На Різдвяному ярмарку можна з’їсти «хот-пес» та випити «гльогу»

Львів ярмаркує. Святкові будиночки на проспекті Свободи та на площі Ринок горять всіма можливими вогнями, пробуджуючи апетит до майбутніх свят. Що нового пропонує Різдвяний ярмарок, з’ясовувала кореспондент «ВЗ».

Цього РОКУ, як повідомляє прес-служба ЛМР, ярмаркують понад 70 підприємців, які розташувалися у 110 яточках. Ярмарок працює від 12.00 до 22.00, а у святкові дні від 11.00 до 23.00. Між ятками пахне гарячим вином та випічкою. Порівняно із минулим роком, товар не надто змінився. Меди-пряники-кераміка-сувеніри. Багато хенд-мейду, але все ж у кількох будиночках можна розжитися новорічними прикрасами, схожими на ті, що продають у популярній мережі найдешевших товарів.

Підходжу до ятки із медовухою, на ємностях — етикетки з припискою маркером «без ГМО». «Звідки медовуху привозите? — запитую у продавця. — З натурального меду вона?». «Звісно, — переконує жінка, — від пасічника з Львівщини привозимо». У сусідній ятці продають грог. Паперовий стаканчик — 15 гривень. Купила і відразу пошкодувала. Грог повинні готувати з рому, коньяку з додаванням чаю чи окропу, цукру та лимонного соку. Однак цей грог більше схожий на чай з лимоном, до того ж ледь-ледь теплий. Хлопці кажуть, все тому, що вже кінець дня.

За кілька яток продають “гльог”, також алкогольний на-пій з додаванням смородинового соку. Скляночка — 10 гривень. Господар ятки — Олександр — пригостив мене цим напоєм, смачно, а головне — гарячий.

В одній із яток вирішили підтримати українську мову і ввели в асортимент нову страву... «хот-пес» по-французьки за 8 гривень. «Хот-пес» подвійний — 12 гривень.

Пані Марія продає на проспекті мексиканські товари, в’язані вироби і шкіряні сумочки на будь-який смак. «Купуйте, не пошкодуєте, — каже вона. — Сумочки у нас якісні, шкіряні, по 500 гривень є, а є й по 900». «Як 500? Така сумочка минулого року у вас коштувала значно дешевше», — вигукує старша жіночка, що саме роздивлялася товар. «Так це було минулого року». Пані Марія пояснює мені, що речі справді з Мексики, там у них постачальники, з якими контактують по Інтернету, і більше ніде, крім ярмарку, їх не купиш. «Ми в одному з торгових центрів намагалися їх продавати, але не пішло». Торгом моя співрозмовниця задоволена, каже, що краще йде, ніж на Великодньому ярмарку.

На вулиці мороз тріщить та вітер підсвистує. Розпитую різдвяних продавців, чи не мерзнуть тут, бува. Відповідають, що усіх забезпечили калориферами. «От тільки туалетів немає, — скаржиться одна з продавців. — Говорили, що встановлять такі, як були під час Євро, але чомусь цього не зробили. Тож у нас є два виходи: або іти у МсDonalds, або у платний туалет на проспекті. Також не надто видно, щоб була охорона. Досі нас охороняли краще»...

Виходжу з ярмарку, в обличчя б’є вітер і колючий, схожий на голочки, сніг. «Заходьте на чай, — зупиняє мене молода дівчина. — Ось у цю ятку». «Скільки скляночка? — запитую «на автоматі». «Безкоштовно, ми — релігійна міжконфесійна організація.

Щосуботи робимо різні акції, а коли холодно вирішили, що найкраще буде людей чаєм напоїти. Вам з цукром, з лимоном?». У таку холоднечу навіть чайок — чудовий подарунок, «запахло» Різдвом...