Римські канікули

Вічне місто щороку відвідують понад 10 млн. туристів з усього світу.

На годиннику — пів на дев’яту ранку. Ще кілька хвилин тому світило яскраве сонце. Можна було милуватися надзвичайними краєвидами з вікна автобуса. Аж раптом усе накрив густий туман. Це — смог Вічного міста. Тут рідко падають дощі, тому городянам доводиться дихати шкідливими речовинами.

Населення Рима — майже 2,8 млн. Якщо рахувати з міською агломерацією — 3,7. І це без нелегалів, які злітаються сюди як бджоли на мед. У столиці завжди можна непогано заробити. Та й “загубитися” тут легше.

Щороку Рим відвідують понад 10 млн. туристів з усього світу. Якщо вірити соціологічним опитуванням, жити у столиці мріє кожен четвертий італієць. А от самі жителі Рима від міста не у захваті: автомобіль припаркувати ніде, на дорогах — кілометрові затори. Якщо пощастило успадкувати від бабусі квартиру у центральних історичних кварталах (а сім’я в італійців — то святе), помешкання здають в оренду, а самі перебираються на околиці. Тут і повітря більш чисте, і ціни — нижчі. Коли зайшла в один із супермаркетів на “задвірках” Рима, не знала, за що хапатися. 15−22 євроценти (орієнтовно 4,60−6,80 гривні) — за стільки можна купити маленьку упаковку йогурту. Дешевше, ніж у нас, можна придбати каву, сир, спагеті та багато інших продуктів. А от цигарки у Римі так просто не купиш. Реалізують тютюнову продукцію через спеціальні автомати. Щоб придбати сигарети, замало внести грубу купюру в апарат — треба ще медичну книжку просканувати. Кожному покупцю ставиться відмітка, що він є курцем. Якщо колись захворіє на рак легень, оплачуватиме лікування з власної кишені.

Біля супермаркету зустріли українця — почув рідну мову і привітався з нами. Молодий чоловік — зі Старого Самбору. Перебрався з України в Італію разом з дружиною та двома маленькими синами. Каже, тут для дітей бачить більші перспективи, адже країна є членом Євросоюзу.

В Італії проживає одна з найбільших українських діаспор у Європі — близько мільйона. У Римі українців — десятки тисяч. Наша група ходила з жовто-блакитними хустинами, однак земляки до нас рідко признавалися (за винятком туристів, які також приїхали побачити легендарне місто).

У неділю відвідали Службу Божу у соборі Святої Софії — греко-католицькому храмі, збудованому у 1960-х роках за кошти, які зібрав єпископ УГКЦ, Патріарх Йосиф Сліпий. Це — центр духовного життя українців, які живуть і працюють у Римі. Помітила, що людей на Літургію зібралося мало. Священики пояснюють: більшість приїздить сюди помолитися на великі свята. Хочуть заробити копійку, тому й часто працюють по неділях.

Колись Замок Святого Ангела одночасно виконував функції розкішної Папської резиденції та в’язниці, де відбував покарання «єретик» Джордано Бруно.

“Купит путивник!” — звертається до мене чоловік-індус. Простягає довідник, надрукований українською. У Римі всі торгаші, крам яких орієнтований на туристів, — “поліглоти”. Цей точно орієнтований на вихідців зі Східної Європи. На його ятці красується табличка — “U nas taniej, niz w Biedronce” (польською — “У нас дешевше, ніж у “Бєдронці”, одному з найбільших і найдешевших супермаркетів Польщі). Обираю магнітик за 2 євро (приблизно 62 гривні) і витрушую з кишені дріб’язок — 1,40 євро (приблизно 43 гривні). Продавець кривиться, крутить головою, але потім кладе монети до коробочки з грішми. Сторгувалися.

Прошу у нацгвардійця дозволу сфотографуватися з ним (військові патрулюють Рим, озброєні “до зубів”). Чоловік усміхається: “Можна, але коли закінчиться моя зміна”. Розповідає, що сам він — із Неаполя, у Римі проходить службу. Про Україну багато чув, знає, що у нас війна. Каже, українці йому подобаються, бо дуже працьовиті.

По місту наша група пересувається на метро. Це — швидко і відносно недорого. Одноразовий квиток коштує 1,5 євро (орієнтовно 47 гривень). Він дійсний протягом години. Одного разу навіть встигли організовано пересісти з метро на автобус. Хоча контролерів не бачила, “зайцем” і з протермінованими квитками бажано не їхати. Як попередив нас отець Олег Кравчук (жив у Римі, коли був студентом), штраф за адмінпорушення — 50 євро (1550 гривень). Порадив після користування громадським транспортом протирати руки антисептиками. Рим — густонаселене місто. “Підчепити” тут можна найрізноманітніші збудники, з якими наша імунна система ніколи не контактувала.

Якщо приїхали у Рим не як турист, а як паломник, то у першу чергу відвідаєте святі місця, а вже у кінці мандрівки — Колізей,  місце масового вбивства перших християн (переслідувати послідовників християнства у Римській імперії почали у другій половині І ст. н. е.).

Кожен паломник вважає своїм обов’язком піднятися Святими сходами. Вважається, саме ці 28 сходинок подолав Ісус Христос, коли йшов на суд до Понтія Пилата. У 326 році їх привезла з Єрусалима свята Олена — мати імператора Костянтина Великого, який припинив переслідувати християн. Віруючі піднімаються по сходах на колінах, читаючи молитви. Ті місця, де падали краплі крові Христа, закриті віконечками. Торкаюся їх і відчуваю ледь вловимий запах ладану…

У базиліці Санта-Марії-Маджоре зберігаються ясла Христа. Реліквію вивезли з Палестини до Рима у 642 році. Дощечки, виготовлені з оливкового дерева, помістили у дорогоцінний релікварій, який встановлений у крипті під головним вівтарем храму. Поклонитися реліквії можна 25 числа кожного місяця. У самій базиліці — тихо, як у домівці родини, в якій нещодавно з’явилося поповнення. Віруючі ходять навшпиньках і розмовляють пошепки, наче бояться розбудити новонародженого.

Неможливо побувати у Римі і не відвідати Ватикан. Навіть якщо ви — атеїст, від пропозиції побачити на власні очі найменшу державу у світі навряд чи відмовитесь. На її території розташовується найбільший християнський собор у світі – собор Святого Петра і Музей Ватикану, де зберігається найбільша мистецька колекція у світі. Скільки разів би не відвідували Ватиканський музей, щоразу будете бачити щось нове. Експозиційні зали — 9 км завдовжки, а самі експонати часто замінюють, бо їх настільки багато, що це — єдина можливість виставити на показ усю збірку шедеврів світового мистецтва.

Поблизу Римського Форуму вже 30 років намагаються прокласти нову гілку метро. Але будівельників щоразу змушені підмінювати археологи…

Неподалік Ватикану розташовується Замок Святого Ангела. Спочатку це була гробниця, в якій покоїлися останки імператорів, потім — фортеця, згодом — замок. Пізніше масивна будівля виконувала функцію резиденції Пап, сховку для їхніх цінностей і в’язниці, де відбував покарання “єретик” Джордано Бруно. Тепер тут — Військово-історичний музей.

Схоже, найпопулярніше місце у Римі — це фонтан Треві, найбільший у Римі (майже 26 м заввишки і 50 завширшки). Людей тут — не пройти не проштовхатися. Замість того, щоб милуватися архітектурною перлиною (фонтан створює оптичну ілюзію, наче “виходить” зі стіни будинку, є продовженням фасаду), пильнуєш за особистими речами. У цьому натовпі торгаші із Сенегалу продають японським туристам китайські копії сумок відомих італійських брендів. Це також — одна з “родзинок” “міста на семи пагорбах”…

Автор дякує за організацію мандрівки Паломницькому центру Матері Божої Неустанної помочі.

Фото автора та Андрія Гелия