Передплатити Підтримати

«Якби не солодощі і випивка, українці жили б на 15 років довше...»

Навіть з набором поганих генів можна дожити до... ста років!

“Українці не постраждали від Чорнобиля — українці постраждали від радіофобії”. “Навіть з набором “поганих” генів можна дожити до 100 років, не хворіючи”. “Гладшають ті люди, матері яких недоїдали під час вагітності”. Не вірите? Доктор медичних наук, професор, завідуючий лабораторією епігенетики Інституту геронтології НАМНУ Олександр Вайсерман (на фото) знає, як розвіяти ваш скептицизм.

— Є таке поняття — погана спадковість. Низку захворювань отримуємо у спадок від наших родичів: цукровий діабет, ожиріння, онкопатології. Можна якось змінити цю “карму”?

— Американські вчені дослідили плем’я піма (населяє центральну та південну частину штату Арізона (США), а також мексиканський штат Сонора. — Авт.). Колись їм не вистачало харчів (виживали за рахунок мисливства та рибальства), тому були дуже худими. Коли плем’я переселили у резервацію, 80% його представників захворіли на діабет ІІ типу, стали огрядними (важили у середньому 80-120 кг), малорухливими.Науковці з’ясували, що зайва вага була закладена у їхніх генах. Організм накопичував жир “про запас”, боячись, що завтра йому доведеться голодувати.

— Покійний академік, відомий онколог Юрій Спіженко стверджував, що українці їдять понад міру, “про запас”, підкоряючись інстинкту, який передається у спадок, на клітинному рівні. Саме страх голодної смерті зводить українців у могилу — масово хворіємо на діабет, онкологію, серцево-судинні захворювання...

— Люди, зачаті у пік Голодомору влітку 1933 року і народжені у першому півріччі 1934-го (це підтверджують наші дослідження), мають підвищену схильність до захворюваності на діабет ІІ типу — як чоловіки, так і жінки. І це тільки те, що ми виявили, бо з іншими патологіями не працювали. Коли ці люди перебували у лоні матері, в їхніх організмах відбувалися епігенетичні зміни. Організм запрограмував себе на накопичення поживних речовин. У дорослому віці почали переїдати, набирати вагу і хворіти на діабет.

— Тобто зв’язок простежується: переїдаємо, бо “пам’ятаємо” голод?

— В Україні на діабет ІІ типу хворіє 2% дорослого населення — стільки, скільки у Польщі, Румунії, будь-якій іншій європейській країні. Серед афроамериканців діабетиків — 8%. Мені не подобаються розмови про те, що кращі українці вимерли, а залишилися тільки гірші. Це — абсурд. Популяція збережеться, навіть якщо винищити найкращих її представників. Ті, що залишаться, дадуть нове потомство, нічим не гірше за попереднє покоління.

— Стверджуєте, що від дати народження залежить тривалість життя людини і те, на що вона хворітиме...

— Ті, що народилися у квітні чи травні, у період внутріутробного розвитку готувалися до того, що їм буде погано, — будуть мерзнути, бракуватиме харчів, доведеться боротися з інфекціями (передусім респіраторними). Вони з’явилися на світ Божий “у всеозброєнні”, а очікуваних загроз — немає. Надворі — літо: тепло, вітамінів вдосталь! Їхні пренатальні адаптаційні механізми автоматично трансформувалися в дезадаптаційні. Саме народжені у квітні-травні найчастіше хворіють на діабет ІІ типу. Не минають їх й інші негаразди. А от ті, що народилися в грудні, вирізняються міцнішим здоров’ям і живуть довше за інших.

— Прочитавши таке, майбутні матусі почнуть зачинати дітей у квітні.

— Народжені у травні частіше хворіють. Але саме вони мають найвищий рівень інтелекту, володіють найкращим творчим потенціалом.

— Ви — один із тих небагатьох науковців, які стверджують, що Чорнобиль не наробив великого лиха...

— Вплив радіації на тривалість життя перевіряв разом з колегами на мушках-дрозофілах. Опромінювали комах малими дозами. Думали, проживуть менше запланованого часу. А вони прожили... довше. Шкідливі речовини, які виявляють негативний вплив на організм у великих дозах, можуть виявляти позитивний вплив у малих.

— Як визначити, хто постраждав, а хто ні?

— Візьмемо тисячу дітей, яким на момент аварії на Чорнобильській АЕС виповнилося 2-3 роки і які жили у місті Києві. Уявімо, що того дня вони гралися у пісочниці. Одна дитина з тисячі потягла до рота брудні руки, на які зачепилася “гаряча” (радіоактивна) частинка. Через 20-30 років після цього у неї виявляють рак. Тобто те, що вона захворіла, може бути пов’язане з Чорнобилем (хоча й малоймовірно). Але решта дітей, які не поклали до рота радіоактивну “піщинку”, не постраждали від Чорнобиля. Може, того дня вони взагалі не були на вулиці. Їхній ризик був зведений до мінімуму, і нічого погано з ними не трапиться — ні зараз, ні потім. Могли постраждати ті діти, які не “дружили” з йодом (у нормі щитовидна залоза поглинає близько 50% йоду, що надходить в організм. Природно, залоза не відрізняє радіоактивних ізотопів йоду від стабільних. А щитовидна залоза дітей у три рази активніше поглинає радіойод. Щоб запобігти потраплянню у щитовидну залозу радіоактивного йоду, її потрібно наситити стабільним йодом. — Авт.).

В Україні усі люди постраждали від радіофобії, адже досі перебуваємо у зоні психологічного тиску, як і тоді, у 1986 році, коли нас лякали наслідками аварії. Керівництво держави вирішило підтримати тих науковців, які казали, що все буде погано. А якщо людина постійно депресує, то справді має більше проблем зі здоров’ям, бо у неї падає імунітет...

— Який ще міф готові розвінчати?

— Про погану екологію (усміхається). У центрі Києва немає чим дихати. Але за загазованістю наша столиця поступається і Москві, і Токіо.

Нещодавно мав честь побувати на науковій конференції, присвяченій проблемам передчасного старіння. Запам’ятався виступ ученого зі Санкт-Петербурга про тривалість життя у Росії. В Україні середня тривалість життя чоловіка становить 62 роки, жінки — 74. Це — майже на 15 років менше, ніж у Європі. У Росії ситуація ще гірша: чоловіки доживають у середньому до 60 років, жінки — до 70.

У Санкт-Петербурзі є район, де живе сама професура — таке собі академмістечко. Науковці вирішили встановити середню тривалість життя санкт-петербурзької інтелігенції. Виявилося, що чоловіки там живуть у середньому 73 роки, а жінки — 84. Тобто живуть фактично стільки, скільки й у Європі.

— У чому ж секрет довголіття?

— Вони уважніше ставляться до свого здоров’я і (якщо говорити правду) менше п’ють. Наші люди жили б довше, якби більше себе любили. А то мало того, що постійно депресують, то ще й “лікуються” хто чим: чоловіки — випивкою, жінки — солодощами. Фактично українські чоловіки “пропивають”, а жінки — “проїдають” 10-15 років свого життя. Якби у нас одного дня покращилася екологія і продукти харчування, з таким способом життя жили б максимум на рік-два довше.