Чому Радом? Бо «радо дом ту збудував би...»

У Польщі, окрім великих центрів, таких як Краків, Вроцлав, Гданськ, існує багато маленьких містечок, які не дуже привабливі для туристів. Але так здається тільки на перший погляд...

Невелике місто Радом, що у самісінькому серці країни, відділяє сто кілометрів на південь від Варшави. Місто старе — засноване у ХІV столітті королем Казимиром ІІІ. Радому не щастило — його кілька разів спалювали, потім знову відбудовували. Місцеві порівнюють Радом з птахом Феніксом, який постав з попелу.

За однією з легенд, молодий хлопець, зморений голодом, потрапив у гарне, однак прокляте село. Усі дерева, кущі і ріка так бушували, наче хотіли йому щось розповісти. Юнак був зачарований красою місцевості і вимовив такі слова: “Радо дом ту збудував би”. Ці слова зняли прокляття з села. На місці невеликого села почали будувати місто і назвали його Радом — від перших магічних слів.

Місто збудоване на річці Млєчна. Населення — 320 тисяч. Дістатися сюди зручно, бо тут є не лише залізничний і автовокзал, а й аеропорт!

Радом — світле місто у прямому сенсі. Кожну будівлю ввечері підсвічують зовнішньою підсвіткою, яку не завжди можна побачити навіть у великих туристичних містах. Багато ліхтарів створюють почуття безпеки і захищеності.

Радомська культура багата традиціями, а саме місто — архітектурними родзинками соборів і замку, у яких закам’яніла давня історія.

Радомська земля подарувала Польщі немало відомих у світі людей. Ян Кохановський — великий національний поет епохи Відродження. Яцек Мальчевський — один з основних представників польського символізму. Екскурсовод музею Яцека Мальчевського розповів нам сумну історію про любовний трикутник великого художника, його коханки Марії Бальової і його дружини. Мальчевський з коханкою обмінювалися листами, які є у колекції музею. Збереглися вони лише тому, що художник, попри прохання Марії, не знищив жодного. Марія була його музою. Він не кохав своєї дружини — не була гарною. Але походила з роду заможної родини Гролєвських. Спочатку утримувала Мальчевського і його захоплення живописом, потім вони помінялися ролями. Дружина була азартною жінкою, програвала в карти шалені суми. Однак останні дні життя Мальчевський провів зі своєю дружиною, а не з коханкою…

У Радомі встановлено єдиний у Польщі пам’ятник колишньому президенту Леху Качинському та його дружині Марії, які загинули в авіакатастрофі під Смоленськом. Мало не на кожному кроці майорять прапори з гербом міста, що дуже схожий на герб Польщі, і його гасло: Radom — Sila w precyzji (“Радом — сила у точності”). Радомці дбають про місто і з будь-якими пропозиціями можуть зайти у мерію. За словами заступника президента міста пана Кароля Семіка, кожен громадянин міста може подати свою ідею щодо поліпшення життя у місті і вдосконалення інфраструктури. Для втілення таких ідей щороку з бюджету міста виділяють 5 мільйонів злотих. У місті будують новий стадіон. Тут щороку проводять міжнародне авіашоу, влітку — фестиваль вуличних митців. Минулого тижня у місті відбувся ХV фестиваль джазової музики. Українських журналістів запросили на один з таких концертів у Клуб творчості. Коли ведуча оголосила, що у залі є гості з України, зал вибухнув аплодисментами. До речі, у Радомі працює і навчається багато українців. У Музеї сучасного мистецтва «Електростанція» ми зустріли Наталю зі Львова, яка працює там інформатором. Наталя — випускниця Львівської консерваторії, знає, окрім рідної і польської, ще й англійську. За тисячу злотих (близько 7 тисяч гривень) з подругою винаймає помешкання. Мріє закінчити курси і перейти на посаду екскурсовода у цьому музеї. Казала, що зарплата у неї навіть зараз цілком пристойна. А якби отримала місце екскурсовода, могла б з цієї зарплати придбати житло. За двокімнатне помешкання близько 60 квадратних метрів у Радомі треба віддати близько 200 тисяч злотих (50 тисяч доларів). Комунальні послуги тут також не захмарні. Залежно від того, скільки у такій квартирі прописано осіб, на місяць треба буде заплатити 250-350 злотих (1700-2500 грн.). При зарплаті дві-три тисячі злотих на місяць — не так вже й багато.

За словами заступника мера пана Семіка, молодь не тікає у великі міста. Тут можна здобути вищу освіту у державному чи приватному навчальному закладі. На маленьке містечко — десять вишів, у яких навчається багато студентів не лише з Польщі, а й з України. Тому у місті багато молоді.

Один з найвідоміших — Академія економіки. У цьому закладі готують менеджерів для роботи у бізнесі, адміністрації та різноманітних громадських організаціях. Вища школа економіки турбується і про комфортне житло для своїх студентів. За кімнату у гуртожитку на двох-трьох осіб треба заплатити 200 злотих (1360 грн.). Якщо студент хоче винаймати окрему кімнату, доведеться віддати 500 злотих. Це мізер, порівняно з іншими великими містами Польщі, у яких за проживання студенти платять в рази більше. Те саме можна сказати і про оплату за навчання. Якщо у Варшаві за рік навчання у медичному університеті треба заплатити 40 тисяч злотих, то у Радомі — у десять разів менше — 3800. Студентам, які добре вчаться, виплачують стипендію. А якщо молодь не бере грошей від батьків, може влаштуватися на роботу: ресторанчиків і кафе у місті — море.

За словами пана Семіка, рівень безробіття за останні роки суттєво знизився. У Радомі офіційно нараховується 17 відсотків безробітних. Але це переважно ті, хто не хоче працювати… Мінімальна зарплата — 1800 злотих (понад 12 тисяч гривень), а мінімальна пенсія — 900 злотих (понад 6 тисяч).

Місто видає щоденну газету (п’ять разів на тиждень) «Ехо дня», що виходить на 32 сторінках. На першій сторінці одного з номерів я прочитала, що у Мазовєцкому воєводстві навчається і працює багато іноземців, серед яких 19 тисяч — вихідці з України. А у Радомі зареєстровано близько трьох тисяч наших співвітчизників.

Попри те, що у місті працює наразі лише сім готелів, за словами пана Семіка, у Радомі роблять все для того, аби розвивати готельну галузь. На запитання, чому досі так мало було готелів, заступник мера сказав, що у 90-х роках минулого століття місто вважалося промисловим, де працювало багато фабрик... Згодом Радом почав відбудовуватися і розвиватися. “Сподіваємося, що дуже скоро наше місто стане туристичною Меккою”, — сказав він.

Ніхто у транспорті Радома не їздить «на халяву». За одноразовий квиток треба заплатити 3 злотих. І пенсіонери — також платять! Пенсійний вік, до речі, високий. Для жінок — 63 роки, для чоловіків — 65. Школярі і пільговики оплачують половину вартості квитка. Не беруть грошей за проїзд дітей до шести років і старших осіб, яким минуло 70.

Редакція газети «Високий Замок» дякує за організацію цікавої подорожі Польській Туристичній Організації.

Фото автора. Польща