Мовні бої на книжковому ринку

Кількість російськомовних видань в Україні, за даними Книжкової палати, стрімко зростає.

За останній рік тиражі російськомовних видань в Україні виросли майже вдвічі. Такі вражаючі цифри оприлюднила Книжкова палата України ім. І. Федорова. Гірку пілюлю вона підсолодила інформацією, що кількість виданих україномовних книг теж зросла. Хоч і не так стрімко. Наскільки ці цифри близькі до реальних, чи справді книговидавничий ринок в Україні переорієнтував свій курс ще ближче до російськомовного напрямку, та як так сталось, що видавці і читачі хапаються за голову, говорячи, що українському книжковому ринку бракує хорошої погоди, а цифри говорять про інше? Деталі дізнавалася кореспондент “ВЗ”.

За ДАНИМИ Книжково-ї палати України, з листопада минулого року зареєстровано 18 768 назв книжок і брошур тиражем 39,564 мільйона примірників. Тобто загальний тираж виріс на 36%. Левова частка такого “покращення” припадає на російськомовну літературу. Як зазначає Книжкова палата, порівняно з минулим роком тиражі книг і брошур російською мовою злетіли на 92,7%, тоді як українською лише на 17,1%. За цими даними, в Україні виходить однакова кількість книг і брошур як державною, так і російською мовами — по 47% (решта 6% загально-

українського тиражу — книги мовами інших нацменшин).

У той час, коли Книжкова палата говорить про зростання тиражів, видавці запевняють: пояси їм доводиться затягувати все тугіше і тугіше, свої тиражі вони, мовляв, тримають на рівні, але стрибки вперед на найближчий час не намічаються. “За даними Книжкової палати, за цей рік виросла кількість книг, надрукованих в Україні, але яка методика обрахунку цих речей? — зауважив у розмові з кореспондентом “ВЗ” президент Асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. — Книжкова палата фіксує книгу, яка надійшла до неї, не за роком випуску, а за датою надходження. Тобто неважливо, книга видана 1997 чи 2005 року, якщо її принесли цьогоріч, її появу зарахують 2012 року. За Законом “Про обов’язковий примірник”, видавництва зобов’язані здавати безкоштовний примірник кожної виданої ним книги у фондосховище. Торік були затверджені зміни до цього закону, які передбачають надзвичайно великі штрафні санкції для видавців, які забувають або невчасно надсилають цей обов’язковий примірник. Щоб не наражатися на небезпеку, видавці все старе підібрали, зібрали, принесли — так і виросли цифри. Про зростання тиражів не йдеться. Навпаки, кількість книг, які видаються в Україні, падає з року в рік. Зрештою, надрукована книга і читання — різні речі. Можна друкувати книжки, але вони лежатимуть на полицях, і це буде просто макулатура, задрукований папір. Говорити, що у нас стільки чи стільки книжок надрукували, нема сенсу. А от скільки їх прочитали українці чи хоча б придбали? Мало”. За словами пана Афоніна, тиражі українських книг продовжують зменшуватися з року в рік, починаючи від 2008 року. Зараз в Україні видають найменше книг з-поміж європейських країн у перерахунку на кількість населення.

Свою лепту в зростання саме російськомовних тиражів в Україні внесли політична ситуація, пресловутий “мовний закон” та дискредитація престижу української мови як такої. “Тиражі російськомовної літератури в основному зросли за рахунок збільшення бюджетних асигнувань на видання російськомовних підручників для загальноосвітньої школи”, — наголошує Олександр Афонін.

Та настільки великі цифри, які намалювалися статистикою Книжкової палати, все ж не відповідають реальній картині і пояснюються певною маніпуляцією. “У мене таке враження, що ми надрукували “забагато” обов’язкових примірників і цим “зіпсували” статистику, — говорить головний редактор Книжкового клубу «Клуб сімейного дозвілля» Світлана Скляр. — Після поправок до закону на початку цього року надіслали близько на 3 мільйони примірників книг більше, ніж завжди. З усіх книжок, за нашими даними, які видаються в Україні, а це — близько 40 млн., книг “КСД” — 10 млн. Це — вже вагомий відсоток, а якщо до нього ще й додати ті 3 млн., які надіслали цьогоріч понаднормово у Книжкову палату... А в основному ж це — книжки російською мовою. “КСД” багато говорить, що видає авторів українською мовою, робить на них основне промо. Але, якщо дивитися на загальну статистику, то книжки українською мовою становлять у нас менше 20 відсотків від загальної кількості. Книги українських авторів навіть не вносимо у наш каталог, вони не мають такого попиту, як нам потрібно, реалізовуємо їх через звичайні магазини, а не клубні. А “КСД” — це каталог, 2 млн. примірників якого розсилають по всій Україні, і 81 магазин, більшість з яких — на сході України, де і зосереджений наш читач. Оскільки там населення переважно читає російською, то, відповідаючи на цей попит, друкуємо левову частку книг російською.Також видання книжок російською мовою дозволяє охопити російськомовного читача й в інших країнах. Продаємо книги, видані КСД, не тільки в Україні, а і в Росії, Білорусії, Казахстані. Але оскільки видані вони в Україні, то Книжкова палата зараховує їхні тиражі на український рахунок, що також впливає на остаточні цифри і україно-російські мовні пропорції”.

Свою крихту у збільшення російськомовних книг на українському ринку вносять і титани україномовного видавничого ринку. Так, видавництво «А—БА—БА—ГА—ЛА—МА—ГА» готує до друку першу в своїй історії книгу російською мовою. Російськомовним первістком стане «Красный апокалипсис: сквозь голодомор и раскулачивание» Дмитра Гойченка. Такий непритаманний політиці видавництва крок його директор Іван Малкович пояснює бажанням, “щоб цю книжку прочитали передовсім ті, хто так чи інакше причетний до тієї трагедії, хто ще й досі заманює людей у комуністичний рай (а вони українською, як правило, не читають принципово)”. Бонусом іншомовного видання «Красного апокалипсиса» стане і його розповсюдження на книжковому ринку в Росії, адже там вона вийшла мізерним накладом, який не задовільнив попит.