн., передбачених на друк підручників», — говорить Лілія Гриневич.

Коментарі

Чи подобаються вам шкільні підручники?

Марина СУЩЕНКО,

вчитель початкових класів приватної школи «Афіни»

(м. Київ)

Діти ще дошкільнятами знають, що є 3D-книги, книги з аудіозаписами, мультимедійною підтримкою. Учні вміють користуватися комп’ютерами, мобільними телефонами. Чи будуть їм після цього цікаві наші «Букварі»? Звичайно, що ні.

Степан ХАМУЛЯК,

методист Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти

Працюючи над переліком портретів історичних персоналій, імена яких містить програма ЗНО-2013 з історії України, побачив, що у деяких підручниках ілюстрації не відповідають оригіналу. В одному з них під фото підпис — Юрій Хмельницький, а насправді на портреті — Іван Виговський. Підручники щороку стають все насиченішими, і це не завжди на користь дітям.