На Арені в Пулі досі проводять гладіаторські бої

Враження від незабутнього відпочинку у Хорватії.

Ще кілька днів тому я ніжилася у теплих водах Адріатики…

Попри те, що Хорватія – не дешева країна для відпочинку, їхати треба саме туди. Ця країна вражає не лише чистим повітрям і прозорим морем, а й зрозумілою мовою.

Хорватія – найбільш заможна, доглянута і цивілізована країна з колишньої Югославії. У Хорватію я їхала автобусом, тому мала змогу роздивитися з вікна дорогу. Пагорби середньовічних міст, що виринали, як кінокадри, зі смарагдових вод Адріатики. Дивно зрізана берегова лінія, яку вважають однією із найживописніших на нашій планеті. Бухти, пляжі, нескінченні острови і маленькі острівці, національні парки – усе це Хорватія! Подолавши сотні кілометрів добротними дорогами і тунелями,  наш автобус дістався хорватського півострова Істрія.

Тут і морські курорти, що споконвіку конкурують між собою, – Ровінь, Опатія, Пореч, і стародавня Пула з її античним амфітеатром, і національний парк Бріоні з колишньою резиденцією маршала Йосифа Броз Тіто.

Саме у Пулі – невеличкому курортному містечку на півночі Хорватії – ми зупинилися. Що робити на приморському курорті? Звісно, бігти до моря.  І ось воно – переді мною. Таке заманливе і дуже чисте.  А водичка тепла, як у ванні. Я у перший день відпочинку зайшла у воду о 9-й вранці, а вийшла о 12.30. Не могла насолодитися…

Навіть на глибині 3−4 метри видно кожен камінчик на морському дні. От тільки дійти до води по камінцях без в’єтнамок неможливо: камінці колять ноги. Варто купити спеціальне взуття за 60 кун (240 грн.). У ньому не лише ходять береговою лінією, а й купаються. На коцику чи рушнику також лежати незручно. Краще на спеціальному килимку, який також можна придбати за 70 кун (280 грн.) або взяти напрокат лежак за 20 кун (80 грн.) за день.  Дорого? Звісно. Якщо їдете у Хорватію, маєте знати, що відпочинок у цій країні один  із найдорожчих у Європі.

Тут чути польську, німецьку, італійську мови. Російською розмовляють хіба що туристи з України. Бо росіяни в Хорватію майже не їздять.

Якщо не любите смажитися на сонці, можна піти на екскурсію вузенькими вуличками Пули. Місто було засноване стародавніми греками як колонія. З 478 понад 670 років Пула – належала Венеції, а після війни 1812 року з Наполеоном місто стало власністю Австрії. Пізніше увійшло до складу Югославії, а після розпаду держави відійшло до Хорватії. Італійський вплив тут відчутний на кожному кроці – від назв вулиць, що написані двома мовами, до  домінування католицької церкви.

Візитна картка Пули  – Арена. Так жителі міста називають один із найкраще збережених древньоримських амфітеатрів Європи. Це наче зменшена копія римського Колізею. На Арені проводять концерти просто неба. Стіни Колізею сягають 30-метрової висоти. Він має 72 арки на рядах першого поверху і 64 прямокутні отвори на другому поверсі. Амфітеатр у кращі часи свого розквіту міг приймати 23 тисячі глядачів, які хотіли подивитися на гладіаторські бої. Тут і зараз можна побачити гладіаторські бої. Квиток на таке видовище для дорослої особи коштує 70 кун (280 грн.) і 30 кун – для дитини (120 грн.).

Окрім амфітеатру, у Пулі є ще багато інших архітектурних шедеврів, які збереглися до наших днів. Як можна ходити містом і не перейти через Тріумфальну арку, так звані Сергієві ворота? Цю арку встановили на честь перемоги у морській битві братів з роду Сергіїв у… 28 році до нашої ери. Проходити під цією аркою страшнувато:  раптом впаде: З іншого боку, якщо вистояла понад два тисячоліття без будь-яких євроремонтів, то, може, і ще стільки ж простоїть.

За аркою – пам’ятник ірландському письменнику Джеймсу Джойсу. Він ніби присів на терасі кафешки і чекає, поки принесуть запашну каву. Сфотографуватися біля нього – проблематично, бо до Джойса за столик присідають туристи, щоб у товаристві такої поважної особи попити пивка.

Вразили затишні будиночки у місті, що під самісінький дах ховаються під плющем і виноградною лозою. Земля у Хорватії яскраво-червона, на якій ростуть виноградники.

Про те, що у Пулі багато туристів, свідчить велика кількість ресторанів, барів, кафе з літніми терасами. Находившись містом, ми вирішили перекусити. Великий шматок піци (таким можуть наїстися дві особи) коштує 20 куни (80 грн.). Стільки ж доведеться заплатити за пиво. Кава – 10 кун (40 грн.).

Ще одна  родзинка Хорватії – екологічно чисті продукти.  Ще у голодні совєтські часи до нас доходили деякі товари з Югославії: приправа до перших і м’ясних страв «Вегета» і вітамінний напій «Цедевіта»… А ще тут дуже смачна випічка. У Пулі є багато приватних пекарень, де випікають смачний хліб, булочки і всілякі смаколики. Якщо скажете слово «хліб», вас зрозуміють, бо у Сербії (колишня частина Югославії) хліб так і називається хлібом. А по-хорватськи буде «крух».

У супермаркетах продають козяче молоко у півлітрових упаковках по 22 куни – (88 грн.). У нас таке молоко не люблять через його специфічний запах. Козяче молоко, яке продають у хорватських супермаркетах, запаху не має. Виноград на базарі – 30 кун (120 грн.) за кілограм, 22 куни – абрикоси (88 грн.), 35 кун – персики (140 грн.), помідори –12 кун (48 грн.), картопля – 8 кун (32 грн.). Літр оливкової олії – 70 кун (280 грн.).

Вода тут дорога. «Оби?чна во?да» – мінеральна вода. Якщо ви прийшли до ресторану і замовили якісь страви, вам півлітрову пляшку води принесуть безоплатно, як комплімент від закладу. У магазині маленька пляшка води коштує 8 кун (32 грн.).

Попри те, що Пула – місто невелике (населення 58 тисяч), там є університет імені Юрая Добрили, на п’яти факультетах якого навчаються три тисячі студентів. А загалом у Хорватії – 5 державних університетів, 7 політехнічних і 8 педагогічних інститутів. Отримати середню освіту у державних школах можна безоплатно. За вищу освіту у державних закладах доведеться заплатити, але кращі студенти мають право вступу на бюджет і участь у різноманітних стипендіальних програмах. За навчання у приватних закладах хорвати платять півтори тисячі євро на рік. За словами екскурсовода, завдяки такій освіті уряду вдалося підняти рівень грамотності населення до 99 відсотків. Цей показник – один із найвищих у світі!

Попри високий рівень життя, безробіття не оминуло Хорватію. 18 відсотків хорватів у пошуку роботи. Середня зарплата по країні становить 1200 євро. Якщо відрахувати податки, то на руки середньостатистичний хорват отримає 700−800 євро. Однак більшість з них живуть з туристів. Це – основний прибутковий бізнес! Або здають власні апартаменти, або працюють у сфері обслуговування…

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі.

Фото автора

Хорватія