Цепелін у Литві не дирижабль, а національна страва
Затишний Вільнюс зустрічає «львівськими» краєвидами і помірними як для Європи цінами.
У Вільнюсі я бував ще за радянських часів, але лише проїздом, по кілька годин. Ті враження давно випарувалися... Прямий авіарейс зі Львова до столиці Литви зробив Вільнюс значно ближчим. Якась година - і ви вже там! Подумалося - чим не варіант на вихідні? Тим більше, переліт туди-назад коштував близько двох тисяч гривень на особу (мабуть, промоційна ціна, задля “розкрутки” нового рейсу). За квиток на автобус треба було дати на кількасот гривень... більше. Але, оскільки мусив погасити “польську” шенгенську візу, зі Львова до Вільнюса довелося їхати саме автобусом. І це трохи зіпсувало загалом позитивні враження від подорожі...
Рейсовим автобусом я до Польщі не їздив років із десять. Пам’ятаю, на кордоні стояли тоді щонайменше чотири години, і автобус у холодну пору року треба було обирати польський, бо в нашому було холодно... Зараз уже тепло, та й автобуси комфортніші. Наш старенький “Неоплан” був після капремонту, у спинці кожного крісла - екранчик, можна подивитися фільм на вибір чи залізти в Інтернет. За окрему плату принесуть чай-каву та канапку, і навіть туалет на першому поверсі працює. Попри це все, подорожувати до Польщі чи кудись далі автобусом, якщо треба їхати цілу ніч, не раджу. Усе через “тягучку” на українсько-польському кордоні.
Може, цьому кордону пороблено? Минають роки, а рейсові автобуси як витрачали на перетин цієї “зачарованої” межі не менше чотирьох годин, так і витрачають. Хоча, здавалося б, підстав для такого черепашого руху немає: черга для автобусів окрема, і автобусів не так багато, і не всі вони заповнені “по вінця”... Аби ще більше “прискорити” процес, поляки просять усіх пасажирів виходити з автобусів, іще й увесь багаж на огляд тягнути. Актуальне “ноу-хау” - заборона на ввезення до ЄС будь-якої продукції тваринного походження - у свиней з “третіх країн” знайшли якусь “африканську” хворобу. У пасажира нашого автобуса, який їхав до Литви на роботу, забрали на польській митниці десять банок “тушонки”... На кордон приїхали о 22-й, а виїхали з кордону аж на початку третьої ночі. Який там уже сон! Хіба що під ранок трохи задрімаєте... Якби не ті чотири з гаком години на кордоні, то у Вільнюсі були би ще зранку, а так приїхали під обід.
Утім, подорож автобусом мала свої переваги - дозволила побачити різницю між провінційною Польщею і провінційною Литвою. Хоч у Польщі північний схід країни вважають “задупєм”, околиці Білостока й Сувалок “вилизані”: нові дороги, мости, розв’язки, у містечках і селах - антишумні паркани. “Пахне” великими грошима Євросоюзу... Щойно починається Литва, цей “запах” відчутно слабшає. Дорога не українська, звісно, але й не польська. На розкиданих довкола хуторах переважно старенькі дерев’яні хатинки... Хоча, порівняно із сусідньою Латвією, де такі хутори часто безлюдні (селяни виїхали до міста чи за кордон), литовське село живе. Щоправда, зараз йому складніше, ніж кілька років тому. На відміну від Італії чи Німеччини, де багато кричать про шкоду від російських контрсанкцій, Литва справді від них потерпіла, адже продавала до Росії багато “молочки”... Аби хоч трохи допомогти братам-литовцям, які “підписалися” за Україну, у Вільнюсі ми купували на сніданок сир і сметану. Якість просто супер, а ціни помірні: півлітра сметани - 0,89 євро, півкіло сиру - 1,09 (це зі знижкою, на “акцію”).
Загалом, ціни на харчі у Литві, хоча вищі від українських, за європейськими мірками невисокі. Кіло картоплі та цибулі - 0,4 євро, помідорів і баклажанів - 0,89, моркви - 0,62, капусти - 0,3 євро, огірків - 1,22 євро. Літр соняшникової олії - 2,44 євро, кіло свинини - 3,5-4,5 євро (яловичина і баранина відчутно дорожчі). Півкіло найдешевшого чорного хліба - 0,49 євро, півтора літра мінералки - 0,45, найдешевша пляшка пива - 0,59 євро. Проїзд автобусом чи тролейбусом коштує у Вільнюсі 0,63 євро (квиток на півгодини, на годину - 0,94 євро, можна робити пересадки).
Середня зарплата в Литві, за даними їхнього Департаменту статистики, - 770 євро, середня пенсія - 265. Економіка останні кілька років зростає. Однак ліві партії, які перебували при владі, парламентські вибори програли. 23 жовтня ще буде другий тур (у більшості мажоритарних округів), але вже після першого було зрозуміло, що уряд зміниться... Що саме не до вподоби литовцям? Свій рівень життя порівнюють із західноєвропейським, і це порівняння не на користь Литви. Безробіття лише 7,2%, але ця цифра оманлива. На табло вільнюського аеропорту - рейси до Британії, Данії, Німеччини, Швеції, Норвегії тощо. Литовці там не фьордами милуються, а працюють. Заробітчанський хліб легким не буває... Поза тим, за моїми спостереженнями, чимало простих литовців вважають запровадження урядом євро помилкою. Кажуть, коли був літ, ціни були меншими...
Львів’янину Вільнюс відразу нагадає рідне місто. Є місця ну просто “під копірку”... Але коли приглядаєшся, різниця є. По-перше, у Вільнюсі немає високих будівель, зведених у Львові за Австро-Угорщини перед Першою світовою (як-от на Валовій, за пам’ятником королю Данилу). А по-друге, поряд із костелами у Вільнюсі багато православних храмів. Є такі, що були закладені ще у середині XIV століття, за князя Альгірдаса, або ж Ольгерда, коли Велике князівство Литовське (у часи розквіту до його складу входила більша частина України) ще було язичницьким. Але більшість збудовані за часів Російської імперії, якій після поділів Речі Посполитої належала територія сучасної Литви.
Вільнюс менший, ніж Львів. Столиця Литви, де лише близько півмільйона жителів, дуже компактне. Для туриста це зручно: за кілька днів побачите усі цікаві місця, не користуючись транспортом. Варто піднятися на Замкову гору, звідки відкривається чудова панорама міста. Головна шопінг-вулиця у Вільнюсі - проспект Гедимінаса, що починається від великого майдану, де стоять головна катедра і князівський палац. Більшу частину часу раджу витратити на неквапливі прогулянки вузенькими вуличками Старого міста. Там знайдете і президентський палац, і місця, пов’язані з Адамом Міцкевичем, і університет, де вчився Тарас Шевченко.
Як і львів’яни, вільнюсці просто обожнюють пити каву. Kavine, тобто кав’ярні, у столиці Литви на кожному кроці. Горнятко кави коштує 1,5-2 євро. Пиво у Вільнюсі також у пошані. Як на мене, найкраще - темне. У туристичному центрі міста гальба пива коштує від 1,95 євро, 40 мл литовської горілки - від 2,5 євро. Але якщо бодай трохи відійдете від центру, буде дешевше... Туристів у центрі Вільнюса багато, але не стільки, як у центрі Львова. Більша частина гостей міста Лева - туристи з центру й півдня України. Вільнюс такого потужного ресурсу не має... Серед туристів у Вільнюсі найбільше поляків. Є, але значно менше, туристи із Західної Європи, з Китаю. Їздять до Литви й громадяни сусідньої Білорусі, але, мабуть, більше на закупи. (З вільнюського автовокзалу курсує спеціальний мікроавтобус до великого торговельного центру “Акрополіс”).
Литовська національна кухня - страшний сон дієтолога. Багато різних страв із картоплі, ще й зі свининою, сметаною і шкварками... Литовські koldunai - великі вареники з м’ясом, blinai - картопляні деруни, є також чебуреки з різною начинкою, і навіть чанахи. Останні дві страви, мабуть, подарували литовцям ті караїми й кримські татари, які у Середньовіччі перебралися з Кримського ханства до Великого князівства... Фішка литовської кухні - цепеліни. Свинячий фарш обгортають “тістом” із вареної (1/4) і сирої тертої бульби (3/4), додають, очевидно, яйця і трохи борошна, щоб усе трималося купи. Виходять товстенькі подовгасті “дирижаблі”, звідси й назва (був такий великий німецький дирижабль - “Граф Цепелін”). Класичні цепеліни варять (бувають і обсмажені), подають зі сметаною і шкварками. Такі собі варені деруни з м’ясом... Незвично, але смачно! У недорогій кнайпі на головній туристичній “стежині” Вільнюса, Великій вулиці, порція з двох цепелінів коштує 4,05 євро. Перекусити можна, але не наїстися. Зате у кафешці за кількасот метрів від вокзалу (10 хвилин пішки від центру) два цепеліни коштують уже 2,7 євро. Причому вони у 1,5 раза більші, ніж ті дорожчі у центрі: порції таких “дирижабликів” вистачить на цілий день.
Головні литовські сувеніри - вироби з балтійського бурштину і льону. Крамнички з бурштином (литовською gintaras) у центрі Вільнюса на кожному кроці, виробами з бурштину торгують також на вуличних ятках. Навіть якщо не плануєте нічого купувати, по янтарних крамничках варто пройтися: такий собі музей бурштину.
Усе і всюди у Вільнюсі - литовською мовою. (Хіба що у кнайпах, розташованих на основних туристичних вулицях, меню дублюють англійською і польською, іноді також німецькою і російською). З людьми середнього й похилого віку легше порозумітися російською, із молодими - англійською (хоча ті молоді люди, що працюють у туристичній сфері, російську знають). Чимало вільнюсців говорять польською. Головне, не забувайте вітатися литовською: labas rytas, laba diena, labas vakaras (доброго ранку, добрий день, добрий вечір).
Фото автора
