Побачити Рубльовку — і померти

День відчинених дверей, який оголосили на тамтому світі для носіїв «русской весны», затягнувся. Мозговий, Дрьомов, Іщенко, Бєднов... А за ними й «ЛНРівський» «отаман» Плотницький (якщо відкидати версію про інсценування замаху на нього) мав до «колорадських жмуриків» приєднатися. Але поперед Плотницького у пекло головний «оплотівець» Жилін випхався. Той, який вихвалявся «подвигами» своїх «тітушок» проти майданівців — відрізаними вухами, розбитими головами, зламаними ногами. Той, який розповідав для «сепарських» каналів, як бандерівців на дуелі викликав: «Зарядим по патрону в наган, выстрелим каждый себе в голову и посмотрим, на чьей стороне Бог». Свою кулю в лоб Жилін таки отримав. Думав, що втечею після Майдану продовжить собі віку. Але відстрочка була недовгою.

Кажуть, про покійника — або добре, або нічого. Але не у випадку з Жиліним. За свій 41 рік харківський «костоправ» так встиг на цьому світі наслідити, що не один бажав, аби земля йому бетоном була. Дахуючи незаконні фінансові оборудки, харківський «УБОЗівець» Жилін лише нагуляв апетит до великих грошей і хорошого життя (чи не тоді ж й у «скрепы русского мира» вдарився - з подачі російських «чекістів»-вербувальників?). З міліцейських хлібів на бійцівські подався. Спершу заснований Жиліним клуб «Оплот» був рингом для боїв без правил. Але йому швидко знайшли й інше призначення — підготовку кадрів для «защиты Отечества». Тільки «Отечество» у Жиліна зовсім не зі синьо-жовтим прапором асоціювалося, а з тим, за що «деды воевали».

«Деньги для меня вторичны, - запевняв Жилін в одному зі своїх інтерв’ю. - Я выполняю свою гражданскую миссию, которая заключается в том, чтобы готовить солдат. То, что происходит у нас в клетке, максимально приближено к боевым действиям».

З клітки оскаженілих «оплотівців» випустили проти Майдану. «Оплот» - верхівка айсберга, яка з’явилася над поверхнею лише тому, що владі і злочинному світові знадобилося задіяти бойовиків для боротьби з протестним рухом, - написав у своєму блозі журналіст Віталій Портников. - Жилін виявився важливою фігурою в антимайданівському русі не сам по собі, а тому, що російський центр дестабілізації України тоді розміщувався саме у Харкові. Там працювали емісари Суркова, який на той час активно займався підготовкою операції з від’єднання Криму. Там готувався проект «Новоросія».

Там же, у Харкові, на «ригівському» з’їзді у лютому 2014-го, Жилін озвучував з трибуни страшилки (про озброєних бойовиків у столиці, про завалені трупами київські вулиці), які мали стати підводкою до заклику ввести в Україну путінські війська, щоб захистити її від кровожерливої хунти. Коли ж стало зрозуміло, що у Харкові кремлівський план «Новоросія — на старт» провалився, Жилін вирішив, що «русский мир» для нього безпечніше у Росії «лелеять». Навіть перспектива прилаштуватися у верхах «ДНР», ватажком якої став очільник «Оплоту» у Донецьку Захарченко, не віднадила Жиліна від втечі до Росії. «Він поїхав у Москву, де тусовався в елітних ресторанах на Рубльовці, спостерігаючи за війною на Донбасі по телевізору», - розповів про московське «відрядження» Жиліна журналіст і блогер Денис Казанський.

Поки головний «оплотівець» «визволяв» Донбас від хунти по телевізору, в Україні проти нього порушили кримінальні справи. І не лише за викрадення та каліцтва майданівців, а й за махінації з коштами комунальних підприємств Харківської міської ради (гроші виводили через фіктивні фірми). А що мер Кернес? З Жиліним у нього були стосунки за шкалою «війна-мир». У березні 2005-го за підозрою у замаху на Кернеса Жиліна на два з гаком роки «прописали» у СІЗО. Потім виправдали і навіть поновили в УБОЗі. «Боротьба — взаємодія — і черговий розрив після Майдану», - коротко змалював стосунки Жиліна з Кернесом Віталій Портников. І озвучив одну з версій вбивства очільника «Оплоту», в якій фігурує прізвище харківського мера. «Причин, які призвели до загибелі Жиліна, не взнаємо ніколи. Вони можуть бути пов’язані з банальним криміналом. Але можуть вести і до обшуків, які прокуратура почала у приміщеннях, пов’язаних з Кернесом і Добкіним... І ще не відомо, хто про кого знав більше: Кернес про Жиліна чи Жилін про Кернеса», - написав Портников.

Якщо, міркують критики цієї версії, великим людям у Харкові потрібно було прибрати Жиліна, то чому такого обізнаного свідка лише зараз замовили? Та й навіщо такий цирк з ряженим кілером влаштували — наклеєні вуса, панама, викличний грим? Можна ж було без маскараду, по-тихому на той світ відправити.

Утім «номер з вусами» і з решти версій щодо розстрілу Жиліна вибивається. Не зрозуміло, чи «оплотівця» і справді кілеру-аматору замовили, чи вбивця свідомо поводився як непрофесіонал, аби виглядало, ніби Жиліна просто псих «замочив».

Може, цю версію «раша»-слідство на закуску притримало? Наразі ж озвучило дві інші: вбивство через борги або ж бізнесові розбірки. За інформацією російських ЗМІ, «біженець» Жилін з хліба на воду у Білокам’яній не перебивався. Розжився особняком на мільйонерській Рубльовці, розвинув бурхливу діяльність в охоронному бізнесі. А ще на «трубу» підсів — був зав’язаний на поставках нафтопродуктів з Росії до окупованого Донбасу. Звідси і припущення про те, що замовити Жиліна могли конкуренти.

Але на цьому список версій не обривається. Серед «підозрюваних» фігурують і ватажок «ДНР» Захарченко (Жилін, мовляв, забагато про нього знав), і російські спецслужби (утилізували відпрацьований матеріал), й українські диверсанти-«карателі». Прозвучала навіть версія, що вбивство Жиліна могли інсценувати.

Яким би заплутаним не був клубок у цій історії, одне залишається очевидним: не Жилін перший, не Жилін останній. Хто наступний у «розстрільному» списку героїв «русской весны»? Може, вже і навпроти прізвища Захарченка чорна галочка стоїть?