І в депутатських курилок — парламентська недоторканність...

Для курців із мандатом антитютюновий закон не писаний

Табу на паління у громадських місцях вже майже місяць діє. Хоча, як і прогнозували скептики, «діє» — заголосно сказано. Бо чимало тих, кого стосується антитютюновий закон, демонструють, що диміти вони хотіли на всякі там заборони. Але найбільша насмішка над ухваленими Верховною Радою «бездимними» нормами — парламентські курилки. У своїй живучості вони навіть з вождем світового пролетаріату позмагатися можуть: жили, живуть і, схоже, далі житимуть. Депутатські «коптильні», які обіцяли закрити у перші ж дні роботи новообраного парламенту, досі не під замком. Та й їх відвідувачів ніхто не штрафує.

Які ТІЛЬКИ відмовки не вигадували обивателі будівлі під куполом, аби відкараскатися від журналістських запитань про те, чому парламентські курилки не зачинили після вступу у дію антитютюнової заборони. Хто на відсутність комітетів кивав: нікому, мовляв, за парламентських курців взятися, бо Регламентний комітет, який завідує- депутатськими порядками, ще не с-формований. Хто на Апарат Верховної Ради стрілки переводив, запевняючи, що курилки — його парафія. В Апараті ж і собі відмазку вигадали: у поті чола, мовляв, готуємо розпорядження «Про заходи щодо попередження паління у приміщеннях Верховної Ради України». Але обіцяного папірця, яким депутатські «коптильні» планували перепрофілювати у кімнати для відпочинку, досі ніхто так і не бачив. Як і слуг народу, які б законослухняно накачувалися нікотином не у приміщенні Верховної Ради, а — у дворі. Кого журналісти застали за палінням на ґанку, то це — хіба що кількох депутатських помічників. Та й то лише у перший (після набуття чинності антитютюновим законом) день роботи нового парламенту. Тепер же в походах у курилку не відмовляють собі навіть ті, хто готовий був чемно диміти надворі.

Вже й Регламентний комітет працює, але за парламентських курців так ніхто і не взявся. Усе, на що спромоглися заради антитютюнової показухи, — це познімати з депутатських курилок таблички із написом «Кімната для паління» та прибрати попільнички (тепер замість них засідателі «коптильні» використовують пластикові стаканчики). А ось викурювати з «коптилень» курців, схоже, ніхто і не збирається. Ті ж добровільно відмовлятися від паління під парламентським дахом теж не поспішають. На зауваження ж колег-некурців і журналістів то віджартовуються, а то й огризаються. «Коли Апарат Верховної Ради ухвалить рішення, що немає місць для паління, ось тоді можна буде обговорювати, порушується закон чи ні», — заявив завсідник депутатських курилок, комуніст Спірідон Кілінкаров. А як же пряма норма закону, в якому чорним по білому написано, що палити у приміщеннях держустанов заборонено?

Коли про антитютюнову бездіяльність у Верховній Раді запитали у спікера, той зіскочив на моралізаторство. Негоже, мовляв, законодавцям порушувати закони, які самі ж і ухвалюють. Врешті Володимир Рибак висловився за те, що у парламенті все-таки мають бути «зони для куріння». Хоча раніше однопартієць спікера, нардеп Юрій Мірошниченко публічно наголосив: прописана в антитютюновому законі норма про виділення десяти відсотків площі приміщення під куріння стосується аеропортів й офісів підприємств, але аж ніяк не держустанов.

Коментар для «ВЗ»

Андрій

СКІПАЛЬСЬКИЙ,

керівник проекту «Україна без тютюнового диму» (Громадська організація «Життя»)

Те, що з парламентських курилок зняли таблички «Кімната для куріння», — факт. Не знаю, чи продовжують там курити, але, судячи з опублікованих в Інтернеті фото, курці у Верховній Раді і туалетами не гребують. Це питання не лише порушення закону, а й елементарної культури, з якою проблеми не тільки у парламенті.

Щодо закриття депутатських курилок, то, думаю, це — питання часу. Регламентний комітет має ухвалити рішення про відведення спеціального місця для куріння за межами приміщення Верховної Ради. Це місце має бути на вулиці, так, як, скажімо, у міністерствах чи президентській Адміністрації.