Вклонитися Богородиці

Невелике хорватське селище у Боснії, що розляглося біля підніжжя двох гір Крживаца і Підбордо, через що й отримало назву Меджугор’є, на початку 80-х років минулого століття стало місцем явлення Пресвятої Богородиці. А за кілька років перетворилося на одну з найвідоміших святинь світу. 24 червня 1981 року, на свято Івана Хрестителя, четверо підлітків на околиці села побачили жіночу фігуру, що сяяла, як сонце. На руках жінка тримала маленьку дитину. Діти злякалися і втекли. Наступного дня на цьому ж місці пані в білому відкрила дітям, а їх прийшло уже шестеро, своє ім’я: «Я — Благословенна Діва Марія, Матір Ісуса». Відтоді Пресвята Богородиця продовжує являтися візіонерам (тим, хто її бачив) щомісяця 25 числа і відкриває їм свої таємниці, що стосуються її життя, але які не можна розголошувати. Матір Божа передає дітям послання, які вони мають зачитувати. Тож Меджугор’є за ці роки стало унікальною святинею. І, попри те, що Церква офіційно не визнала ці явлення, мільйони віруючих їдуть сюди з надією на допомогу і зцілення від хвороб.

Я неодноразово чула цю легенду, яка за тридцять з гаком років обростала новими подробицями. Однак не особливо у неї вірила. Тому, коли випала нагода, повертаючись з Хорватії з відпочинку додому, заїхати у складі туристичної групи у це містечко, втішилася. Ми цілу ніч автобусом їхали з Пули до Меджугор’я і, зізнаюся, не вірила у власні сили, що після виснажливої нічної подорожі зможу піднятися високо вгору і побачити на власні очі святе місце. Коли переступила поріг готелю, у мене була одна мрія: прийняти душ і влягтися у ліжко. Але за нами прийшла волонтерка Оксана (дівчина кілька років тому приїхала з Чернівців), щоб відпровадити на гору Підбордо.

Дорогою Оксана розповідала, що діти, які вперше побачили Богородицю, описували її як неземної краси жінку з чорним волоссям і блакитними очима, а на голові у неї була корона з зірок. Одягнута була у білу довгу сукню і блакитну накидку. Матір Божа сказала дітям, щоб не боялися її, бо вона — Цариця Миру. А цих дітей вибрала, щоб через них передавати послання для людей усього світу. У своїх посланнях Богородиця закликає жити у мирі і любові, з Богом у серці і в думках, з молитвою на устах. “Мир, мир, мир — і тільки мир. Мир має бути не лише між Богом і людиною, а й між людьми”.

Дорогою до гори Підбордо підприємливі боснійці обліпили вузеньку вулицю крамничками з обох боків, де торгують символікою Меджугор’я, — фігурками Богоматері, браслетами-оберегами, свічками і навіть подушечками для дітей з намальованими ангеликами.

Коли підійшли до гори, я секунду вагалася — драпатися вгору чи зачекати на групу внизу. Не уявляла, як можна піднятися дорогою, що вкрита величезними гострими каменюками. Рівної, витоптаної і гладенької стежки там нема! Змовили «Отче наш…» і «Богородице Діво» та пішли. Не знаю, звідки беруться сили, але долати метри кам’яної гори виявилося не так важко, як здавалося перед цим. Чи то справді Господь дає ту силу, що відкривається друге дихання.

Поруч з нами вклонитися Богоматері йшли люди різних кольорів шкіри, національностей, віку і достатку. Дехто з них підкоряв цю гору босоніж, серед них багато дітей. Вагітна жінка з уже величеньким животиком також несла босоніжки у руках. За словами Оксани, кожен сам собі придумує покуту.

Дорогою зупинялися біля стацій Хресної дороги. Це — бронзові рельєфні панно із зображенням біблійних сюжетів, які створив флорентійський скульптор Кармелло Пуззоло. Тут кожен молиться своєю мовою, має можливість попросити у Всевишнього прощення за свої гріхи. Ніхто не розмовляє між собою. Навіть пошепки.

Тепер розумію, чому багато людей, які побували у Меджугор’ї, кажуть: «Тут неможливо не вірити», «Повернувся звідти іншою людиною»…

Коли минули кілька стацій Хресної дороги і зупинилися біля хреста, який встановили на тому місці, де вперше з’явилася Божа Матір, здавалося, що саме у цьому місці «настав час розплати». Тут люди плачуть, як малі діти… Найімовірніше, саме тут виходять усі гріхи. З мене, мабуть, також виходили… Відчуття живої присутності Божої Матері настільки сильне, що, думаю, навіть ті, хто не вірив у Бога, починають вірити. Зафіксовано, що у місці, де з’явилася Богоматір, відбулися випадки зцілення від невиліковних хвороб — онкології, паралічу і навіть сліпоти. Сюди також приїжджають молитися особи, залежні від алкоголю і наркотиків. Оксана показувала нам біля підніжжя гори двоповерховий будинок канадського мільйонера. Колись той чоловік вважав, що гроші — основна цінність у житті. Так виховав і свого єдиного сина. Коли син виріс, почав вживати наркотики. Як тільки мільйонер не боровся з залежністю свого спадкоємця. Не допомагало. Хтось порадив поїхати зі сином у Меджугор’є. Це була остання соломинка, за яку схопився чоловік. Дав собі слово: якщо його молитву на святому місці Матір Божа почує, віддаватиме свої статки хворим і залежним від наркоманії людям. Сталося диво: батько вимолив для сина те, про що так довго мріяв...

Священнослужителі ведуть запис зцілених, щоб отримати наукове підтвердження феномену. Тому тих, хто не може через хворобу йти на гору своїми ногами, несуть в інвалідних візках на ношах… Я була свідком, як шестеро чоловіків несли на ношах жінку в інвалідному візку. Вони зупинялися біля кожної стації, молилися і йшли далі, щоб вклонитися Богородиці і випросити у неї здоров’я для хворої жінки.

На тому місці, де Діва Марія з’явилася дітям вдруге наступного дня, 2001 року було встановлено білосніжну мармурову статую Цариці Миру. Моляться не лише вдень, а й вночі, пишуть записки з найзаповітнішими бажаннями і кладуть біля фігури Богоматері.

Католицька Церква з обережністю поставилася до описаних візіонерами об’явлень. Було створено спеціальну комісію, яка мала стежити і досліджувати факти об’явлення. Попри те, що остаточного рішення про достовірність факту об’явлення не прийнято і досі, тисячі паломників з’їжджаються сюди з усього світу. У квітні 1991 року Церква офіційно визнала Меджугор’є місцем молитви і дозволила приватно відвідувати святиню.

Мене вразила церква у центрі селища, яку звели у 60-х роках минулого століття на місці зруйнованої. Через 20 з лишком років, після об’явлення Божої Матері, з іншого боку церкви на вулиці встановлено вівтар, а на великій площі — лавочки для паломників, які приходять на месу. Стільки народу одночасно ще не бачила. Хіба що на футбольному матчі. Кажуть, тут одночасно може поміститися до 30 тисяч віруючих. Вечірня молитва триває три-чотири години. І ніхто не розходиться! Поруч з церквою є 25 кабінок для сповіді. Сповідають священики майже з усіх країн світу. Треба тільки знайти табличку з написом своєї країни. Є табличка, написана українською. Одна пані з нашої групи довго шукала табличку “руской православной церкві Масковского патріархата”. Була не задоволена, що не знайшла...

Редакція газети “Високий Замок” дякує туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур” за організацію цікавої подорожі.

Фото автора

Меджугор’є, Боснія і Герцеговина